-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний черво́ний черво́на черво́не черво́ні
родовий черво́ного черво́ної черво́ного черво́них
давальний черво́ному черво́ній черво́ному черво́ним
знахідний черво́ний, черво́ного черво́ну черво́не черво́ні, черво́них
орудний черво́ним черво́ною черво́ним черво́ними
місцевий на/у черво́ному, черво́нім на/у черво́ній на/у черво́ному, черво́нім на/у черво́них

Словник синонімів

БАГРЯ́НИЙ (густо-червоний, іноді з темним або фіолетовим відтінком), БАГРО́ВИЙ, ПУРПУ́РНИЙ, ПУРПУРО́ВИЙ, ПОРФІ́РНИЙрідше,ПОРФІ́РОВИЙрідше; КАРМАЗИ́НОВИЙ (з темним відтінком); БУРЯКО́ВИЙ, БУРЯЧКО́ВИЙрідше (темно-червоний з синюватим відтінком). Сонце сходило, як жар, багряне, Мов нагріте від вогню боїв (Д. Павличко); Непомітно надійшов ранок, залив пурпурним сяйвом ліс (М. Шеремет); Кармазинове сонце, наче крізь жовту югу, розцвітало спекою (О. Донченко); Давид дивився, як молоток та молот місили червоний шмат заліза. Вже буряковий він, темнішає (А. Головко). - Пор. 1. черво́ний.
РУМ’Я́НИЙ (який має рум’янці), РУМ’ЯНОЛИ́ЦИЙ, РУМ’ЯНОЩО́КИЙ, РОЖЕВОЩО́КИЙ, ЧЕРВОНОЛИ́ЦИЙ, ЧЕРВОНОЩО́КИЙ, ЧЕРВОНОВИ́ДИЙ, РОЖЕ́ВИЙ, ЧЕРВО́НИЙ, КРОВИ́СТИЙрозм.,ЧЕРВОНОПИ́КИЙзневажл.,ЧЕРВОНОМО́РДИЙзневажл.Щось палке, гаряче було розлите в її очах і на її рум’яних щоках (І. Нечуй-Левицький); Рум’янолиця жінка; За столиком.. з’явився рум’янощокий хлопчина в клітчастому піджаку (В. Дарда); Він захоплено дивився на рожевощоких сміхотливих молодиць (І. Цюпа); Перекупка, як жар, червонолиця, стала проти сонця (Марко Вовчок); Цей ставний червонощокий юнак.. з першого дня зацікавив Черниша (О. Гончар); За фотелем її стояла чорнява, червоновида.. панночка (Ю. Яновський); Івась усю дорогу плакав, піт, зливаючись із слізьми, обмивав його рожеве личко (Панас Мирний); Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька,.. личком червона (Г. Квітка-Основ’яненко); [Начальник поліції] середнього зросту, заживний, кровистий (Леся Українка); Михайлові чомусь уявлявся бургомістр червонопиким здоровилом (П. Загребельний); Гамза постарів-побілів.. Одначе з його здоровий дідуган, товстий, червономордий, високий (Панас Мирний).
ЧЕРВІ́НЕЦЬ (загальна назва золотих монет; золота монета вартістю три карбованці), ЗОЛОТИ́Й, ЧЕРВО́НИЙрозм., ЧЕРВІ́НЧИКпестл.- Казна-що ти, - каже, - городиш, брате! Буцім уже сто червоних таке диво, що зроду ніхто й не бачив. Після Пилявців та Збаража носили козаки червінці приполами (П. Куліш); - Поклади бідній циганці на руку золотого, я тобі ще більше правди скажу (І. Нечуй-Левицький); [Писар:] Не велик, кажуть, червінчик, та дорогий! (М. Кропивницький).
