-1-
дієслово недоконаного виду
(спрямовувати удар, зброю тощо)

Словник відмінків

Інфінітив ці́литися, ці́литись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ці́льмося, ці́льмось
2 особа ці́лься ці́льтеся, ці́льтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ці́литимуся, ці́литимусь ці́литимемося, ці́литимемось, ці́литимемся
2 особа ці́литимешся ці́литиметеся, ці́литиметесь
3 особа ці́литиметься ці́литимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ці́люся, ці́люсь ці́лимося, ці́лимось, ці́лимся
2 особа ці́лишся ці́литеся, ці́литесь
3 особа ці́литься ці́ляться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ці́лячись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ці́лився, ці́ливсь ці́лилися, ці́лились
жін. р. ці́лилася, ці́лилась
сер. р. ці́лилося, ці́лилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ці́лившись

Словник синонімів

НАВО́ДИТИ (надавати зброї, оптичному приладу і т. ін. певної спрямованості, повертаючи в бік когось, чогось),НАСТАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРЯМО́ВУВАТИ, СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИрідше;НАЦІ́ЛЮВАТИ[НАЦІЛЯ́ТИ] (на якусь конкретну, точну ціль). - Док.: навести́, наста́вити, напра́вити, спрямува́ти, скерува́ти, напрями́ти, наці́лити. Літні дами наводили лорнети, здалека оглядаючи молодих гвардійців (П. Кочура); Двоє кремезних перм’яків помчали навздогін, наставивши на нього вила, як на ведмедя (З. Тулуб); Хотів був [хорунжий] стріляти, та скорчена рука не змогла направити постріл (О. Довженко); Німець спрямував ліхтар на старшину (О. Гончар); Стахурський скерував бінокль на річку (Ю. Смолич); [Марко (витягає револьвера й напрямляє в інженера):] Підходь сюди! (М. Ірчан); Радісно повискуючи, він кинувся на Тоську, затиснувши в руці кинжал, націлюючи йому в шию (Григорій Тютюнник). - Пор. 1. ці́литися.
ЦІ́ЛИТИСЯчим і без додатка (спрямовувати зброю в ціль), ЦІ́ЛИТИ, МІ́ТИТИ, НАЦІ́ЛЮВАТИСЯ[НАЦІЛЯ́ТИСЯ], ПРИЦІ́ЛЮВАТИСЯ[ПРИЦІЛЯ́ТИСЯ], НАМІРЯ́ТИСЯрозм., ЦІЛЯ́ТИрозм., ЦІЛЯ́ТИСЯрозм., ПОЦІЛЯ́ТИрозм., ЛУ́ЧИТИрозм., МІ́РЯТИдіал.; ПРИКЛАДА́ТИСЯрозм. (з рушниці). - Док.: наці́литися, приці́литися, намі́ритися, поці́лити, ви́мірити, прикла́стися. Берег вимитий. Лоза. Розлилась ріка на славу. Із засади партизан Цілиться по пароплаву (М. Шеремет); [Ніна:] Як ви сміли стріляти в кімнаті! [Сусляєв:] Та в якій кімнаті? Я цілив в ялинкову шишку (І. Кочерга); З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив.. стрілою в чорну ворону (П. Автомонов); Жвавий хлопчик якийсь із луком та із стрілою націляється із-за рожевих кущів (Марко Вовчок); Воловик вийшов з кущів, став на березі, прицілився з обріза (Г. Епік); У шинелях зелених кати. Наміряються із автомата (В. Сосюра); Зінка верещала, ціляла в них грушками (Ю. Мушкетик); Тихон до снідання ганявся з вилами за Грицьком, а слідом, цілячись попасти йому палкою під ноги, бігала Грицькова жінка (П. Панч); В лоба кулею влучно Воєводі козак поціляє (С. Голованівський); Лучив корову, а попав ворону (приказка); - Міряй в око [ведмедя], боярине! - шепнув з-позаду Максим (І. Франко); Він видер мерщій у джури з рук важку рушницю-кременівку, приклався й стрілив у сокола (О. Ільченко). - Пор. 1. наво́дити.
-2-
дієслово недоконаного виду
(зцілятися)

Словник відмінків

Інфінітив ці́литися, ці́литись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ці́льмося, ці́льмось
2 особа ці́лься ці́льтеся, ці́льтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ці́литимуся, ці́литимусь ці́литимемося, ці́литимемось, ці́литимемся
2 особа ці́литимешся ці́литиметеся, ці́литиметесь
3 особа ці́литиметься ці́литимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ці́люся, ці́люсь ці́лимося, ці́лимось, ці́лимся
2 особа ці́лишся ці́литеся, ці́литесь
3 особа ці́литься ці́ляться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ці́лячись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ці́лився, ці́ливсь ці́лилися, ці́лились
жін. р. ці́лилася, ці́лилась
сер. р. ці́лилося, ці́лилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ці́лившись

