-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив шкря́бати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   шкря́баймо
2 особа шкря́бай шкря́байте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа шкря́батиму шкря́батимемо, шкря́батимем
2 особа шкря́батимеш шкря́батимете
3 особа шкря́батиме шкря́батимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа шкря́баю шкря́баємо, шкря́баєм
2 особа шкря́баєш шкря́баєте
3 особа шкря́бає шкря́бають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
шкря́баючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. шкря́бав шкря́бали
жін. р. шкря́бала
сер. р. шкря́бало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
шкря́бавши

Словник синонімів

ДРАТУВА́ТИ (збуджувати, посилювати в кого-небудь якесь відчуття, почуття), НЕРВУВА́ТИ, РОЗДРАТО́ВУВАТИрозм.,ДРАЖНИ́ТИрозм.,РОЗДРА́ЖНЮВАТИрозм.,ДРАЗНИ́ТИрозм.,РОЗДРА́ЗНЮВАТИрозм.,РОЗ’Я́ТРЮВАТИрозм.,ША́РПАТИзі сл. душу, серце, нерви і т. ін., розм.,ШПИГА́ТИрозм.,ШКРЯ́БАТИрозм.,ДЕНЕРВУВА́ТИзах., ІРИТУВА́ТИзах. - Док.: роздратува́ти, знервува́ти, рознервува́ти, роздражни́ти, роздразни́ти, роз’ятри́ти, шарпну́ти, шпигну́ти, шпигону́ти, шкрябну́ти, зденервува́ти, зіритува́ти. Тиховичеві не до жартів. Якесь роздратовання обхоплює його, - його все гніває, все дратує (М. Коцюбинський); - І приніс же дідько оту красуню в мій палац! Я вже був забувся про неї, а вона знов роздратувала мене своїми очима (І. Нечуй-Левицький); Його сухувата стриманість дражнила й розпалювала її більше, ніж коли б він пішов назустріч її заграванням (З. Тулуб); Обід, на який вона пішла до спільної їдальні наперекір своїй ранішній постанові, знов роздражнив і рознервував її в високій мірі (І. Франко); Раптом почала находити на них якась неміч, але це ще більше дразнило їх (Н. Кобринська); В хаті не застала [Зоя] нікого. Се її трохи роздразнило (О. Кобилянська); Те, що вона сказала йому правду, ще більше роз’ятрювало його горе (Н. Рибак); Тяжкі муки викликали ще тяжчі думки і, поєднавшись, шарпали і серце і душу Одарчину (Панас Мирний); Весь час він відчував неспокій, і той неспокій шпигав його, гнав додому (Є. Гуцало); Гервасія Салогана і досі звуть не управителем, а теж економом, і це неабияк шкрябає гоноровитого попихача (М. Стельмах); Студінь і брак хати так мене денервували, що я не міг писати (В. Стефаник); Декотрі теми п. Квітку, як чоловіка нервового, могли б занадто зіритувати (Леся Українка). - Пор. збу́джувати, се́рдити.
ДРЯ́ПАТИ (чіпляти, шкребти чимсь гострим, твердим якусь поверхню, часто залишаючи подряпини), ШКРЯ́БАТИ, ДРЯ́ПАТИСЯ, ДЕ́РТИрозм.,ДРА́ТИрозм.,СКОРО́ДИТИрозм.; РОЗДРЯ́ПУВАТИ, РОЗДИРА́ТИ, ОБДИРА́ТИ (робити глибокі подряпини - перев. на шкірі). - Док.: подря́пати, дряпну́ти, дряпону́типідсил.