-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив шква́рити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   шква́рмо
2 особа шквар шква́рте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа шква́ритиму шква́ритимемо, шква́ритимем
2 особа шква́ритимеш шква́ритимете
3 особа шква́ритиме шква́ритимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа шква́рю шква́римо, шква́рим
2 особа шква́риш шква́рите
3 особа шква́рить шква́рять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
шква́рячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. шква́рив шква́рили
жін. р. шква́рила
сер. р. шква́рило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
шква́ривши

Словник синонімів

БИ́ТИкого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИрозм. рідше,МІ́РЯТИкого, перев. чим, розм.,ПИСА́ТИперев. у що, по чому, розм.,ПО́ШТУВАТИкого, перев. чим, розм.,ПРИГОЩА́ТИ[ПРИГО́ЩУВАТИ]кого, перев. чим, розм.,ЧАСТУВА́ТИкого, перев. чим, розм.,ТЯ́ТИ[ТНУ́ТИ]рідше,ТРІ́СКАТИкого, перев. по чому або у що, чим, розм.,ГАМСЕ́ЛИТИпідсил. розм.,ГАТИ́ТИпідсил. розм.,ГЕ́ПАТИпідсил. розм.,ГИЛИ́ТИпідсил. розм.,ГОЛО́МШИТИпідсил. розм.,ГРІ́ТИ підсил. розм.,ДАВА́ТИкому, перев. у що, по чому, підсил. розм.,ДУБА́СИТИпідсил. розм.,ДУ́ТИпідсил. розм.,ДУХОПЕ́ЛИТИпідсил. розм.,КОЛОШМА́ТИТИпідсил. розм.,КРЕСА́ТИпідсил. розм.,КРОПИ́ТИпідсил. розм.,ЛОКШИ́ТИпідсил. розм.,ЛУПИ́ТИпідсил. розм.,ЛУПЦЮВА́ТИпідсил. розм.,ЛУШПА́РИТИпідсил. розм.,ЛУЩИ́ТИпідсил. розм.,МАНІ́ЖИТИпідсил. розм.,МІСИ́ТИпідсил. розм.,МОЛОТИ́ТИпідсил. розм.,МОСТИ́ТИпідсил. розм.,МОТЛОШИ́ТИпідсил. розм.,НАКЛАДА́ТИкому, підсил.розм.,ПЕРІ́ЩИТИпідсил. розм.,ПОЛОСКА́ТИперев. чим, підсил. розм.,ПОТЯГА́ТИ[ПОТЯ́ГУВАТИ]перев. чим, підсил. розм.,ПРА́ТИперев. чим. підсил. розм.,РЕПІ́ЖИТИпідсил. розм.,ПІ́ЖИТИ підсил. розм.,рідше,САДИ́ТИперев. чим, підсил. розм.,СТРИ́ГТИкого, перев. чим, по чому, підсил. розм.,ТІ́ПАТИпідсил. розм.,ТЛУМИ́ТИпідсил. розм.,ТОВКМА́ЧИТИпідсил. розм.,ТОВКТИ́підсил. розм.,ТОЛОЧИ́ТИпідсил. розм.,ТРОЩИ́ТИпідсил. розм.,ЧЕСА́ТИперев. чим, підсил. розм.,ЧОВПТИ́підсил. розм.,ЧУ́ХРАТИпідсил. розм.,ШКВА́РИТИперев. чим, підсил. розм.,ШМАТУВА́ТИпідсил. розм.,ШПА́РИТИперев. чим,підсил. розм.,МО́РСКАТИпідсил. розм.,рідко, БА́НИТИпідсил. діал.,ВАЛИ́ТИпідсил.діал., МОЛОСУВА́ТИпідсил. діал.,ПРАСУВА́ТИпідсил. діал.; ОБКЛАДА́ТИрозм., ОКЛАДА́ТИрозм. (кого, перев. чим - бити кругом, по всій поверхні); СИ́ПАТИкому, перев. що, розм. (часто); ПІДДАВА́ТИчим, розм. (звичайно знизу вгору); ВІДВА́ЖУВАТИкому, що або чим, розм.,ЗАТО́ПЛЮВАТИкому, в що, підсил. вульг.,ОГРІВА́ТИкого, перев. чим, підсил. розм.,ОПЕРІ́ЗУВАТИкого, перев. чим, підсил. розм.,ОПЕРІ́ЩУВАТИкого, перев. чим, підсил., розм.,ЗАЦІ́ДЖУВАТИкому в що, підсил. вульг. (про окремі удари); КУЛА́ЧИТИрозм. (бити кулаком, кулаками); СТУСУВА́ТИрозм., ТАСУВА́ТИрозм., ТУ́ЗАТИ[ТУСА́ТИ]розм. (бити, штовхаючи чим-небудь - звичайно кулаком або ногою); ЧУ́БИТИрозм. (бити, хапаючи за чуба, волосся, а також бити взагалі); ВИТЯГА́ТИ[ВИТЯ́ГУВАТИ]розм. (чим - протягуючи по тілу); ШЛЬО́ПАТИрозм. (злегка бити рукою, долонею, перев. дітей); ПОЛОСУВА́ТИрозм. (залишаючи