ЧЕРВОНИЙ (кольору крові), КРОВ’ЯНИ́Й, КРИВА́ВИЙ, КАЛИ́НО́ВИЙ, БОРДО́ВИЙ, БОРДО́, ВИШНЕ́ВИЙ, ЧЕРВЛЕ́НИЙ[ЧЕРЛЕ́НИЙ]діал., ГРАНА́ТОВИЙдіал. (темно-червоний); МАЛИ́НО́ВИЙ (кольору ягоди малини - темно-червоний); РУБІ́НОВИЙ (кольору рубіну); МА́КОВИЙрозм. (кольору червоної квітки маку); ЧЕРВІНЬКО́ВИЙ (кольору червоно-коричневої глини - червіньки); КУМАЧЕ́ВИЙ (кольору кумачу - яскравочервоний); КОРА́ЛОВИЙ[КОРА́ЛЕВИЙ] (кольору коралів - яскраво-червоний); КАРМІ́ННИЙ, КАРМІ́НОВИЙ, ШАРЛА́ХОВИЙ (яскраво-червоний); ЧЕРВОНОГАРЯ́ЧИЙ, ПОЛУМ’Я́НИЙ, ПОЛУМ’ЯНИ́СТИЙ[ПОЛУМЕНИ́СТИЙ], ЖАРКИ́Й, ПЛОМЕНИ́СТИЙпоет. (кольору вогню - яскраво-червоний); РОЖЕ́ВИЙ (світлочервоний); ФРЕЗ (світло-червоний з бузковим відтінком); РУМ’Я́НИЙ (червоного або рожевого кольору). Яблука доспіли, яблука червоні! (М. Рильський); На йому були широкі штани по жовтому полю з темно-червоними кров’яного кольору вузенькими смужками (І. Нечуй-Левицький); Через якийсь час до неба піднялися два криваві стовпи вогню (М. Стельмах); Скоро зійде зоря калинова (В. Сосюра); Поверх легкої домотканої сорочки носив [хлопець] ще й короткі з бордового оксамиту штанці (І. Ле); У старшої невістки два очіпки, один блакитний, другий вишневий (Г. Квітка-Основ’яненко); Звук його голосу застряг у хурчанні машин, в осінньому вітрові, в завої червленого листя (А. Хорунжий); Ярко світяться черлені, переткані сухозлоттю запаски молодиць (Г. Хоткевич); Кілька гранатових крапель упало на коштовну скатерть (А. Шиян); Малинові хоругви лопотять, як птиці (Б. Лепкий); Яскраве світло електричних прожекторів вигравало гарячими рубіновими іскрами в тоненькому струмочку (Ю. Смолич); Завжди в усім однакові Були обидві дочки. В обох спіднички макові, Вишивані сорочки (В. Бичко); Пучок золотистого проміння заплутався у Фіриних кучерях. Від того її волосся спалахнуло буйною пожежею, червіньковим полум’ям (О. Донченко); Тепер у неї тільки й думки, котрий очіпок до лиця: чи гурочковий, чи кумачевий (Ганна Барвінок); Коралові квіти шалфею на могилі художника були схожі на застиглі вогники (Л. Первомайський); Сині трави. Даль кармінна. Ріки в тумані. В сяйві мрійному долини і огні, огні (В. Сосюра); Пишно й жадібно тягнеться кожна квіточка до кармінового неба (А. Шиян); Посол вклонився війську, розкрив скриньку, загорнуту в шарлаховий шовк, і витяг з неї пергаментний згорток (З. Тулуб); Її рум’яне лице й червоні руки ніби палали серед тих червоногарячих смужок в її сукні (І. Нечуй-Левицький); Ось недалеко під ногами, в малій ущелині, застигла полум’яна голівка дикого