удряпну́ти[вдряпну́ти], пошкря́бати, шкрябну́ти, дерну́ти, поскоро́дити, роздря́пати, розде́рти[розідра́ти], обде́рти[обідра́ти]. Андрій дряпає гвіздком якісь лінії - вони йдуть вздовж і впоперек і мають показати план заводських будівель (Ю. Яновський); Заходився [Мамай] тим шильцем шкрябати брудний вологий мур (О. Ільченко); - Не дряпайся, кицько, - відхиляє голову управитель (М. Стельмах); - І що воно в горлі тому? - каже було [матуся]. - Неначе там лапою дере собака яка (А. Тесленко); Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле (Марко Вовчок); Степовий будяк роздряпував литки (М. Бажан); Кайдани знову вп’ялися в тіло гострими цвяхами, роздирають шкіру (А. Хижняк); Нога сковзнула по гранчастій брилі, і Галина, не втримавшись на підвіконні, до крові обдерла руку (М. Зарудний). - Пор. обдря́пувати.
ОРА́ТИ (обробляти землю плугом, ралом), ЗО́РЮВАТИ, ЗАО́РЮВАТИ, РОЗО́РЮВАТИрідше,ПЛУ́ЖИТИрозм.;ДРЯ́ПАТИзневажл.,ШКРЯ́БАТИрозм. (мілко, абияк); ПІДНІМА́ТИ[ПІДІЙМА́ТИ] (зі сл. пар, цілина, зяб); ЗЯБЛЮВА́ТИ (орати на зяб). - Док.: ви́орати, поора́ти, зора́ти, розора́ти, подря́пати, підня́ти[підійняти]. Ой за гаєм, гаєм, Гаєм зелененьким Там орала дівчинонька Воликом чорненьким (пісня); На згарищах садить [Україна] веселі сади, радісний плуг зорює засмічені й витоптані хижаками ниви (М. Рильський); Цими рисаками дід Євмен першим і заорював поле (М. Стельмах); Сень на совість розорював трактором поле (К. Гордієнко); І ще прийшли двоє хлопців: Гараськів і Трохимів - теж з батогом один, а той - плужити (А. Головко); У міському музеї можна побачити давнє дерев’яне рало, сухе, потріскане, яким колись лубенці дряпали, пушили землю (В. Дарда); Хто мав який-небудь шматочок свого поля, сяк-так його шкрябав, засівав (Панас Мирний); Я теж цілину піднімаю у полі (М. Нагнибіда).
ПИСА́ТИ (графічно передавати на чомусь слова, текст тощо); КРЕ́СЛИТИ, НАКРЕ́СЛЮВАТИ (перев. друкованими літерами); ВИПИ́СУВАТИ (старанно); ВИВО́ДИТИ (перев. із сл. літери, букви - акуратно); МЕРЕ́ЖИТИ[МЕРЕ́ЖАТИ], ВИМЕРЕ́ЖУВАТИ (дрібно, акуратно); ДРЯ́ПАТИрозм., ШКРЯ́БАТИрозм. (нерозбірливо, недбало); БА́ЗГРАТИзневажл.,МАЗАТИзневажл. (недбало); СТРОЧИ́ТИ (швидко); ЧЕРКА́ТИрозм. (нашвидку, недбало). - Док.: написати, писну́ти, накре́слити, ви́писати, ви́вести, ви́мережити[ви́мережати], надря́пати, нашкря́бати, наба́зграти, настрочи́ти, начерка́ти, черкну́ти. Воронцов дістав аркуш паперу, самописну ручку і наготувався писати (О. Гончар); Креслить він її [назву газети] дуже довго, закреслює і знову креслить (І. Микитенко); Адрес накреслюєм рядки в пошарпані блокноти (І. Гончаренко); Поклали [листа] в конверт - без марки, бо на фронт, - і виписали адресу: номер польової пошти (Ю. Смолич); Рука тремтіла, виводячи на папері літеру за літерою (П. Кочура); Перо моє - пісні мережить (П. Тичина); Згадаю дещо, заспіваю Та й знов мережать захожусь Дрібненько книжечку (Т. Шевченко); - Ти дряпаєш, як курка лапою, - оцінювала мій краснопис Ніна Іванівна (П. Автомонов); Чоловічок.., не відриваючись від паперу, все щось шкрябав, шкрябав пером (О. Гончар); Писар пише, писар маже, так запише, як хто каже (приказка); Збори кінчились. Останні слова Строчив секретар на папері (С. Олійник); Турбай гортав пожовклі сторінки давніх книг і черкав олівцем замітки на аркушиках (І. Волошин).