сліди, рубці у вигляді смуг); ГУЛЯ́ТИпо кому-чому, підсил. розм. (про знаряддя побоїв). Вибачайте, що не вивчив, Бо й мене хоч били, Добре били, а багато Дечому навчили!! (Т. Шевченко); Узяв батько сина побивати, взяла мати тяжко дорікати (В. Стефаник); Андрій міряв лозиною то одного, то другого (С. Васильченко); Кричить [ісправник], біга, мов несамовитий. Яременка в пику пише (Т. Шевченко); - Досить мені, що старший десь воює, а батька старого тут нагаями поштують! (І. Цюпа); Іванка вже не раз частували стусанами під боки, та він не ображався і не лаявся (А. Хижняк); Іван тяв перший, просто в чоло (М. Коцюбинський); Вона не тріскала доньку ложкою по лобі.., а сумирно зітхала (М. Стельмах); - Разом тих панів мостивих, добрим гуртом будете так сильно лупцювати, так дуже духопелити... - Гамселити, - підказав Покиван. - Товкмачити, - підказали з юрби. - Дубасити! - Гріти! Періщити! - Гатити! Молотити! Дубцювати! - Хворостити! Хвоїти! Шпарити! Чухрати! - Окладати! Банити! Пужити! Шмагати! - Трощити! - Гепати! Гилити! Голомшити! Кулачити! Маніжити! Локшити! Потрошити! (О. Ільченко); Павло Гречаний, у подертій сорочці і з розбитою бровою, гатив розкуркулених направо й наліво (Григорій Тютюнник); - Давайте всім і в ніс і в уси (І. Котляревський); Вони налітали один на одного, одскакували, падали, вертілися по землі, схоплювались і знову дубасили один одного (Г. Коцюба); - Плітьми мене, шельму, дути! Козацькими нагаями пороти!.. - скрикнув Довбня (Панас Мирний); [Андрій:] То ж хулігани! Обізлилися на Арсена, а підстерегли мене і... давай колошматить. Ледве вирвався! (З. Мороз); Батько зняв із себе пояса, склав його вдвоє і - стій і дивися - кропив Мефодя (Б. Харчук); Як назбігалося людей!.. Давай локшити вовка (О. Іваненко); Голова й десяцький перелякались... Вони думали, що з-під мосту вискакують дідьки та луплять їх по спині (І. Нечуй-Левицький); - Добре, синку. Отак лупцюй кожного, як мене колотив (О. Довженко); А малеча-хлопці, ті жаб на березі ще лушпарили (А. Головко); Вони [борці] попускалися один одного і розпирслися по кутах, але капрал не переставав лущити їх держаком, куди тільки міг засягнути (І. Франко); Часто й густо батько його маніжив за це (Панас Мирний); А дрібнота Уже за порогом як кинеться по улицях, Та й давай місити Недобитків православних, А ті голосити (Т. Шевченко); [Гаврило:] Братія запорозька, хто з вас не пропивав у житті своєму штанів і сорочок, нехай той бере кия і починає мене, грішного, молотити (О. Корнійчук); Ох же ж і мостили їх [панів]! Ой, по тім’ю стукали! На наших гвинтівочках чукикали, чукали (П. Тичина); Витарабанившися [вилізши] на Сука, толочив [Лемко] його ногами, як баба капусту в бочці або жвавий парубок сіно на оборозі, мотлошив бідака (С. Ковалів); Демонстранти змішались і тікали. Їх наздоганяли, накладали в потилицю, накручували вуха (Ю. Смолич); Не добігши одне до одного, вони [півні] злітають угору, ..