зірчастого маку (О. Донченко); У густому ялинковому гіллі порпаються в шишках полум’янисті криводзьобі шишкарі (з газети); На полуменистих квітках заблищала роса (І. Волошин); Вони [квіти] красувалися серед в’янучих трав, виділялися жаркими барвистими плямами на тлі осіннього листя (В. Собко); Червона, пломениста шипшина розквітала тут (Марко Вовчок); Уланські полки мріли, неначе клумби розкішних рожевих троянд, саме в цвіту (І. Нечуй-Левицький); Зразу впадав у очі одяг Марусі. Дорогий каракулевий жакет, товста сукняна спідниця і кофточка не з віскози, а таки з справжнісінького шовку кольору фрез... (О. Копиленко); Вихор сидів на підбитому танку, повільно доїдаючи великий рум’яний пиріг (В. Кучер). - Пор. багря́ний, 1. червоні́ти, 2. червоні́ти.
ЧЕРВОНИ́ТИ (робити щось червоним, забарвлювати в червоний колір), КРИВА́ВИТИрозм., КРОВ’ЯНИ́ТИрозм., ЧЕРЛЕНИ́ТИдіал.; РУМ’Я́НИТИ, РОЗРУМ’Я́НЮВАТИ, ШАРУВА́ТИдіал. (робити щось світло-червоним). - Док.: почервони́ти, порум’я́нити, розрум’я́нити. Сонечко ще не сіло, але вже хилилося до заходу і червонило стіну старого лісу (В. Гжицький); Зоря, подібна до жоржини, кривавить рваних хмар кінці... (В. Сосюра); Ночами далекі заграви кров’янили небо (П. Кочура); Жовнірів лють черленила, а Василя кров повенила (Марко Черемшина); Крило зорі рум’янить тучі у голубій далечині (В. Сосюра); Ходить полем щедре літо.., Наливає колоски, Розрум’янює садки (М. Стельмах); Юнацька соромливість червоно шарувала йому молоде обличчя (С. Васильченко). - Пор. багряни́ти, 1. черво́ний.
ЧЕРВОНІ́ТИ (ставати червоним, червонішим), ЧЕРВОНІ́ТИСЯрозм.; ЧЕРВОНІ́ШАТИ (ставати червонішим); ЧЕРВОНИ́ТИСЯ (ставати червоним); КРОВ’ЯНІ́ТИрозм., КРИВА́ВИТИСЯрозм.; МАЛИНОВІ́ТИрозм.; МАКОВІ́ТИрозм.; ПОЛУМ’ЯНІ́ТИ[ПОЛУМЕНІ́ТИ], ПАЛЕНІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИСЯ, ПЛОМЕНІ́ТИрозм., ПОЛОМЕНІ́ТИрозм., ПЛОМЕНИ́ТИСЯ[ПЛОМЕНІ́ТИСЯ]розм., ПАЛІ́ТИдіал.; ПАШІ́ТИрозм. (про тіло, обличчя); РОЗЖЕ́ВРЮВАТИСЯ, РОЖЕВІ́ТИ, РУМ’Я́НИТИСЯ, РУМ’Я́НІТИ, ЗАРУМ’Я́НЮВАТИСЯ, ЗАГОРЯ́ТИСЯ, ШАРІ́ТИ, ШАРІ́ТИСЯ. - Док.: почервоні́ти, почервоні́тися, розчервоні́тися, почервоні́шати, сполум’яні́ти, запалені́ти, запалені́тися, запаші́ти, розже́врітися, заже́врітися, порожеві́ти, порум’яні́ти, зарум’яні́ти, зарум’я́нитися, порум’я́нитися. Край неба викотилась, ніби з моря випливла, блискуча вранішня зоря, а за нею почало червоніти небо (І. Нечуй-Левицький); У них червонішали знову щоки, блиском бралися очі (Остап Вишня); Шелестіть, чоботи, шелестіть! .. Ви червонились, як мідь, на румунських суглинках (О. Гончар); Заходило сонце. Багровіло