-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив червоні́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   червоні́ймо
2 особа червоні́й червоні́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа червоні́тиму червоні́тимемо, червоні́тимем
2 особа червоні́тимеш червоні́тимете
3 особа червоні́тиме червоні́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа червоні́ю червоні́ємо, червоні́єм
2 особа червоні́єш червоні́єте
3 особа червоні́є червоні́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
червоні́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. червоні́в червоні́ли
жін. р. червоні́ла
сер. р. червоні́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
червоні́вши

Словник синонімів

БАГРЯНІ́ТИ (бути або ставати багряним), БАГРЯНИ́ТИСЯ, БАГРОВІ́ТИ, БАГРІ́ТИпоет.; ОБАГРЯ́ТИСЯуроч. (ставати багряним, звичайно від крові); БУРЯКОВІ́ТИ (ставати буряковим). - Док.: забагряні́ти, побагряні́ти, забагряни́тися, забогрові́ти, побагрові́ти, обагри́тися, побурякові́ти. На дворищах багряніли, осипаючись, клени, густою червінню бралися ягоди та листя калини (В. Козаченко); Заходило сонце. Багровіло небо, кривавились поля, весь захід нагадував глибоку рану... (Ю. Збанацький); В димах задихались світанки, Багріли вогнем вечори (М. Нагнибіда); Чубенко весь побуряковів, ліва рука в нього смикалась (Ю. Збанацький). - Пор. 1. червоні́ти, 2. червоні́ти.
ВИДІЛЯ́ТИСЯ (бути помітним серед інших),ВИРІЗНЯ́ТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВИДАВА́ТИСЯ, ВИЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНА́ЧУВАТИСЯ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВИТИНА́ТИСЯ, ВИЗНА́ЧУВАТИСЯрідше, ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИСЯрідше,ВИКРЕ́СЛЮВАТИСЯ, ОКРЕ́СЛЮВАТИСЯ, НАКРЕ́СЛЮВАТИСЯ, ВИРІ́ЗЬБЛЮВАТИСЯ, ВИРІЗА́ТИСЯ, ВИРІ́ЗУВАТИСЯ, ПРОРІ́ЗУВАТИСЯ, ПРОРІЗА́ТИСЯ, ПРОСВІ́ЧУВАТИСЯ, ОБРИСО́ВУВАТИСЯрідше (про контури, обриси чого-небудь);ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДТІНЯ́ТИСЯ, ВІДТІ́НЮВАТИСЯ (на тлі чого-небудь); ВИСВІ́ЧУВАТИ, СВІТЛІ́ТИ (про світле), ТЕМНІ́ТИ (про темне), БІЛІ́ТИ (про біле), ГОЛУБІ́ТИ (про голубе), ЗЕЛЕНІ́ТИ (про зелене), РЯСНІ́ТИ (виділятися своєю ряснотою), СИНІ́ТИ (про синє), СІРІ́ТИ (про сіре), ЯСНІ́ТИ (виділятися світлим яскравим кольором). - Док.: ви́ділитися, ви́різнитися, відокре́митися, ви́значитися, ви́окремитися, ви́малюватися, окре́слитися, накре́слитися, ви́різьбитися, ви́різатися, прорі́затися, обрисува́тися, відби́тися, відтіни́тися. Ця дівчина різко виділялася серед інших учнів (О. Копиленко); З-поміж дівчат.. Оленка вирізнялася своїм сильним голосом (К. Гордієнко); Пострілів не було, було єдине гоготання землі й неба, серед якого відокремлювались тільки вибухи авіабомб (О. Гончар); Особливо видавався між хлопцями Павлушка Якович - чистенько зодягнене, випещене.. хлоп’я (С. Васильченко); Він [Франко].. пише повісті, драми, оповідання,.. взагалі визначається незвичайною плодовитістю, різностороннім талантом і науковою ерудицією (М. Коцюбинський); Обидві [кобзи] були виготовлені з великих окоренків добре висохлої груші, відзначалися високою мелодійністю (І. Шаповал); Шлях [у степу] ледве позначався по прибитій витолоченій тирсі (Ю. Смолич); Жовтий прямокутник [вікна] витинається з ночі (Ю. Яновський); Навіть серед великих своїх