-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ча́ви́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   чаві́мо, чаві́м
2 особа чави́ чаві́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ча́ви́тиму ча́ви́тимемо, ча́ви́тимем
2 особа ча́ви́тимеш ча́ви́тимете
3 особа ча́ви́тиме ча́ви́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ча́влю́ ча́вимо, ча́вим
2 особа ча́виш ча́вите
3 особа ча́вить ча́влять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ча́влячи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ча́ви́в ча́ви́ли
жін. р. ча́ви́ла
сер. р. ча́ви́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ча́ви́вши

Словник синонімів

ГНІТИ́ТИ (діяти гнітюче, викликати важке й болісне почуття), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИрідше,ЗГНІ́ЧУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИпідсил.,ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИпідсил.,ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, ТЯЖИ́ТИ, ПРИГНІТА́ТИрідше,НАГНІ́ЧУВАТИрідше,ГНОБИ́ТИрідше,ПРИГНО́БЛЮВАТИрідше,ЗАГНІ́ЧУВАТИдіал. - Док.: пригніти́ти, згніти́ти, здави́ти, придави́ти, роздави́ти, придуши́ти, розчави́ти, причави́ти, пригноби́ти, загніти́ти. З самого ранку його гнітило якесь неприємне почуття (П. Панч); Її більше, ніж будь-кого, пригнічувала рутина одноманітної лабораторної праці (Ю. Шовкопляс); І підступала, згнічувала серце туга (Н. Тихий); Важка дума, як камінь, давила її серце (І. Нечуй-Левицький); Чуття голоду, самоти та одинокості придавлювало душу (І. Франко); Кривавить серце кволе мого брата лиха негода, роздавлює його до краю кляте ярмо народа... (Уляна Кравченко); - Що час, що день, він від мене - усе дальш; от мене туга й душить (Г. Квітка-Основ’яненко); Страшне лихо придушило його (М. Коцюбинський); Говорив [Макуха] настирливо, невідступно обплітав Сидорчукову душу залізною сіткою, душив її немилосердно, чавив (Ю. Бедзик); Розгуляна стихія.. паралізувала останні сили Маргіт, душила й розчавлювала її (О. Гончар); Години відпочинку вдома, де для нього готували спокій і тишу - були важкі: гнітила тиша, причавлював спокій (С. Скляренко); Лісовий холод, що звичайно так відсвіжує, тепер пригнітав мої груди, як сумнів пригнітає душу (І. Франко); "Дурні питання", на які він не вміє дати відповіді, починають мучити його, заколочувати спокій, гнобити серце й мозок (М. Коцюбинський); Килину найбільше пригноблювало, що Антоніна Петрівна спокійно говорить (Є. Гуцало); В житті я ніколи не був настільки незалежним, щоб мене, коли вже не загнічувала, то хоч не "мулила" чия-небудь натура (Леся Українка).