небо, кривавились поля (Ю. Збанацький); Сонце клало жовті смуги на різнотрав’я. Випростувалась парость, малиновіли стрункі тіла сосон (А. Крижанівський); Полум’янів захід. Красиво заходило сонце (Я. Гримайло); Трава жовтіє, паленіє (І. Франко); Починала пломеніти лісова груша (О. Донченко); Руки в неї були червоні від крижаної води, а щоки аж пашіли рум’янцем (А. Шиян); За вікном розжеврюється ранок (Я. Мамонтов); Марійка побачила, як бинт на лобі в хлопця почав повільно рожевіти (О. Донченко); На сковороді апетитно шкварчало сало, рум’янилась порізана кружальцями картопля (С. Добровольський); Земля усміхається, радо приймає ту ласку [сонця] і вся рум’яніє в західному сяйві (Дніпрова Чайка); Зарум’янився Дніпро, злегка повитий свіжим серпанковим туманцем: сходило сонце (О. Гончар); Тільки побачив титан, що земля починає шаріти І що ріжки у щербатого місяця зблідлі щезають, Бистрим наказує Горам, Щоб коней вони запрягали (М. Зеров); Мінилася рання зоря, мов рубін, Шарілося море від сонця вітання (Леся Українка). - Пор. багряні́ти, 1. черво́ний.
ЧЕРВОНІ́ТИ (виділятися, виднітися червоним кольором), ЧЕРВОНІ́ТИСЯ, КРОВ’ЯНІ́ТИрозм., КРИВА́ВИТИСЯрозм., МАКОВІ́ТИрозм.; ПОЛУМ’ЯНІ́ТИ, ПОЛУМЕНІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИ, ЖАРІ́ТИ, ПАЛА́ТИрозм., ПЛОМЕНІ́ТИрозм.; РОЖЕВІ́ТИ, РУМ’ЯНІ́ТИ, РУМ’Я́НИТИСЯ, ШАРІ́ТИ, ШАРІ́ТИСЯ, ЖЕ́ВРІТИ, ЖЕ́ВРІТИСЯ (бути покритим легким рум’янцем). Червоніє по пустині Червона глина та печина (Т. Шевченко); Небавом у склянці червонівся чай (О. Маковей); Північне сяйво кров’яніє і висне, Немов ведмедя вбитого нутро (Л. Дмитерко); На високій білій шиї кривавилося намисто з великих рубінів (П. Загребельний); З-під квітчастих хусток маковіють обличчя на сонячному морозі (А. Головко); На сході полум’яніло небо (П. Кочура); Під вікнами чепурних будиночків паленіють жоржини (П. Інгульський); Якраз тоді маки цвіли, розквітали - На схилах жаріли, палали (М. Нагнибіда); На рову ясно пломенів кущ шипшини (М. Стельмах); Рожевіють віти в сонячнім промінні (В. Сосюра); Далеко на пляжах - тисячі людей, золотяться тіла червоно, з відстані наче суцільні пшениці рум’яніють (О. Гончар); Стіл накритий білим обрусом, на ньому рум’яниться пахуча бабка (П. Козланюк); Поміж ними, між темних лопухів, шаріли червоні маки (І. Микитенко); Кров на шатах препишно шаріється, Оксамит і парчу залива (Леся Українка); Між стеблами [трав] жовтими й червоними вогниками жевріли тюльпани (С. Воскрекасенко); Перед ним Кривавим блиском жеврілося небо (І. Франко). - Пор. багряні́ти, 1. виділя́тися, 1. черво́ний.