сучасників Лев Толстой виокремлювався могутньою силою впливу на духовне життя людства (з газети); Зійшов місяць... Виразніше вималювались на фоні неба дерева та будівлі (Д. Ткач); Хтось стояв біля вікна: струнка постать у блакитному чітко викреслювалася на рожевому тлі (П. Кочура); На заході синіми вершинами окреслювалися Карпати (І. Цюпа); Вдалині накреслювалася на небі легка смуга напівпрозорих хмар (З. Тулуб); Чітко вирізьблюється на тлі неба вершечок високої сосни (В. Козаченко); Ії [дівчини] огрядна постать гарно вирізується в світлі молодого місяця (Леся Українка); На ньому [небі] ледве прорізувалися зірки (І. Ле); Неподалік від башти на відкритому місці просвічувалась фігура юнака (О. Гончар); Здоровий засмалений морським вітром вид [Алі] та червона хустина на голові прегарно одбивались на тлі блакитного моря (М. Коцюбинський); Біле тіло її ще виразніше відтінялося чорним крепом (Григорій Тютюнник); Морозний ранок ледве зазорів. Вже, сонячним обведені пунктиром, Відтінюються обриси домів (В. Бичко); Попрямувала Сахно до палацу, на своє вікно, що блідо-блідо висвічувало в перших ясних світлинах зорі (Ю. Смолич); З височини двох поверхів мерехтять калюжі й темніє канава на чорній, мокрій землі (Ю. Яновський); Над свіжою могилою діда Сафата.. зеленіла молода смеречина. Поруч.. голубів хрещатий барвінок, жовтів безсмертник (Ф.Малицький); В садах рясніють пізні яблука і груші (В. Кучер); Там, по той бік [на оболоні].. синіли невеличкі ліски (Панас Мирний); Біля хати сіріли скопані грядки (М. Коцюбинський); Далеко на узліссі ясніло два білих намети, над ними біліли бунчуки (Н. Рибак). - Пор. жовті́тися, 1. рябі́ти, 2. червоні́ти.
ЗАШАРІ́ТИСЯ (про обличчя, щоки - почервоніти), ЗАШАРІ́ТИ, ЗАРУМ’Я́НИТИСЯ, ЗАРУМ’ЯНІ́ТИ, РОЗЧЕРВОНІ́ТИСЯ, ЗАЧЕРВОНІ́ТИСЯ, ЗАЧЕРВОНІ́ТИ, ПОРОЖЕВІ́ТИ, ЗАЖЕ́ВРІТИСЯ, ПОЧЕРВОНІ́ТИ, ПОРУМ’ЯНІ́ТИ, ПОРУМ’Я́НИТИСЯ, ЗЧЕРВОНІ́ТИСЯ, ЗЧЕРВОНІ́ТИ, СПОЛУМ’ЯНІ́ТИпідсил.,СПЛОМЕНІ́ТИпоет.,ЗАПАЛЕНІ́ТИпідсил.,ЗАПАЛЕНІ́ТИСЯпідсил.,ЗАПАШІ́ТИпідсил.,СПАЛАХНУ́ТИпідсил., СКРАСНІ́ТИрозм., ЗЧЕРВОНІ́ТИСЯдіал.,ПОЧЕРВОНІ́ТИСЯрідко. - Недок.: шарі́тися, шарі́ти, зарум’я́нюватися, червоні́тися, червоні́ти, палені́ти, спала́хувати, спала́хкуватирозм.Вона зніяковіла, зашарілася і від того стала ще привабливішою (С. Журахович); [Данило:] Як увійшла в хату Килина, як глянув прикажчик на неї, то так і зашарів, мов жаром всього його поняло! (М. Кропивницький); Скочивши з коня й хапаючись, він розчервонівсь. Делікатний рум’янець виступив на білих щоках (І. Нечуй-Левицький); Мого брата мовби хто окропом попарив, так зачервонівся, та й утік із хати (Ю. Федькович); Настя нашвидку скінчила роботу, витерла об хвартух руки, вийняла лист... Лице спалахнуло, зачервоніло, як огонь (С. Васильченко); При останніх спалахах вечірньої зірниці Кручинський побачив, як бліде лице її зажеврілось (Д. Бедзик); Нимидора заговорила про рушники, про весілля, схаменулась і почервоніла, як польова маківка (І. Нечуй-Левицький); І хлопець, що досі сумний був, тепер аж іскріє од щастя, а дівчина жвава, що сміливо досі дивилась, - тепер зчервоніла і вкрила своє засоромлене личко серпанком (Дніпрова Чайка); Михайлик, скраснівши, мов жарина, скам’янів (О. Ільченко); Софія зчервонілась, і сльози стали їй в очах (Леся Українка). - Пор. 1. розчервоні́тися, 1. рум’я́нитися.