ПИСА́ТИ (літературний, науковий, музичний і т. ін. твір); СТВО́РЮВАТИ, ТВОРИ́ТИуроч. (перев. літературний або музичний твір); СПИ́СУВАТИрозм. (втілювати свої задуми у літературний, музичний твір); СКЛАДА́ТИ (перев. вірші, пісні, промови); КОМПОНУВА́ТИзаст. (перев. вірші); ПЛЕСТИ́розм. (вірші, звичайно погані), БА́ЗГРАТИзневажл., ДРЯ́ПАТИзневажл., ШКРЯ́БАТИзневажл. (перев. про літературні, наукові твори - нашвидку); ЛІПИ́ТИзневажл. (нашвидку, абияк). - Док.: написа́ти, створи́ти, списа́ти, скла́сти, скомпонува́ти, наба́зграти, надря́пати, нашкря́бати, зліпи́ти. Його оддано в москалі і заслано рядовим в далекий Оренбурзький край та ще й заборонено писати і малювати (Панас Мирний); Звичайно, форма ця нова для мене. Октавами поем я не писав (В. Сосюра); Хто сіє хліб, хто ставить дім, Хто створює поему, - Той буде предком дорогим Нащадкові своєму (М. Рильський); Поки б химерив мудрий дід, Творили б [ми], лежа, епопею, Парили б скрізь понад землею, Та все б гекзаметри плели (Т. Шевченко); - Велика душа в того чоловіка була, що цю книгу списав, бо він розібрав, що й ми люди (Б. Грінченко); - Андрій Іванович, напевне, нову поему складає (А. Кримський); Балабуха.. компонував вірші, хоч і поганенькі, на усякі випадки, з свого життя (І. Нечуй-Левицький); Поет папір вже лапа, Схопив перо і... дряпа! (В. Самійленко); Я шкрябав вірші і тинявсь по місту В компанії патлатих хлопчаків (Л. Первомайський); Буть фурманом - не віршики ліпить (М. Рильський).
СКРЕБТИ́[ШКРЕБТИ́] (проводити по якійсь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або утворюючи різкі звуки; чистити щось таким чином), СКРОМА́ДИТИ, ШКРЯ́БАТИ, ШКРЯБОТІ́ТИпідсил.,ШКРО́БАТИдіал. (скребучи, утворювати різкі звуки). - Док.: поскребти́[пошкребти́], скребну́ти[шкребну́ти], шкрябну́ти, шкрябону́типідсил.Одна [собака], добігши до самого віконця, заскиглила і стала дряпать лапами і скребти землю (О. Стороженко); Володька шкребе і чистить Шешеньового коня (Ю. Яновський); Вовтузилися біля столика діти, виразно шкрябали дерев’яними ложками об миску (Г. Епік).
СКРЕБТИ́СЯ[ШКРЕБТИ́СЯ] (дряпаючи по чому-небудь або зачіпляючи щось, створювати шум), ШКРЯ́БАТИСЯ, ШКРЯ́БАТИ, ШКРЯБОТІ́ТИпідсил. - Док.: поскребти́ся[пошкребти́ся], шкрябну́ти, шкрябону́типідсил.В кишенях він завжди носив коробочки з різними жуками, і ті жуки дряпали, шелестіли, скреблися в коробочках (О. Донченко); В миснику шкрябають голодні миші (Мирослав Ірчан).
ЧУ́ХАТИ (терти шкіру, щоб не свербіла), СКРЕБТИ́[ШКРЕБТИ́], ЧУХМА́РИТИрозм.,СКРОМА́ДИТИрозм., ШКРЯ́БАТИрозм.,ЧЕРСА́ТИдіал.; ДРЯ́ПАТИ (роздираючи). - Док.: почу́хати, скребну́ти[шкребну́ти], почухма́рити, поскрома́дити, шкрябну́ти, черсну́ти, дряпнути. Микола зітхнув, покрутив кудлатою головою й став її чухати (Лесь Мартович); Люди слухають похнюпившись. Інші - потилицю скребуть... (Панас Мирний); Калитка, заточуючись, вийшов на середину двору, чихнув і почав чухмарити волосаті груди, як ведмідь лапою (П. Панч); Колісника наче злі комарі кусали у потилиці, так він її раз по раз скромадив (Панас Мирний); Люди щось говорили, викрикували, шкрябали собі голови (М. Коцюбинський).

