цілець 2 значення
-1-
іменник чоловічого роду, істота
(той, хто прицілюється) [розм., рідко]
-2-
іменник чоловічого роду
(велика кам’яна брила) [діал.]
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | ціле́ць | цільці́ |
родовий | цільця́ | цільці́в |
давальний | цільце́ві, цільцю́ | цільця́м |
знахідний | цільця́ | цільці́в |
орудний | цільце́м | цільця́ми |
місцевий | на/у цільце́ві, цільці́, цільцю́ | на/у цільця́х |
кличний | цільцю́ | цільці́ |
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | ціле́ць | цільці́ |
родовий | цільця́ | цільці́в |
давальний | цільцю́, цільце́ві | цільця́м |
знахідний | ціле́ць | цільці́ |
орудний | цільце́м | цільця́ми |
місцевий | на/у цільці́, цільцю́ | на/у цільця́х |
кличний | цільцю́* | цільці́* |