-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний чинба́р чинбарі́
родовий чинбаря́ чинбарі́в
давальний чинбаре́ві, чинбарю́ чинбаря́м
знахідний чинбаря́ чинбарі́в
орудний чинбаре́м чинбаря́ми
місцевий на/у чинбаре́ві, чинбарю́, чинбарі́ на/у чинбаря́х
кличний чинба́рю чинбарі́

Словник синонімів

ЧИНБА́Р (ремісник, який чинить шкури), ГАРБА́Рзаст.; КУШНІ́Р (той, хто вичиняє хутро та шиє хутряні вироби). Знайшлися серед них і чинбарі, які досить уміло вичиняли смушки з овечих шкур, юхту - з телячих (А. Іщук); Ніхто не вмів так виправляти шкірки, як вона. У Заріччі цією працею займалися гарбарі (Юліан Опільський); - Батько її - наш сільський кушнір, виробляє людям файні киптарі (Т. Масенко).
ЧИНБА́РНЯ, ДУБИ́ЛЬНЯ, ГАРБА́РНЯзаст.; КУШНІ́РНЯ. Ковалі в кузнях зугарні, Чинбарі в своїй чинбарні, Бондар, кравчик, селянин - Всі працюють як один (Л. Первомайський); - У нас усе своє: і друкарня, і млин, і дубильня, і олійня (М. Стельмах); Такого [коня] може купити лише гарбарня на шкіру (П. Козланюк). - Пор. чинба́р.
ЧИНБАРЮВА́ТИ, ГАРБАРЮВА́ТИзаст., КУШНІРУВА́ТИ. З її [хімії] поміччю в країнах Сходу і Заходу готували ліки, фарбували тканини, чинбарювали, варили скло, сталь і порох (О. Ільченко); Жила вона у дядини, вбогої городської міщанки, чоловік котрої кушнірував у Барі (Н. Рибак). - Пор. чинба́р.