-1-
іменник чоловічого роду, істота
(джміль) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний чміль чмелі́
родовий чмеля́ чмелі́в
давальний чмеле́ві, чмелю́ чмеля́м
знахідний чмеля́ чмелі́, чмелі́в
орудний чмеле́м чмеля́ми
місцевий на/у чмеле́ві, чмелю́, чмелі́ на/у чмеля́х
кличний чме́лю чмелі́

Словник фразеологізмів

слу́хати джмелі́в (чмелі́в), зневажл. Відчувати гул, шум в голові (перев. від удару). Дав йому лупня добре — довго буде джмелів слухати (М. Номис).

уби́ти му́ху (чмеля́). Випити вина, горілки. Панько убив муху і проспав до ранку (З усн. мови).