Словник синонімів

НАВО́ДИТИ (надавати зброї, оптичному приладу і т. ін. певної спрямованості, повертаючи в бік когось, чогось),НАСТАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРЯМО́ВУВАТИ, СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИрідше;НАЦІ́ЛЮВАТИ[НАЦІЛЯ́ТИ] (на якусь конкретну, точну ціль). - Док.: навести́, наста́вити, напра́вити, спрямува́ти, скерува́ти, напрями́ти, наці́лити. Літні дами наводили лорнети, здалека оглядаючи молодих гвардійців (П. Кочура); Двоє кремезних перм’яків помчали навздогін, наставивши на нього вила, як на ведмедя (З. Тулуб); Хотів був [хорунжий] стріляти, та скорчена рука не змогла направити постріл (О. Довженко); Німець спрямував ліхтар на старшину (О. Гончар); Стахурський скерував бінокль на річку (Ю. Смолич); [Марко (витягає револьвера й напрямляє в інженера):] Підходь сюди! (М. Ірчан); Радісно повискуючи, він кинувся на Тоську, затиснувши в руці кинжал, націлюючи йому в шию (Григорій Тютюнник). - Пор. 1. ці́литися.
ЦІ́ЛИТИСЯчим і без додатка (спрямовувати зброю в ціль), ЦІ́ЛИТИ, МІ́ТИТИ, НАЦІ́ЛЮВАТИСЯ[НАЦІЛЯ́ТИСЯ], ПРИЦІ́ЛЮВАТИСЯ[ПРИЦІЛЯ́ТИСЯ], НАМІРЯ́ТИСЯрозм., ЦІЛЯ́ТИрозм., ЦІЛЯ́ТИСЯрозм., ПОЦІЛЯ́ТИрозм., ЛУ́ЧИТИрозм., МІ́РЯТИдіал.; ПРИКЛАДА́ТИСЯрозм. (з рушниці). - Док.: наці́литися, приці́литися, намі́ритися, поці́лити, ви́мірити, прикла́стися. Берег вимитий. Лоза. Розлилась ріка на славу. Із засади партизан Цілиться по пароплаву (М. Шеремет); [Ніна:] Як ви сміли стріляти в кімнаті! [Сусляєв:] Та в якій кімнаті? Я цілив в ялинкову шишку (І. Кочерга); З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив.. стрілою в чорну ворону (П. Автомонов); Жвавий хлопчик якийсь із луком та із стрілою націляється із-за рожевих кущів (Марко Вовчок); Воловик вийшов з кущів, став на березі, прицілився з обріза (Г. Епік); У шинелях зелених кати. Наміряються із автомата (В. Сосюра); Зінка верещала, ціляла в них грушками (Ю. Мушкетик); Тихон до снідання ганявся з вилами за Грицьком, а слідом, цілячись попасти йому палкою під ноги, бігала Грицькова жінка (П. Панч); В лоба кулею влучно Воєводі козак поціляє (С. Голованівський); Лучив корову, а попав ворону (приказка); - Міряй в око [ведмедя], боярине! - шепнув з-позаду Максим (І. Франко); Він видер мерщій у джури з рук важку рушницю-кременівку, приклався й стрілив у сокола (О. Ільченко). - Пор. 1. наво́дити.

Словник відмінків

Інфінітив ціли́тися, ціли́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   цілі́мося, цілі́мось, цілі́мся
2 особа ціли́ся, ціли́сь цілі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ціли́тимуся, ціли́тимусь ціли́тимемося, ціли́тимемось, ціли́тимемся
2 особа ціли́тимешся ціли́тиметеся, ціли́тиметесь
3 особа ціли́тиметься ціли́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа цілю́ся, цілю́сь ці́лимося, ці́лимось, ці́лимся
2 особа ці́лишся ці́литеся, ці́литесь
3 особа ці́литься ці́ляться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ці́лячись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ціли́вся, ціли́всь ціли́лися, ціли́лись
жін. р. ціли́лася, ціли́лась
сер. р. ціли́лося, ціли́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ціли́вшись

Словник фразеологізмів

ці́литися / приці́литися в то́чку. Говорити або робити саме те, що потрібне, своєчасне, відповідає конкретній ситуації. — А ви, колего, бачу, не один пуд солі з’їли на посадках  прицілились саме в точку (І. Гребенюк).