-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив шпигону́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   шпигоні́мо, шпигоні́м
2 особа шпигони́ шпигоні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа шпигону́ шпигонемо́, шпигоне́м
2 особа шпигоне́ш шпигонете́
3 особа шпигоне́ шпигону́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. шпигону́в шпигону́ли
жін.р. шпигону́ла
сер.р. шпигону́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
шпигону́вши

Словник синонімів

ДОШКУ́ЛИТИкому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИкому,ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ[ПРИ́КРІСТЬ]кому,ДІЙНЯ́ТИ[ДОЙНЯ́ТИ]кого, розм.,ДОЗОЛИ́ТИкому, розм.,ДОСОЛИ́ТИкому, розм.,НАЗОЛИ́ТИкому, розм.,НАСОЛИ́ТИкому, розм.,ДОПЕКТИ́кому, кого, розм.,ПРИПЕКТИ́кого, розм.,ПРОПЕКТИ́кого, розм.,ДОТОРКНУ́ТИкого, розм.,ДОТКНУ́ТИ[ДОТНУ́ТИ]кого, зах.,ДОТЯ́ТИкого, діал.,ДОЇ́СТИкого, діал.,ШПИРНУ́ТИ кого, діал.;УКОЛО́ТИ[ВКОЛО́ТИ], ШПИГНУ́ТИрозм.,ШПИГОНУ́ТИрозм.,УШПИГНУ́ТИ[ВШПИГНУ́ТИ]розм.,ШТРИКНУ́ТИрозм.,УШТРИКНУ́ТИ[ВШТРИКНУ́ТИ]розм.,ПІДШТРИКНУ́ТИрозм.,ПІДКОЛО́ТИрозм.,УЖАЛИ́ТИ[ВЖАЛИ́ТИ]розм.,ПІДЧЕПИ́ТИрозм.,ПІДСКУБНУ́ТИ[ПІДСКУБТИ́]розм.,ПІДКУСИ́ТИрозм.,УЩИПНУ́ТИ[ВЩИПНУ́ТИ]розм. (кого - ущипливими словами ставити когось у смішне або скрутне становище). - Недок.: дошкуля́ти[дошку́лювати], шку́литидіал.досажда́ти, завдава́ти при́крості[при́крість], дійма́ти[дойма́ти], дозоля́ти, досо́лювати, допіка́ти, припіка́ти, пропіка́ти, доторка́ти, дотика́ти, дотина́ти, доїда́ти, шпирува́тидіал.шпига́ти, шпиня́тирозм.штрика́ти, підштри́кувати, підко́лювати, жали́ти, підчі́плювати, підску́бувати[підскуба́ти], підку́шувати, підку́сюватидіал.Він заговорив повагом, з неприхованою насмішкою наголошуючи на окремі вирази, якими б він хотів особливо дошкулити супротивникові (Ю. Смолич); Особливо дошкуляло Ступака, що колгоспники ставились тепер до нього презирливо (Л. Смілянський); Та ще хоч би знавкола не досаджали, а то: - Ага, - радіють багатирі, - так йому й треба, щоб не був дуже розумний (А. Тесленко); Я ще не пробула й півмісяця в баронеси, а скільки прикрості завдала вона мені (Леся Українка); Дівчина втратила рівновагу, спокій. Видно, дійняв! З огидою і майже ненависно поглянула на безтурботного Тихона (К. Гордієнко); Пройшовся [Баб’як] збуджений по кімнаті, вишукуючи способу або такого слова, яке б могло дойняти цього впертого хлопа... (Д. Бедзик); Знали [діти], що те наморщене лице, ці трохи не спінені уста мали свою глибшу причину. Вже то хтось добре дозолив батькові (А. Крушельницький); Видно, добре йому досолили в Ковалівській школі (Ю. Збанацький); Треба мені було дуже Назолити одному; І Кузьму собі за мужа взять на зло таки ж тому (С. Воскрекасенко); Чимось насолив йому Ласун, нібито батьки ще за межу сварилися (В. Дрозд); [Іван:] Вже він мені попадеться на зубок: я йому допечу, коли не кулаком, то язиком (М. Кропивницький); [Бабуся:] Всякого добра у людей повно, ніхто не відніме. Живи та радуйся. Так ні ж, таки знайдуть чим припекти один одного (І. Микитенко); Лаврін гостро глянув на старосту і пропік його несподіваним словом (М. Стельмах); Свекруха всячиною дотина, сина навчає: Купи, синку, дротяну нагайку Та бий жінку з вечора до ранку... (Ганна Барвінок); - Мені найбільше доїдає Рутульський