цілець 2 значення

-1-
іменник чоловічого роду, істота
(той, хто прицілюється) [розм., рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ціле́ць цільці́
родовий цільця́ цільці́в
давальний цільце́ві, цільцю́ цільця́м
знахідний цільця́ цільці́в
орудний цільце́м цільця́ми
місцевий на/у цільце́ві, цільці́, цільцю́ на/у цільця́х
кличний цільцю́ цільці́
-2-
іменник чоловічого роду
(велика кам’яна брила) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ціле́ць цільці́
родовий цільця́ цільці́в
давальний цільце́ві, цільцю́ цільця́м
знахідний цільця́ цільці́в
орудний цільце́м цільця́ми
місцевий на/у цільце́ві, цільці́, цільцю́ на/у цільця́х
кличний цільцю́ цільці́

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ціле́ць цільці́
родовий цільця́ цільці́в
давальний цільцю́, цільце́ві цільця́м
знахідний ціле́ць цільці́
орудний цільце́м цільця́ми
місцевий на/у цільці́, цільцю́ на/у цільця́х
кличний цільцю́* цільці́*