відчайдушно періщать один одного розчепіреними крильми (Є. Гуцало); Хлопець зривається бігти до корів, за ним конем економ, полоще його нагаєм (С. Васильченко); Потягає [вартовий] його кілька разів тройчаткою, той хрипить, заціпивши зуби (Леся Українка); На його руках, плечах і ногах сиділи три сильні драби, а два інші прали канчуками (І. Франко); Ауер налетів на нього і почав чесати шомполом вздовж і впоперек. Пальоха вигинався, ховав голову, нахилявся вперед. А Ауер товк його ногами, чимдуж репіжив, поки припер до стіни (А. Хижняк); Колісник гукав.., аж вікна бряжчали, за що його кума раз по раз садила кулаком у спину (Панас Мирний); Він був страшніший од сержанта, Бо всіх за все по спині стриг (І. Котляревський); - А Мартина торік не тіпав на леваді той паршивий Комлик? Спасибі, люди розборонили, а то на місці поклав би... (Г. Коска); - Серце б’ється, живий, - відповів перший. - Видно, гадюки ті ногами його товкли: весь одяг і обличчя в піску (Ю. Шовкопляс); Хазяйка видалась мені справжнісінькою відьмою. Щоранку вона трощить дітей чим попало (П. Колесник); Човпуть його, мов дурного (Номис); Хомиха кожен день свого Хому чухрала (Л. Боровиковський); Ядзя лежала на землі, а верх неї Катруся і зі всіх боків обкладала її кулаками (Н. Кобринська); - Жерти так умієте? - і шпурляла [мачуха] якоюсь ломакою услід за чоловіком, а пасербиці сипала запотиличниками (Г. Хоткевич); Корж методично відважував йому замашні стусани (З. Тулуб); Юра розмахується і з усієї сили затоплює Васюті в пику так, що Васюта падає (Ю. Смолич); Старий, побачивши Свирида і сина, мовчки стає проти них, мовчки підіймає палицю і огріває нею Тимофія по плечі (М. Стельмах); Вхопили того бурсака за патли, виволокли з кадовба, давай його.. стусувать (О. Стороженко); Жандарми кинулись гуртом на матроса. Вони схопили його, .. почали тасувати кулаками й ногами (О. Досвітній); Добре зодягнений воєводський дозорець.. ногами тусав якусь дівчину (І. Ле); - Ми Галю від того шибеника [Василя] одняли. Надушив її та й чубить (Панас Мирний); Козак.. бере в руки кий і витягає ним по плечах свого ж товариша, коли він чим завинив (П. Панч); Він не чув, як по спині гуляв З усіх сил володарський канчук (П. Грабовський). - Пор. 1. поби́ти, 2. уда́рити, 1. шмага́ти, 1. штовха́ти.
БІ́ГТИ (швидко пересуватися на ногах), ЛЕТІ́ТИ підсил.,МЧА́ТИпідсил.,МЧА́ТИСЯпідсил.,НЕСТИ́СЯпідсил.,ГНА́ТИпідсил. розм.,ГНА́ТИСЯпідсил. розм.,рідше,ЧЕСА́ТИпідсил. розм.,ЧУХРА́ТИпідсил. розм.,ШКВА́РИТИпідсил. розм.,ШПА́РИТИпідсил. розм.,МЕСТИ́підсил. розм.,рідше, МОТА́ТИперев. у наказ. сп., фам.І справді легко було на серці Катерини, коли бігла додому (Г. Хоткевич); Роман, охоплений радісними сподіванками, не йшов, а летів додому (М. Стельмах); З хати зразу вилітає вервечка босоногих дітлахів і по снігу мчить до мами (М. Стельмах); На базарі стояв крик, лемент ..Люди, як хвилі, носилися, мчались, торгувались, кричали (Панас Мирний); Перекупки бігли з своїми стільцями на руках і важкими клунками за спиною, поспішаючи зайняти місце, перепічайки неслися з хлібом, з бубликами (Панас Мирний); А Заяць [Заєць] жене, що має сили (І. Франко); - Бач, як мете [наймит] до воріт. І подасться, чортове одоробло, в економію (М. Стельмах). - Пор. 1. бі́гати, 1. побі́гти.