ДАВИ́ТИна кого-що, кого, що (з силою налягати на когось-щось; налягати своєю вагою), НАДА́ВЛЮВАТИна кого-що, ТИ́СНУТИ, НАТИСКА́ТИ[НАТИ́СКУВАТИ], НАДУ́ШУВАТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИкого, що,ПРИДУ́ШУВАТИкого, що, ПРИГНІ́ЧУВАТИ[ПРИГНІТА́ТИрідше] кого, що, ГНІТИ́ТИкого, що, заст.; ЧАВИ́ТИ, ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, ПІДМИНА́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ, РОЗТО́ВКУВАТИ, ДУШИ́ТИ, РОЗДУ́ШУВАТИ, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ПЛЮ́ЩИТИ, РОЗПЛЮ́ЩУВАТИ, РОЗТРО́ЩУВАТИпідсил., ЧАВУ́ЧИТИрозм. (кого, що - придавлюючи, розплющувати, м’яти, знищувати). - Док.: надави́ти, нати́снути, надуши́ти, придави́ти, придуши́ти, пригніти́ти, причави́ти, підім’я́ти, розчави́ти, роздави́ти, розтовкти́, роздуши́ти, згніти́ти, розплю́щити, розтрощи́ти. Приземкуватий Гаврило.. люто давив короткою ногою дошки (Григорій Тютюнник); Заспівали [дружки] сирітських пісень: як дочка ніби розмовляє з небіжкою-матір’ю, .. а мати одказує, що земля надавила їй груди (І. Нечуй-Левицький); І хотіла б [Настя] устати, та якась ласкава потайна рука силоміць очі закриває, надавлює чимсь (С. Васильченко); За плугом.. орач поступає, Тисне чепіги грудьми (І. Франко); З усіх сил натискають хлопці на весла (О. Копиленко); Біля крижаного завалу з потоків збиралася велика вода, натискувала на крижини, розламувала їх на шматки (С. Чорнобривець); Приставлю рушницю до серця й надушу ногою цингель (М. Коцюбинський); Дідка придавили томами з кресленнями й розрахунками (А. Крижанівський); Мій оборонець упав.., боляче придушивши мені ноги (Ю. Яновський); Тюха пригнітив Сивоока до землі (П. Загребельний); Костури наосліп, невпевнено промацують землю, чавлять крихку паморозь (М. Стельмах); Під сосною, причавивши кущ кропиви, лежать два червоні шолома (В. Яворівський); Розмашним кроком рушив він долиною, підминаючи шпичасті будяки (З. Тулуб); Віл наступив хлопчикові на ногу, ратицею розчавив ступню (І. Цюпа); Терентійроздавлює на щоці комара (М. Стельмах); Голос глухий, надтріснутий, немов його щойно щосили здушили за горло (А. Дімаров); Брата Олексу роздушило дерево в лісі (М. Коцюбинський); Берестовець.. плющив чобітьми синювато-білі мушлі оббитого з стін вапна (Л. Первомайський); Сірі масиви сланцю.. ось-ось розтрощать своєю багатотонною вагою невеличкий будинок (О. Донченко); Він не квапився забирати нахабного чобота з в’юнкої голландської травиці, толочив, м’яв, чавучив і душив її (П. Загребельний).
ТОПТА́ТИ (приминати ногами під час ходьби, бігання; м’яти ногами), РОЗТО́ПТУВАТИ, ЗАТО́ПТУВАТИ, СТО́ПТУВАТИ, ПІДТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ВКУВАТИрозм.; ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, ДАВИ́ТИ, ЧАВУ́ЧИТИрозм.,ТОЛОЧИ́ТИ, ВИТОЛО́ЧУВАТИ (приминати трав’янисті рослини, пошкоджувати посіви, городину тощо); ВИТО́ПТУВАТИ, ҐРАСУВА́ТИдіал.,ТАЛУВА́ТИдіал.,ТРАТУВА́ТИдіал. (пошкоджувати посіви, городину, траву тощо). - Док.: потопта́ти, розтопта́ти, затопта́ти, стопта́ти, підтопта́ти, притопта́ти, притовкти́, ви́товкти, розчави́ти, роздави́ти, ви́толочити, потоло́чи́ти, притолочи́ти, ви́топтати. Стою я в весняному гаї... Фіалки, фіалки навкруг.. Боюся ступати, щоб їх не топтати (А. Кримський); - Яку лілію розтоптали, ох!.. Терентій! (О. Довженко); Стоптав би я тебе, руто, Та з жалю не можу (С. Руданський); Гнат Голод ішов похмурий і байдуже чавив широкими підошвами прикраси весни (П. Панч); Він не квапився забирати нахабного чобота з в’юнкої голландської травиці, толочив, м’яв, чавучив і душив її (П. Загребельний); Побіг він навпростець, нічого не минає, Чи нива, чи баштан - не розбирає, Толочить і ламає (Л. Глібов); - Ну не буде ж у тебе хоч на городі нічого! - сичить одужавши баба. Вийшла баба на город, давай витоптувати, давай ірвати (Ганна Барвінок); - Я буду стежки ґрасувати, а ти замітати (Леся Українка); Свині город талують (Словник Б. Грінченка); Тратує озимину худоба, бо земля мокра (Словник Б. Грінченка).