РУМ’Я́НИТИСЯ (покриватися рум’янцем), РУМ’ЯНІ́ТИ, ЧЕРВОНІ́ТИ, РОЖЕВІ́ТИ, РУМ’ЯНІ́ТИСЯ, ЧЕРВОНІ́ТИСЯ, ЗАРУМ’Я́НЮВАТИСЯ, РОЗРУМ’Я́НЮВАТИСЯ, ШАРІ́ТИ, ШАРІ́ТИСЯ, НАРУМ’Я́НЮВАТИСЯ. - Док.: зарум’я́нитися, порум’я́нитися, зарум’яні́ти, порум’яні́ти, почервоні́ти, зачервоні́ти, зачервоні́тися, порожеві́ти, зарожеві́ти, зарожеві́тися, розрум’я́нитися, зашарі́тися, нарум’я́нитися. Молода жінка йде вздовж цеху. Лице її рум’яниться (П. Автомонов); Вигорнутий на припічок жар немилосердно пече, і Рогулиха рум’яніє, як шістнадцятилітня дівчина (Ф. Малицький); Тут я вперше звів очі на тебе, і ти під моїм поглядом тихо-тихо почала червоніти (Леся Українка); Поступово пульс у нього почав відновлюватись, порожевіли щоки, і Орлюк розплющив очі (О. Довженко); Рум’яніючись, як вишня від сонця, стрічала його Мільця (І. Франко); О. Василь червонівся, блимав очима від ніяковості і згоджувався на все (Г. Хоткевич); - Якщо можливо, то прошу мене звільнити від цього, - викидає з себе Мотря і зарум’янюється вся (Ірина Вільде); Оксана ще спить. Круглі тугі щічки розрум’янилися, як свіжі пелюстки троянди (І. Рябокляч); Параска шаріє вся, аж горить (І. Чендей); Дівча шарілося, закривалося рукавом (Г. Хоткевич); Зачервоніє твій вид, як калина (Я. Щоголів); Встала Орися ні смутна, ні весела, іде до панотця в світлицю, зачервонілась, як та квіточка (П. Куліш); Його сухорляве обличчя зарожевіло в пітьмі (Ю. Бедзик); Від свіжого вітру її обличчя зарожевілось (М. Ю. Тарновський); Енея очі запалали, Уста од гніву задрижали, Ввесь зашарівсь, мов жар в печі (І. Котляревський).
РУМ’ЯНІ́ТИ (виділятися червоним, рожевим забарвленням або червонуватим, золотисто-коричневим відтінком), РУМ’Я́НИТИСЯ, РОЖЕВІ́ТИ, ЧЕРВОНІ́ТИ, ШАРІ́ТИ, ШАРІ́ТИСЯ. Пиріжки рум’яніли на тарілці; Стіл накритий білим обрусом, на ньому рум’яниться пахуча бабка (П. Козланюк); Кам’яні шпилі Яйли рожевіли на небі, синій морок ховався по розпадинах скель (М. Коцюбинський); Вгору зразу ж починався сад, і в прогалині червоніли цеглові будівлі маєтку (А. Головко); Літо. Шаріють вишеньки по садках (О. Гончар); Кров на шатах препишних шаріється, оксамит і парчу залива (Леся Українка).