ГРА́ТИ (на чому, на що, у що й без додатка - відтворювати що-небудь на музичному інструменті - про людину; що, чого, з кого - відтворювати якийсь музичний твір; володіти музичним інструментом), ВИГРАВА́ТИна чому й без додатка;МУЗИ́ЧИТИ, МУЗИКУВА́ТИбез додатка (перев. для розваги); ВИКО́НУВАТИщо, з кого (певний музичний твір для слухачів); НАГРАВА́ТИна чому, що, чого й без додатка (тихо або одноманітно, недбало); ЦИГИ́КАТИна чому й без додатка, розм. (невміло, одноманітно); ТНУ́ТИ, ТЯ́ТИ, ВИТИНА́ТИ, ЗАТИНА́ТИрозм., ШКВА́РИТИрозм., НАШКВА́РЮВАТИрозм.,РІ́ЗАТИрозм.,НАРІ́ЗУВАТИ[НАРІЗА́ТИ]розм. (на чому, що, чого й без додатка - перев. швидко, із запалом); БРЕ́НЬКАТИрозм., БРЕНЬКОТА́ТИпідсил. розм.,БРЕНЬКОТІ́ТИпідсил. розм.,БРИ́НЬКАТИрозм.,БРИНЬЧА́ТИрозм. (на чому й без додатка - невміло або недбало - на струнному щипковому інструменті, на роялі тощо); ТРИНДИ́КАТИрозм.,ТРИ́НЬКАТИрозм. (на чому й без додатка - невміло або недбало - на щипковому інструменті); ТАРАБА́НИТИрозм.,БАРАБА́НИТИрозм. (на чому й без додатка - невміло й голосно, перев. на роялі, піаніно); ТЕРЛИ́КАТИ[ТИРЛИ́КАТИ]ірон., зневажл. (на чому й без додатка - невміло, перев. на смичковому інструменті, гармонії тощо); ПИЛЯ́ТИірон., ПІЛІ́КАТИірон., ТІЛІ́КАТИірон. (на чому й без додатка - невміло, перев. на смичковому або щипковому інструменті). Сидить на могилі Козак старесенький, Як голубонько сивесенький, Та на бандурі грає-виграває (дума); Коли почав орать, так у сопілку не грать (прислів’я); Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (І. Нечуй-Левицький); [Острожин:] Ви певне граєте новітніх композиторів? (Леся Українка); Дуже гарно грає [стара] з Шопена (М. Коцюбинський); - Я трохи граю (І. Нечуй-Левицький); Запорожець, підгорнувши ноги, виграє на бандурі (О. Стороженко); Грали [приятелі] в преферанс, часом і музичили собі (Іван Іванович непогано грав на скрипці) (М. Рильський); Найкращі майстри не тільки художньо виконували відомі думи та пісні, але й самі складали їх (З. Тулуб); - Ви ж чули, як він Шопена виконував, скільки вклав душі! (О. Гончар); Онися.. награвала на гітарі якийсь романс (І. Нечуй-Левицький); Баяніст награє польки (А. Головко); Дід Корнійко цигикав та й цигикав на облізлій скрипочці, не знаючи впину, не чуючи втоми (Ю. Яновський); А в коршмі так ріжуть шпарко, на цимбалах тнуть цигани (П. Грабовський); Витинають троїсті веселої-веселої (В. Речмедін); Бандура горлиці бриньчала, Сопілка зуба затинала (І. Котляревський); [Катерина:] А цей ваш друг добре шкварить на гітарі! (О. Корнійчук); Нашкварювати на гармоні; Парубок, зсунувши набік картуза, нарізував на гармонії гопака (Г. Коцюба); Невміло бренькала [Марія Іванівна] на гітарі (Є. Кравченко); Та на цей раз, ненароком загравши, бриньчав Мамай сумно (О. Ільченко); "Гришка триндикає..." - подумав Гандзюк. Справді, на Василевій балалайці - усі знали - грав сьогодні найменший брат його (Г. Косинка); Він увесь вечір тарабанив полечки, вальси.. на розладнаному піаніно (Л. Первомайський); [Товстоліс:] У мене хворі. А він цілі дні барабанив на роялі (І. Кочерга); Сам я трошки терликав на скрипці (М. Кропивницький); Кривобокий скрипаль щось пиляв на скрипці, а його партнер акомпанував йому на старому розбитому роялі (П. Колесник); Платон.. пілікає на скрипці, Ліда сміється (О. Корнійчук); Бубонові підспівувала.. балалайка: вона тілікала тонким голосом і, здавалося, не в силі була заглушити голосні удари бубна (Г. Косинка).
ПЕКТИ́ (надмірно гріти, обдавати жаром); ПАЛИ́ТИ, ПРОПІКА́ТИ, ЖА́РИТИрозм., СМА́ЖИТИрозм.,СМАЛИ́ТИрозм. (сильніше); ПРИПІКА́ТИ (про сонце - дедалі сильніше); ПРЯГТИ́, ПРЯ́ЖИТИ[ПРА́ЖИТИ], ШКВА́РИТИрозм. (перев. про сонце). Сонце як огненная куля стоїть серед неба і не пече - пале (Панас Мирний); Сонце немов зупинилося в безхмарному небі, пропікаючи своїми гострими променями сіре каміння (В. Кучер); Як піднялося сонечко, що то вже жарило (Г. Квітка-Основ’яненко); Безжально смажило сонце (В. Минко); Сонце гріло, аж смалило (А. Кримський); Гаряче сонце пече, припікає, пражить, ніби у випаленій пустелі (Д. Бедзик); Сонце шкварило, як вогонь (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. грі́ти.
