-1-
дієслово недоконаного виду
(діяти; щось робити)

Словник відмінків

Інфінітив чини́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   чині́мо, чині́м
2 особа чини́ чині́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа чини́тиму чини́тимемо, чини́тимем
2 особа чини́тимеш чини́тимете
3 особа чини́тиме чини́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа чиню́ чи́нимо, чи́ним
2 особа чи́ниш чи́ните
3 особа чи́нить чи́нять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
чи́нячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. чини́в чини́ли
жін. р. чини́ла
сер. р. чини́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
чини́вши

Словник синонімів

ДІ́ЯТИяк (виявляти свою діяльність певним чином), РОБИ́ТИщо, ЧИНИ́ТИщо, УЧИНЯ́ТИ[ВЧИНЯ́ТИ]що, ПРАКТИКУВА́ТИщо, МОТО́РИТИяк, що, розм., ПОСТУПА́ТИрозм., заст., ПОСТУПА́ТИСЯдіал.;ВИРОБЛЯ́ТИ[ВИРО́БЛЮВАТИрідше]що, ТВОРИ́ТИщо, розм., ВИТВОРЯ́ТИщо, розм., ВИТІВА́ТИщо, розм. (щось незвичайне); ОРУ́ДУВАТИіноді зневажл.,ШУРУВА́ТИфам. (вправно, енергійно, іноді в негативному плані). - Док.: вді́яти[уді́яти], зроби́ти, учини́ти[вчини́ти], поступи́ти, поступи́тися. - Що ж ми тепер у світі божому будемо діяти та робити без хазяїна? - промовила мати крізь сльози (І. Нечуй-Левицький); Хто не чинить лихого, тому не страшно нікого (прислів’я); От погано він учинив, що не зробив ніякої прикмети на тому місці, де вода тече (Б. Грінченко); Практикувала Сташка і таке. У неділю, коли обоє вони були вільні, вона раптом прикидалась хворою (Ірина Вільде); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); - А ви, капітан, по заповіді поступаєте: хай права не знає, що робить ліва, - зареготався Книш (Панас Мирний); Енеєві пророковала [Сивилла], Йому де поступатись як (І. Котляревський); - Що та Орлиха виробляє? - подумала собі мати. - А здається, й розсудлива людина (Марко Вовчок); І сонце хоче подивиться, Що будуть з праведним творить?!.. (Т. Шевченко); О, що робили, що витворяли ці фашистські пси! (П. Тичина); Іще темно, доводиться орудувати навпомацки, і це надає звичайній роботі особливого забарвлення (М. Ю. Тарновський); - У мене теж справи. Початок я тобі зробив, а тепер шуруй сам (Ю. Збанацький). - Пор. нако́їти.
I. ПОВО́ДИТИСЯ (дотримуватися певної поведінки, діяти якимсь чином), ПОВО́ДИТИ СЕБЕ́, ТРИМА́ТИСЯ, ДЕРЖА́ТИСЯ, ЧИНИТИ, ЗАХОВУВАТИСЯдіал.; ОБХО́ДИТИСЯ, ОБЕРТА́ТИСЯзаст. (з ким-, чим-небудь певним чином, виявляючи своє ставлення до нього). - Док.: повести́ся, повести́ себе́, вчини́ти[учини́ти], захова́тися, обійти́ся, оберну́тися. З цих прикладів часом можна чудово навчитися, як не треба поводитися з людьми чи як поводити себе на всякій роботі (І. Ле); Йому подобається її манера розмовляти з людьми, з якими вона тримається аж ніби суворо, без лестощів (О. Гончар); Я держусь у цій справі нейтрально, бо інакше не вмію (Леся Українка); Він не виявив жодної мужності, прагнучи лишитися прикордонником. Навпаки, міг тепер визнати, що чинив як легкодух (П. Загребельний); - Ти б ще дякувала, що тобою не гордують, що так привітливо з тобою обходяться (Панас Мирний); З порівняннями, на мою думку, треба обережніш обертатися. Я думаю, що вони часто шкодять ліризмові твору (В. Самійленко).
РОБИ́ТИ (займатися якоюсь справою, діяльністю), ЧИНИ́ТИ, УЧИНЯ́ТИ[ВЧИНЯ́ТИ], ТВОРИ́ТИ, МОТО́РИТИрозм.;ПОРОБЛЯ́ТИ[ПОРО́БЛЮВАТИрідше] (перев. у запитаннях). - Док.: зроби́ти, уроби́ти[вроби́ти]розм.учини́ти[вчини́ти]. А потім, як ото забирали Гришу в тюрму, трус робили - багато книжок забрали (А. Головко); - Хіба я барюся? Я й так он скільки вробив! - виправлявся наймит, оббиваючи мітлу (Б. Грінченко); І знов жага на світі жити, Чинить добро, людей любити (М. Старицький); Побачивши свічки, пані учиняє переполох (М. Стельмах); І знов хотілось жити, жити, Творити людям благодать (П. Воронько); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); - Що мій Антосьо там поробляє в чужині, - згадувала мати (А. Свидницький).
-2-
дієслово недоконаного виду
(обробляти шкури тварин)