СОРО́МИТИСЯ (відчувати сором, незручність перед ким-небудь за когось, щось), СТИДИ́ТИСЯ, СТИДА́ТИСЯрозм., ЧЕРВОНІ́ТИ, СО́ВІСТИТИСЯрозм., СТРАМИ́ТИСЯрозм., СРАМИ́ТИСЯзаст., УСТИДА́ТИСЯ[ВСТИДА́ТИСЯ]розм., ВАРУВА́ТИСЯрозм., ГАНЬБИ́ТИСЯдіал. - Док.: засоро́митися, посоро́митися, постиди́тися, постида́тися, поганьби́тися. [Оленка:] Я ж тебе люблю, несамовито люблю, люблю й не соромлюсь говорити перед людьми (І. Нечуй-Левицький); Вона ніби не слухає, соромиться, відвертається; він хапає її за руку (Н. Кобринська); Твоїм буть братом не стиджуся (І. Котляревський); - А може, пішов би з нею?Щось пошептав би коло вуха.. - Роман знову червоніє, а Юрко з перебільшеною жалістю зітхає (М. Стельмах); Навіть не впійманий [у садку], ..я совістився глянути бабі Держикраїсі в очі (П. Загребельний); - Страмилися б видурювати в хлопця останнє, що є! (О. Гончар); - Я невстидаюсь сліз, пролитих стиха За молодих надій (Уляна Кравченко); Бачу, хоче щось оповістити і варується (Марко Вовчок). - Пор. збенте́житися, розгуби́тися.
ЧЕРВОНИЙ (кольору крові), КРОВ’ЯНИ́Й, КРИВА́ВИЙ, КАЛИ́НО́ВИЙ, БОРДО́ВИЙ, БОРДО́, ВИШНЕ́ВИЙ, ЧЕРВЛЕ́НИЙ[ЧЕРЛЕ́НИЙ]діал., ГРАНА́ТОВИЙдіал. (темно-червоний); МАЛИ́НО́ВИЙ (кольору ягоди малини - темно-червоний); РУБІ́НОВИЙ (кольору рубіну); МА́КОВИЙрозм. (кольору червоної квітки маку); ЧЕРВІНЬКО́ВИЙ (кольору червоно-коричневої глини - червіньки); КУМАЧЕ́ВИЙ (кольору кумачу - яскравочервоний); КОРА́ЛОВИЙ[КОРА́ЛЕВИЙ] (кольору коралів - яскраво-червоний); КАРМІ́ННИЙ, КАРМІ́НОВИЙ, ШАРЛА́ХОВИЙ (яскраво-червоний); ЧЕРВОНОГАРЯ́ЧИЙ, ПОЛУМ’Я́НИЙ, ПОЛУМ’ЯНИ́СТИЙ[ПОЛУМЕНИ́СТИЙ], ЖАРКИ́Й, ПЛОМЕНИ́СТИЙпоет. (кольору вогню - яскраво-червоний); РОЖЕ́ВИЙ (світлочервоний); ФРЕЗ (світло-червоний з бузковим відтінком); РУМ’Я́НИЙ (червоного або рожевого кольору). Яблука доспіли, яблука червоні! (М. Рильський); На йому були широкі штани по жовтому полю з темно-червоними кров’яного кольору вузенькими смужками (І. Нечуй-Левицький); Через якийсь час до неба піднялися два криваві стовпи вогню (М. Стельмах); Скоро зійде зоря калинова (В. Сосюра); Поверх легкої домотканої сорочки носив [хлопець] ще й короткі з бордового оксамиту штанці (І. Ле); У старшої невістки два очіпки, один блакитний, другий вишневий (Г. Квітка-Основ’яненко); Звук його голосу застряг у хурчанні машин, в осінньому вітрові, в завої червленого листя (А. Хорунжий); Ярко світяться черлені, переткані сухозлоттю запаски молодиць (Г. Хоткевич); Кілька гранатових крапель упало на коштовну скатерть (А. Шиян); Малинові хоругви лопотять, як птиці (Б. Лепкий); Яскраве світло електричних прожекторів вигравало гарячими рубіновими іскрами в тоненькому струмочку (Ю. Смолич); Завжди в усім однакові Були обидві дочки. В обох спіднички макові, Вишивані сорочки (В. Бичко); Пучок золотистого проміння заплутався у Фіриних кучерях. Від того її волосся спалахнуло буйною пожежею, червіньковим полум’ям (О. Донченко); Тепер у неї тільки й думки, котрий очіпок до лиця: чи гурочковий, чи кумачевий (Ганна Барвінок); Коралові квіти шалфею на могилі художника були схожі на застиглі вогники (Л. Первомайський); Сині трави. Даль кармінна. Ріки в тумані. В сяйві мрійному долини і огні, огні (В. Сосюра); Пишно й жадібно тягнеться кожна квіточка до кармінового неба (А. Шиян); Посол вклонився війську, розкрив скриньку, загорнуту в шарлаховий шовк, і витяг з неї пергаментний згорток (З. Тулуб); Її рум’яне лице й червоні руки ніби палали серед тих червоногарячих смужок в її сукні (І. Нечуй-Левицький); Ось недалеко під ногами, в малій ущелині, застигла полум’яна голівка дикого зірчастого маку (О. Донченко); У густому ялинковому гіллі порпаються в шишках полум’янисті криводзьобі шишкарі (з газети); На полуменистих квітках заблищала роса (І. Волошин); Вони [квіти] красувалися серед в’янучих трав, виділялися жаркими барвистими плямами на тлі осіннього листя (В. Собко); Червона, пломениста шипшина розквітала тут (Марко Вовчок); Уланські полки мріли, неначе клумби розкішних рожевих троянд, саме в цвіту (І. Нечуй-Левицький); Зразу впадав у очі одяг Марусі. Дорогий каракулевий жакет, товста сукняна спідниця і кофточка не з віскози, а таки з справжнісінького шовку кольору фрез... (О. Копиленко); Вихор сидів на підбитому танку, повільно доїдаючи великий рум’яний пиріг (В. Кучер). - Пор. багря́ний, 1. червоні́ти, 2. червоні́ти.
ЧЕРВОНІ́ТИ (ставати червоним, червонішим), ЧЕРВОНІ́ТИСЯрозм.; ЧЕРВОНІ́ШАТИ (ставати червонішим); ЧЕРВОНИ́ТИСЯ (ставати червоним); КРОВ’ЯНІ́ТИрозм., КРИВА́ВИТИСЯрозм.; МАЛИНОВІ́ТИрозм.; МАКОВІ́ТИрозм.; ПОЛУМ’ЯНІ́ТИ[ПОЛУМЕНІ́ТИ], ПАЛЕНІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИСЯ, ПЛОМЕНІ́ТИрозм., ПОЛОМЕНІ́ТИрозм., ПЛОМЕНИ́ТИСЯ[ПЛОМЕНІ́ТИСЯ]розм., ПАЛІ́ТИдіал.; ПАШІ́ТИрозм. (про тіло, обличчя); РОЗЖЕ́ВРЮВАТИСЯ, РОЖЕВІ́ТИ, РУМ’Я́НИТИСЯ, РУМ’Я́НІТИ, ЗАРУМ’Я́НЮВАТИСЯ, ЗАГОРЯ́ТИСЯ, ШАРІ́ТИ, ШАРІ́ТИСЯ. - Док.: почервоні́ти, почервоні́тися, розчервоні́тися, почервоні́шати, сполум’яні́ти, запалені́ти, запалені́тися, запаші́ти, розже́врітися, заже́врітися, порожеві́ти, порум’яні́ти, зарум’яні́ти, зарум’я́нитися, порум’я́нитися. Край неба викотилась, ніби з моря випливла, блискуча вранішня зоря, а за нею почало червоніти небо (І. Нечуй-Левицький); У них червонішали знову щоки, блиском бралися очі (Остап Вишня); Шелестіть, чоботи, шелестіть! .. Ви