Словник фразеологізмів

прохо́дити черво́ною ни́ткою (стрі́чкою), книжн. Бути основним, провідним у чому-небудь, наскрізь пронизувати щось. Червоною ниткою через усю книгу проходить заклик до збереження нашої планети від екологічної кризи (З журналу);Червоною ниткою на засіданні проходила думка: достаток на прилавках, .. якісне і швидке побутове обслуговування — питання політичне (З газети); Тема Батьківщини червоною стрічкою проходить крізь усі твори [художньої виставки] (З газети). виступа́ти черво́ною ни́ткою. Часом у неї [О. Кобилянської] тенденція надто виступає червоною ниткою і разить очі, мов дигармонія барв (Леся Українка).

прохо́дити черво́ною ни́ткою (стрі́чкою), книжн. Бути основним, провідним у чому-небудь, наскрізь пронизувати щось. Червоною ниткою через усю книгу проходить заклик до збереження нашої планети від екологічної кризи (З журналу);Червоною ниткою на засіданні проходила думка: достаток на прилавках, .. якісне і швидке побутове обслуговування — питання політичне (З газети); Тема Батьківщини червоною стрічкою проходить крізь усі твори [художньої виставки] (З газети). виступа́ти черво́ною ни́ткою. Часом у неї [О. Кобилянської] тенденція надто виступає червоною ниткою і разить очі, мов дигармонія барв (Леся Українка).

прохо́дити черво́ною ни́ткою (стрі́чкою), книжн. Бути основним, провідним у чому-небудь, наскрізь пронизувати щось. Червоною ниткою через усю книгу проходить заклик до збереження нашої планети від екологічної кризи (З журналу);Червоною ниткою на засіданні проходила думка: достаток на прилавках, .. якісне і швидке побутове обслуговування — питання політичне (З газети); Тема Батьківщини червоною стрічкою проходить крізь усі твори [художньої виставки] (З газети). виступа́ти черво́ною ни́ткою. Часом у неї [О. Кобилянської] тенденція надто виступає червоною ниткою і разить очі, мов дигармонія барв (Леся Українка).

пусти́ти / пуска́ти черво́ного пі́вня кому. Підпалити що-небудь, викликати пожежу з метою розплати, помсти. — Хай-но тільки зачепить [пан], ми йому покажемо, що таке Дике Поле та сіверські козаки! — Червоного півня пустимо (З. Тулуб); Я згадав наш вираз по селах — “пустити червоного півня”. Смуги страшенно були похожі на хвіст червоного півня, тільки вітром розкуйовджений (В. Винниченко); Сокало мотався по селах, пильнуючи, щоб не лишилося в полях і клаптика хліба неспаленого.. “Німців ждете? Для ворога запасаєтесь?!” — кричав, скаженіючи, .. і пускав червоного півня під стріхи гамазеїв та стаєнь (А. Дімаров).

пусти́ти / пуска́ти черво́ного пі́вня кому. Підпалити що-небудь, викликати пожежу з метою розплати, помсти. — Хай-но тільки зачепить [пан], ми йому покажемо, що таке Дике Поле та сіверські козаки! — Червоного півня пустимо (З. Тулуб); Я згадав наш вираз по селах — “пустити червоного півня”. Смуги страшенно були похожі на хвіст червоного півня, тільки вітром розкуйовджений (В. Винниченко); Сокало мотався по селах, пильнуючи, щоб не лишилося в полях і клаптика хліба неспаленого.. “Німців ждете? Для ворога запасаєтесь?!” — кричав, скаженіючи, .. і пускав червоного півня під стріхи гамазеїв та стаєнь (А. Дімаров).

черво́на ю́шка. Кров. Умитих червоною юшкою, майже непритомних, їх [арештантів] кидають у кузов “чорного ворона” й відвозять у поліцію (Ф. Маківчук).

черво́ний пі́вень. Пожежа. — Чи не Левко .. Подарував пану червоного півня? — розгадували деякі дядьки.— Може, й Левко. Пан почастував його свинцем, а він віддячує вогнем (М. Стельмах); Сигналом для захоплення влади має бути червоний півень над панським палацом (Д. Бедзик); Червоні півні тоді здіймалися не тільки над панськими маєтками, але й до хуторів залітали (А. Шиян). вогня́ни́й пі́вень. Ріс, грізним ставав гнів каховців, танцювали вогняні півні над білими панськими маєтками (З газети).