Словник відмінків

Інфінітив чини́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   чині́мо, чині́м
2 особа чини́ чині́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа чини́тиму чини́тимемо, чини́тимем
2 особа чини́тимеш чини́тимете
3 особа чини́тиме чини́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа чиню́ чи́нимо, чи́ним
2 особа чи́ниш чи́ните
3 особа чи́нить чи́нять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
чи́нячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. чини́в чини́ли
жін. р. чини́ла
сер. р. чини́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
чини́вши

Словник синонімів

ДІ́ЯТИяк (виявляти свою діяльність певним чином), РОБИ́ТИщо, ЧИНИ́ТИщо, УЧИНЯ́ТИ[ВЧИНЯ́ТИ]що, ПРАКТИКУВА́ТИщо, МОТО́РИТИяк, що, розм., ПОСТУПА́ТИрозм., заст., ПОСТУПА́ТИСЯдіал.;ВИРОБЛЯ́ТИ[ВИРО́БЛЮВАТИрідше]що, ТВОРИ́ТИщо, розм., ВИТВОРЯ́ТИщо, розм., ВИТІВА́ТИщо, розм. (щось незвичайне); ОРУ́ДУВАТИіноді зневажл.,ШУРУВА́ТИфам. (вправно, енергійно, іноді в негативному плані). - Док.: вді́яти[уді́яти], зроби́ти, учини́ти[вчини́ти], поступи́ти, поступи́тися. - Що ж ми тепер у світі божому будемо діяти та робити без хазяїна? - промовила мати крізь сльози (І. Нечуй-Левицький); Хто не чинить лихого, тому не страшно нікого (прислів’я); От погано він учинив, що не зробив ніякої прикмети на тому місці, де вода тече (Б. Грінченко); Практикувала Сташка і таке. У неділю, коли обоє вони були вільні, вона раптом прикидалась хворою (Ірина Вільде); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); - А ви, капітан, по заповіді поступаєте: хай права не знає, що робить ліва, - зареготався Книш (Панас Мирний); Енеєві пророковала [Сивилла], Йому де поступатись як (І. Котляревський); - Що та Орлиха виробляє? - подумала собі мати. - А здається, й розсудлива людина (Марко Вовчок); І сонце хоче подивиться, Що будуть з праведним творить?!.. (Т. Шевченко); О, що робили, що витворяли ці фашистські пси! (П. Тичина); Іще темно, доводиться орудувати навпомацки, і це надає звичайній роботі особливого забарвлення (М. Ю. Тарновський); - У мене теж справи. Початок я тобі зробив, а тепер шуруй сам (Ю. Збанацький). - Пор. нако́їти.
I. ПОВО́ДИТИСЯ (дотримуватися певної поведінки, діяти якимсь чином), ПОВО́ДИТИ СЕБЕ́, ТРИМА́ТИСЯ, ДЕРЖА́ТИСЯ, ЧИНИТИ, ЗАХОВУВАТИСЯдіал.; ОБХО́ДИТИСЯ, ОБЕРТА́ТИСЯзаст. (з ким-, чим-небудь певним чином, виявляючи своє ставлення до нього). - Док.: повести́ся, повести́ себе́, вчини́ти[учини́ти], захова́тися, обійти́ся, оберну́тися. З цих прикладів часом можна чудово навчитися, як не треба поводитися з людьми чи як поводити себе на всякій роботі (І. Ле); Йому подобається її манера розмовляти з людьми, з якими вона тримається аж ніби суворо, без лестощів (О. Гончар); Я держусь у цій справі нейтрально, бо інакше не вмію (Леся Українка); Він не виявив жодної мужності, прагнучи лишитися прикордонником. Навпаки, міг тепер визнати, що чинив як легкодух (П. Загребельний); - Ти б ще дякувала, що тобою не гордують, що так привітливо з тобою обходяться (Панас Мирний); З порівняннями, на мою думку, треба обережніш обертатися. Я думаю, що вони часто шкодять ліризмові твору (В. Самійленко).
РОБИ́ТИ (займатися якоюсь справою, діяльністю), ЧИНИ́ТИ, УЧИНЯ́ТИ[ВЧИНЯ́ТИ], ТВОРИ́ТИ, МОТО́РИТИрозм.;ПОРОБЛЯ́ТИ[ПОРО́БЛЮВАТИрідше] (перев. у запитаннях). - Док.: зроби́ти, уроби́ти[вроби́ти]розм.учини́ти[вчини́ти]. А потім, як ото забирали Гришу в тюрму, трус робили - багато книжок забрали (А. Головко); - Хіба я барюся? Я й так он скільки вробив! - виправлявся наймит, оббиваючи мітлу (Б. Грінченко); І знов жага на світі жити, Чинить добро, людей любити (М. Старицький); Побачивши свічки, пані учиняє переполох (М. Стельмах); І знов хотілось жити, жити, Творити людям благодать (П. Воронько); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); - Що мій Антосьо там поробляє в чужині, - згадувала мати (А. Свидницький).