СМА́ЖИТИ (готувати м’ясо, рибу, овочі тощо на вогні без застосування води), ЖА́РИТИ, ШКВА́РИТИ, ПРЯГТИ́, ПРЯ́ЖИТИ[ПРА́ЖИТИ], ЗАСМА́ЖУВАТИ, ЗАЖА́РЮВАТИ (перев. окремою тушкою, великим шматком); ПРОСМА́ЖУВАТИ, УСМА́ЖУВАТИ[ВСМА́ЖУВАТИ] (до повної готовності); ПРИСМА́ЖУВАТИ, ПРИШКВА́РЮВАТИ (частково, трохи). - Док.: засма́жити, посма́жити, зажа́рити, пожа́рити, ужа́рити[вжа́рити], спрягти́, спря́жити[спра́жити], просма́жити, усма́жити[всма́жити], присма́жити, пришква́рити. Онися пішла в пекарню, звеліла смажити три гуски (І. Нечуй-Левицький); - В печах день і ніч топлять, жарять та шкварять, всяких кручеників заготовляють (О. Гончар); Сичала на столі бензинка, а на ній шкварчала яєчня, яку мистецьки вмів пряжити Савченко (М. Коцюбинський); - Дьоготь, як олія, хоч млинці на ньому пряж (А. Іщук); Добре просмажити м’ясо.
ТАНЦЮВА́ТИ (виконувати танець), ГАРЦЮВА́ТИрозм., ГОПЦЮВА́ТИрозм., ГО́ПКАТИрозм., ГО́ПАТИрозм.; СКАКА́ТИрозм., СТРИБА́ТИрозм., ГАЦА́ТИрозм. (підстрибуючи); ЧЕСА́ТИрозм., КРЕСА́ТИрозм., САДИ́ТИрозм., ШКВА́РИТИрозм., ВИТИНА́ТИрозм., УТИНА́ТИрозм., ТЯ́ТИрозм., ВІДДИРА́ТИрозм. (із запалом, швидко); ВИТАНЦЬО́ВУВАТИрозм. (із запалом або довго); ВИКАБЛУ́ЧУВАТИрозм. (б’ючи підборами); ВИБИВА́ТИрозм. (притупуючи); ПРОТАНЦЬО́ВУВАТИрозм. (певну відстань, якийсь час). Дві пари швидко рушалися серед натовпу - то вони танцювали (Б. Грінченко); Хлопці, піт аж ллється з шкури, Коло їх гарцюють (П. Гулак-Артемовський); Ріжуть скрипки і бандури, Дівчата гопцюють (П. Гулак-Артемовський); Як уже вийдуть на вулицю, то-то вже співають дівчата, а хлопці гопкають дружби (Словник Б. Грінченка); Підтикався [писар] та й давай вегері скакати перед громадою (Г. Квітка-Основ’яненко); Не до Бога полинули ті палкі молитви палких фанатиків: пішли вони до темних сил, котрі у пеклі аж стрибали гопака, зачувши ті неправдиві молитви (І. Нечуй-Левицький); - Не бійся, якби з хлопцями, то так би гацала козачка́, що аж хата трусилася б! (І. Нечуй-Левицький); І чеше Ванька вільної циганської, і руки в нього в такт по халявах дрібушечки вибивають: - Тра-та-та! (Остап Вишня); З мотокорпусу хлопці-молодці Крешуть "Яблучко" на мостовій (А. Малишко); - Сади, Мітла, сади! - кричали танцюристи до круглого, як барило, козака (П. Панч); Хлопці шкварили "Яблучко" з такими алюрами й кониками, яких світ ніколи не бачив (І. Микитенко); - А ми гуляємо, гопака витинаємо (Б. Грінченко); Кобзар вшкварив, а козаки - Аж Хортиця гнеться - Метелиці та гопака Гуртом оддирають (Т. Шевченко); Як вітер, літає Марина, танцює-витанцьовує (І. Нечуй-Левицький); В хлоп’ячому гуртожитку.. викаблучували такого гопака, що будинок ходором ходив (С. Журахович); Он ланкова з трактористом Іваном.. Так пропливають у згоді з баяном, Так вибивають, що тягне й мене (С. Олійник); Василь творив свій танець на сонних вуличках не вперше. Коли він протанцьовував коло чиєїсь клуні чи кошари, старі люди не раз прокидались (О. Довженко).