Турн, собачий син (І. Котляревський); Йому не сподобалася самопохвальба Слоу, і він хотів уколоти його (М. Грушевський); [Михайло:] За що ти печеш мене? За віщо картаєш? Я до тебе за порадою, а ти що не слово, то й наміряєш шпигнути (М. Старицький); Йомудуже хотілось шпигонути Марту гострим словом (О. Донченко); [Маков:] Я з задоволенням бачу, що ваші, гм, думки значно прояснилися. [Воробйов:] Ви хотіли мене вшпигнути, а між тим це реальний факт (І. Кочерга); - Чи думав він про таку славу серед усіх людей.., коли поневірявся по людях, і всі його, як те "гидке каченя", шпиняли, глузували з нього (О. Іваненко); - Не пощастило нам з директором, - не витримала, щоб не штрикнути свого директора, завуч (О. Копиленко); Штабний писар, якому відомо, що Гаркушині сини теж ховаються десь від кадетської мобілізації, не пропускає нагоди вштрикнути старого: - А сини ваші де? (О. Гончар); Люди знов сушать собі голови: шофер людина статечна, чим же це його Явтух підштрикнув? (Ю. Яновський); Усі були проти нього - і лаяли, і сміялися, й підколювали його (Л. Смілянський); Анатолій, посміхаючись, дивився їй услід. Ну й колюча ж яка, без рукавиць і за лікоть не візьмись. Ужалить, мов кропива (М. Руденко); Такі він жартики компонувати звик, Що навіть можна б їх у календар змістити. Умів усякого словами підчепити! (переклад М. Рильського); - При тій спосібності і інших паничів підскубує [князів віритель] (І. Франко); Віктор хитруватий, любить підкусити (П. Автомонов); - Ага-а, - злякалися приятеля [станового]? - ущипнув він мене (Панас Мирний).
ДРАТУВА́ТИ (збуджувати, посилювати в кого-небудь якесь відчуття, почуття), НЕРВУВА́ТИ, РОЗДРАТО́ВУВАТИрозм.,ДРАЖНИ́ТИрозм.,РОЗДРА́ЖНЮВАТИрозм.,ДРАЗНИ́ТИрозм.,РОЗДРА́ЗНЮВАТИрозм.,РОЗ’Я́ТРЮВАТИрозм.,ША́РПАТИзі сл. душу, серце, нерви і т. ін., розм.,ШПИГА́ТИрозм.,ШКРЯ́БАТИрозм.,ДЕНЕРВУВА́ТИзах., ІРИТУВА́ТИзах. - Док.: роздратува́ти, знервува́ти, рознервува́ти, роздражни́ти, роздразни́ти, роз’ятри́ти, шарпну́ти, шпигну́ти, шпигону́ти, шкрябну́ти, зденервува́ти, зіритува́ти. Тиховичеві не до жартів. Якесь роздратовання обхоплює його, - його все гніває, все дратує (М. Коцюбинський); - І приніс же дідько оту красуню в мій палац! Я вже був забувся про неї, а вона знов роздратувала мене своїми очима (І. Нечуй-Левицький); Його сухувата стриманість дражнила й розпалювала її більше, ніж коли б він пішов назустріч її заграванням (З. Тулуб); Обід, на який вона пішла до спільної їдальні наперекір своїй ранішній постанові, знов роздражнив і рознервував її в високій мірі (І. Франко); Раптом почала находити на них якась неміч, але це ще більше дразнило їх (Н. Кобринська); В хаті не застала [Зоя] нікого. Се її трохи роздразнило (О. Кобилянська); Те, що вона сказала йому правду, ще більше роз’ятрювало його горе (Н. Рибак); Тяжкі муки викликали ще тяжчі думки і, поєднавшись, шарпали і серце і душу Одарчину (Панас Мирний); Весь час він відчував неспокій, і той неспокій шпигав його, гнав додому (Є. Гуцало); Гервасія Салогана і досі звуть не управителем, а теж економом, і це неабияк шкрябає гоноровитого попихача (М. Стельмах); Студінь і брак хати так мене денервували, що я не міг писати (В. Стефаник); Декотрі теми п. Квітку, як чоловіка нервового, могли б занадто зіритувати (Леся Українка). - Пор. збу́джувати, се́рдити.