Словник відмінків

Інфінітив чини́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   чині́мо, чині́м
2 особа чини́ чині́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа чини́тиму чини́тимемо, чини́тимем
2 особа чини́тимеш чини́тимете
3 особа чини́тиме чини́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа чиню́ чи́нимо, чи́ним
2 особа чи́ниш чи́ните
3 особа чи́нить чи́нять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
чи́нячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. чини́в чини́ли
жін. р. чини́ла
сер. р. чини́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
чи́нений
Безособова форма
чи́нено
Дієприслівник
чини́вши

Словник синонімів

ВИЧИ́НЮВАТИ (піддаючи сиру шкуру спеціальній обробці, робити її придатною для використання), ВИЧИНЯ́ТИ, ЧИНИ́ТИ, ВИПРАВЛЯ́ТИ, ДУБИ́ТИрідше. - Док.: ви́чинити, ви́правити, ви́дубити. У скіфів шкіряне виробництво досягло високого рівня: шкіру майстерно вичиняли, фарбували (з журналу); Отак він зачастив у родину чинбаря, з часом.. навчився чинити волові, кінські й козлячі шкури (М. Стельмах).
НАКО́ЇТИчого, у питальних зворотах - що (зробити, заподіяти що-небудь погане, варте осуду),СКО́ЇТИ, НАРОБИ́ТИ, УЧИНИ́ТИ[ВЧИНИ́ТИ]що, УКО́ЇТИ[ВКО́ЇТИ]розм., НАТВОРИ́ТИрозм., НАБРО́ЇТИрозм., НАКОЛОБРО́ДИТИчого і без додатка, розм.,ПОРОБИ́ТИщо, розм., НАПРОКУ́ДИТИзаст., НАЧИНИ́ТИзаст., ПОЧИНИ́ТИщо, заст.; ВІДЗНА́ЧИТИСЯу чому, чим, ірон.,НАЧУДИ́ТИбез додатка, розм. (зробити що-небудь таке, що викликає осуд, здивування). - Недок.: ко́їти, ско́ювати, чини́ти, учиня́ти[вчиня́ти], твори́тищовідзнача́тися. Хвора, розуміючи, що накоїла чогось страшного, вже рвонулась до дверей (О. Ільченко); - Ой, що ж я, проклята, наробила, - я ж тебе, Зінечку, струїла!.. (Б. Грінченко); [Сестра Серахвима:] А, одступаєшся? Ховаєшся!.. Кажи, що учинила... (Панас Мирний); - Не малий уже, в школу ходиш, а отаке чиниш (А. Головко); Добра Таки чимало натворили, Чимало люду оголили Оці сатрапи-ундіра [унтери] (Т. Шевченко); [Річард:] Сам не відає, що творить (Леся Українка); У два тижні такого наброїв [Хапко], набрехав, наремствував, налихословив, нашкодив, що доброму чоловіку на цілий би довгий вік удостачу (Марко Вовчок); - Ну-с, ти, - починав пристав розпікати злочинця. - Попався вже... Наколобродив... червоній тепер (О. Гончар); Плаче [панночка] та на свою долюнарікає: - Що се я поробила! Що се я починила (Марко Вовчок); Котрий школяр щось там напрокудить у класі, то вчитель каже йому взяти обома руками книжку, держати її над головою і так стояти який час перед всім класом (Олена Пчілка); - Чого ж мовчиш? Чим ще відзначився? - наполягав лисий, осадистий.. - Розкажи, як черговому по території носа розквасив! (О. Гончар); - Наполохав... наполохав! - передражнив його Степан. - А от ти начудив - то правда (С. Скляренко). - Пор. 1. ді́яти, устругну́ти.