Словник фразеологізмів

на се́рці [на́че] ми́ші шкребу́ть (шкря́бають, скребу́ть і т. ін.) / зашкребли́ (зашкря́бали, заскребли́ і т. ін.) у кого і без додатка. У когось поганий, гнітючий і т. ін. настрій; комусь тривожно, неспокійно. Воно якось не пристало .. вірити в сни, як вірить у них темна, неосвічена баба на селі… А проте на серці наче миші шкрябають (М. Коцюбинський); В голові в мене забриніло вже, а на серці заскребли такі миші (Марко Вовчок).

на се́рці [на́че] ми́ші шкребу́ть (шкря́бають, скребу́ть і т. ін.) / зашкребли́ (зашкря́бали, заскребли́ і т. ін.) у кого і без додатка. У когось поганий, гнітючий і т. ін. настрій; комусь тривожно, неспокійно. Воно якось не пристало .. вірити в сни, як вірить у них темна, неосвічена баба на селі… А проте на серці наче миші шкрябають (М. Коцюбинський); В голові в мене забриніло вже, а на серці заскребли такі миші (Марко Вовчок).

шкребе́ (шкря́бає) / зашкребло́ (зашкря́бало) на душі́ (на се́рці, за ду́шу, за се́рце) у кого і без додатка, безос. Кого-небудь охоплює почуття гіркоти, суму, неспокою, тривоги, незадоволення і т. ін. Хай досі на душі шкребе, та дружба ж не розпалась (П. Дорошко); Напевне, намагався [учень] триматися байдуже, може, навіть бравував, але на серці в нього шкребло (І. Багмут); Медаль, яка дісталась Ліні, вислизнула з рук іншого претендента — Лукіїного сина… Лукію це, видно, шкребе за душу (О. Гончар); Од слів твоїх на серці шкряба (В. Сосюра); Справді, того дня він одержав “погано” з арифметики. Зашкребло на серці у Василя (О. Донченко). шкребти́ ду́шу. Він так бажав Марині добра і щастя, що її успіх окрилював його. Та згодом дрібне самолюбство почало шкребти його душу (Л. Дмитерко).

шкребе́ (шкря́бає) / зашкребло́ (зашкря́бало) на душі́ (на се́рці, за ду́шу, за се́рце) у кого і без додатка, безос. Кого-небудь охоплює почуття гіркоти, суму, неспокою, тривоги, незадоволення і т. ін. Хай досі на душі шкребе, та дружба ж не розпалась (П. Дорошко); Напевне, намагався [учень] триматися байдуже, може, навіть бравував, але на серці в нього шкребло (І. Багмут); Медаль, яка дісталась Ліні, вислизнула з рук іншого претендента — Лукіїного сина… Лукію це, видно, шкребе за душу (О. Гончар); Од слів твоїх на серці шкряба (В. Сосюра); Справді, того дня він одержав “погано” з арифметики. Зашкребло на серці у Василя (О. Донченко). шкребти́ ду́шу. Він так бажав Марині добра і щастя, що її успіх окрилював його. Та згодом дрібне самолюбство почало шкребти його душу (Л. Дмитерко).

шкребе́ (шкря́бає) / зашкребло́ (зашкря́бало) на душі́ (на се́рці, за ду́шу, за се́рце) у кого і без додатка, безос. Кого-небудь охоплює почуття гіркоти, суму, неспокою, тривоги, незадоволення і т. ін. Хай досі на душі шкребе, та дружба ж не розпалась (П. Дорошко); Напевне, намагався [учень] триматися байдуже, може, навіть бравував, але на серці в нього шкребло (І. Багмут); Медаль, яка дісталась Ліні, вислизнула з рук іншого претендента — Лукіїного сина… Лукію це, видно, шкребе за душу (О. Гончар); Од слів твоїх на серці шкряба (В. Сосюра); Справді, того дня він одержав “погано” з арифметики. Зашкребло на серці у Василя (О. Донченко). шкребти́ ду́шу. Він так бажав Марині добра і щастя, що її успіх окрилював його. Та згодом дрібне самолюбство почало шкребти його душу (Л. Дмитерко).

шкребе́ (шкря́бає) / зашкребло́ (зашкря́бало) на душі́ (на се́рці, за ду́шу, за се́рце) у кого і без додатка, безос. Кого-небудь охоплює почуття гіркоти, суму, неспокою, тривоги, незадоволення і т. ін. Хай досі на душі шкребе, та дружба ж не розпалась (П. Дорошко); Напевне, намагався [учень] триматися байдуже, може, навіть бравував, але на серці в нього шкребло (І. Багмут); Медаль, яка дісталась Ліні, вислизнула з рук іншого претендента — Лукіїного сина… Лукію це, видно, шкребе за душу (О. Гончар); Од слів твоїх на серці шкряба (В. Сосюра); Справді, того дня він одержав “погано” з арифметики. Зашкребло на серці у Василя (О. Донченко). шкребти́ ду́шу. Він так бажав Марині добра і щастя, що її успіх окрилював його. Та згодом дрібне самолюбство почало шкребти його душу (Л. Дмитерко).