червонились, як мідь, на румунських суглинках (О. Гончар); Заходило сонце. Багровіло небо, кривавились поля (Ю. Збанацький); Сонце клало жовті смуги на різнотрав’я. Випростувалась парость, малиновіли стрункі тіла сосон (А. Крижанівський); Полум’янів захід. Красиво заходило сонце (Я. Гримайло); Трава жовтіє, паленіє (І. Франко); Починала пломеніти лісова груша (О. Донченко); Руки в неї були червоні від крижаної води, а щоки аж пашіли рум’янцем (А. Шиян); За вікном розжеврюється ранок (Я. Мамонтов); Марійка побачила, як бинт на лобі в хлопця почав повільно рожевіти (О. Донченко); На сковороді апетитно шкварчало сало, рум’янилась порізана кружальцями картопля (С. Добровольський); Земля усміхається, радо приймає ту ласку [сонця] і вся рум’яніє в західному сяйві (Дніпрова Чайка); Зарум’янився Дніпро, злегка повитий свіжим серпанковим туманцем: сходило сонце (О. Гончар); Тільки побачив титан, що земля починає шаріти І що ріжки у щербатого місяця зблідлі щезають, Бистрим наказує Горам, Щоб коней вони запрягали (М. Зеров); Мінилася рання зоря, мов рубін, Шарілося море від сонця вітання (Леся Українка). - Пор. багряні́ти, 1. черво́ний.
ЧЕРВОНІ́ТИ (виділятися, виднітися червоним кольором), ЧЕРВОНІ́ТИСЯ, КРОВ’ЯНІ́ТИрозм., КРИВА́ВИТИСЯрозм., МАКОВІ́ТИрозм.; ПОЛУМ’ЯНІ́ТИ, ПОЛУМЕНІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИ, ЖАРІ́ТИ, ПАЛА́ТИрозм., ПЛОМЕНІ́ТИрозм.; РОЖЕВІ́ТИ, РУМ’ЯНІ́ТИ, РУМ’Я́НИТИСЯ, ШАРІ́ТИ, ШАРІ́ТИСЯ, ЖЕ́ВРІТИ, ЖЕ́ВРІТИСЯ (бути покритим легким рум’янцем). Червоніє по пустині Червона глина та печина (Т. Шевченко); Небавом у склянці червонівся чай (О. Маковей); Північне сяйво кров’яніє і висне, Немов ведмедя вбитого нутро (Л. Дмитерко); На високій білій шиї кривавилося намисто з великих рубінів (П. Загребельний); З-під квітчастих хусток маковіють обличчя на сонячному морозі (А. Головко); На сході полум’яніло небо (П. Кочура); Під вікнами чепурних будиночків паленіють жоржини (П. Інгульський); Якраз тоді маки цвіли, розквітали - На схилах жаріли, палали (М. Нагнибіда); На рову ясно пломенів кущ шипшини (М. Стельмах); Рожевіють віти в сонячнім промінні (В. Сосюра); Далеко на пляжах - тисячі людей, золотяться тіла червоно, з відстані наче суцільні пшениці рум’яніють (О. Гончар); Стіл накритий білим обрусом, на ньому рум’яниться пахуча бабка (П. Козланюк); Поміж ними, між темних лопухів, шаріли червоні маки (І. Микитенко); Кров на шатах препишно шаріється, Оксамит і парчу залива (Леся Українка); Між стеблами [трав] жовтими й червоними вогниками жевріли тюльпани (С. Воскрекасенко); Перед ним Кривавим блиском жеврілося небо (І. Франко). - Пор. багряні́ти, 1. виділя́тися, 1. черво́ний.