КУСА́ТИ (ранити зубами, жалом, хоботком тощо); ГРИ́ЗТИ (сильно хапати зубами; сильно жалити); ПРОКУ́ШУВАТИ (зубами наскрізь); ЗАКУ́ШУВАТИ (здавлювати, захоплюючи зубами); ЖАЛИ́ТИ, ТЯ́ТИ[ТНУ́ТИ], ШПИГА́ТИ, ЖИГА́ТИрозм. (ранити жалом або хоботком); Ї́СТИ (про комах - протягом тривалого часу). - Док.: укуси́ти, кусну́ти, кусону́типідсил.покуса́ти, гризну́ти, гризону́типідсил.прокуси́ти, закуси́ти, ужали́ти[вжали́ти], пожали́ти, утя́ти[втя́ти], утну́ти[втну́ти], шпигну́ти, шпигону́типідсил.уджиґну́ти[вджиґну́ти], стрікну́тидіал.Скажена собака і хазяїна кусає (прислів’я); Віконниці, бачите, позакривані: ні сонце у вічі не лізе, ні мухи не кусають (О. Стороженко); І качалися, і гризли один одного зубами (Г. Хоткевич); Він підніс до очей посинілий, роздутий палець, - з нього капає кров. Це той собачий хлопчина прокусив його своїми гострими зубами (І. Микитенко); Їй хотілося запхати пальці до рота, закусити їх до крові й кричати (Ю. Смолич); Коли чоловіка жалять оси, він тікає до води (Ю. Яновський); Раптом щось його шпигає в потилицю боляче... Він мовчки бацає рукою "овода кінського" (П. Козланюк); Його нещадно жиґали комарі (А. Шиян); Коли чую, а воно мене неначе що стрікнуло... А ж то гадюка (Словник Б. Грінченка); - Нужа мене напала, їсть (М. Коцюбинський).
ПРОЙМА́ТИкого (про вітер, холод тощо - своєю дією, своїм впливом викликати в когось певні фізичні відчуття; про гострий біль), ДОШКУЛЯ́ТИ[ДОШКУ́ЛЮВАТИ]кому, ПРОБИРА́ТИ, ПРОНИ́ЗУВАТИ, НИЗА́ТИрідше, ПРОШИВА́ТИ, ПРОПА́ЛЮВАТИ, ПРОПІКА́ТИ, ПРИПІКА́ТИ, ПРОХО́ДИТИ, ПОЙМА́ТИ, ПОНІМА́ТИрозм.,ПРОХО́ПЛЮВАТИрозм.,ПРОШПИ́ГУВАТИрозм.,ШПИГА́ТИрозм.,ПРОШИБА́ТИрозм.; ПРА́ЖИТИрозм. (про вітер, холод). - Док.: пройня́ти, дошку́лити, пробра́ти, прониза́ти, проши́ти, пропали́ти, пропекти́, припекти, пройти́, пойня́ти, поня́ти, прохопи́ти, прошпигну́ти, шпигну́ти[шпигонути], прошиби́ти. - Про що ти, Арсене? - поспитала [Килина], відчуваючи, що нічний холодок і лісова вогкість починають проймати її тіло (Є. Гуцало); Іноді нестерпний біль проймав усе його тіло (В. Козаченко); Вигріб [лось] собі глибоку яму в снігу, ліг, але заснути не міг. Дошкуляв холод (В. Гжицький); У великій кімнаті не топилося, хоч холод дошкулював (Н. Кобринська); Він захрипів і здригнувся: його пробрало морозом (Вал. Шевчук); Біль пронизує до кісток, свердлить буравами тіло (М. Стельмах); Від стін низало холодом (О. Ільченко); Мороз і вітер прошивали тіло (М. Рильський); Вітер з моря шмагав його і шмагав, пропікаючи до кісток (В. Кучер); Хоч мороз і припікає, зате комарів немає (приказка); Скрипнув мороз під ногами. Іній на шапці блищить, Холод проходить руками, Пальці твої леденить (Ю. Гойда); Серце в грудях стиснулось, а потім його цілого пойняв холод (О. Досвітній); Темно було у печерах зовсім, і холод свіжий понімав (Марко Вовчок); Всі почуття її на мить завмерли, отупіли, щоб по хвилинній закляклості прохопити всю її істоту непереносно гострим болем (З. Тулуб); Холодом прошпигує все тіло панотця (З. Тулуб); Холодний вітер і колюча мряка шпигають обличчя (П. Панч); Вогкість прошибала всякого, аж до самих костей (Лесь Мартович); Стужа.. пражить до кісток (переклад П. Грабовського).
УКОЛО́ТИ[ВКОЛО́ТИ] (застромити що-небудь гостре, завдавши болю), ШПИГНУ́ТИ, ШПИГОНУ́ТИпідсил., УШПИГНУ́ТИ[ВШПИГНУ́ТИ], ШТРИКНУ́ТИ, ШТРИКОНУ́ТИпідсил., УШТРИКНУ́ТИ[ВШТРИКНУ́ТИ]розм., УШПИЛИ́ТИ[ВШПИЛИ́ТИ]діал. - Недок.: коло́ти, уко́лювати[вко́лювати], шпига́ти, штрика́ти. Що Остап уколов ззаду полковникового коня своїм клинком, цього ніхто з козаків не помітив (П. Панч); [Урбан:] Я бачив сам, як він лежав холодний, наче мертвий. Шпигнули голкою і то не чув (Леся Українка); Неначе хто шилом вштрикнув Масла, він аж очі вирячив, подавшись вбік (А. Хижняк).