-1-
іменник жіночого роду
* Але: дві, три, чотири ці́вки

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ці́вка цівки́
родовий ці́вки ціво́к
давальний ці́вці цівка́м
знахідний ці́вку цівки́
орудний ці́вкою цівка́ми
місцевий на/у ці́вці на/у цівка́х
кличний ці́вко* цівки́*

Словник синонімів

КОТУ́ШКА (порожнистий стрижень перев. з кружечками на кінцях для намотування ниток, стрічки тощо), КОТО́К, ЦІ́ВКА, ШПУ́ЛЬКА, ШПУ́ЛЯ (в швацьких, прядильних, ткацьких верстатах). В темній крамниці попід стінами тяглися заставлені різним крамом полиці - он котушки ниток, он мило, он пряники, цукерки (П. Панч); Коток ниток; Човник і ляда - ткачеві порада; Берди і цівки - ви хліб мій і сіль! (Я. Щоголів); А молодиця вже й шпульку зняла, дивилась - так і не допряла (А. Головко); Серед велетнів-верстатів не побачиш людину без діла. Ткалі швидко замінюють шпулі в човниках, спритно пускають у дію механізми (з газети).
СОПІ́ЛКА (народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами), ДУ́ДКА, ДУДА́рідше, ЖОЛОМІ́ЙКАзаст., ПИ́ЩАВКАдіал.; ЦІ́ВКАрозм., ЦІВНИ́ЦЯрозм. (з трубчастого стебла якої-небудь рослини); ДЕНЦІ́ВКА, ЗУБІ́ВКА, ТЕЛЕ́НКА, ФЛОЯ́РА[ФЛОЄ́РА], ФУЯ́РАдіал., ФУЯ́РКА (різновиди сопілки, поширені, зокрема, на Гуцульщині); ЦІВНИ́ЦЯ (старовинна багатоствольна сопілка); ПИ́ЩИК (спрощений різновид цього інструменту, що видає високі протяжні звуки). Воли та телята розбрелись по толоці, а він.. вигравав на сопілці якусь сумовиту думку (М. Коцюбинський); Сам на дудці він майстерно грав - а мріяв про баяна (М. Рильський); Андрійку, Дми та дми у жоломійку, Бо тобі одна робота, Щоб тягти дуду до рота (Я. Щоголів); А я, Чугайстре, дарую вам денцівку, Мою грайливу бузинову цівку, Послухайте, яка вона співуча, Коли заграю, чує кожна круча (П. Воронько); Витяг Олекса флояру, почав грати тужної (Г. Хоткевич); А я їду з кіньми на ніч, на фуяру граю (коломийка); Амфіон знаходить десь між камінням цівницю (Леся Українка); На пищику, зробленому з весняної вербички, всього не заграєш (П. Тичина). - Пор. фле́йта.
СТВОЛ (частина вогнепальної зброї у вигляді труби, через яку проходить куля, снаряд), ДУ́ЛО, ЖЕ́РЛО (в артилерійської зброї); ЦІ́ВКА розм. (ствол рушниці). Гармати били прямою наводкою, стволи вже стояли горизонтально.. і такі гарячі, що рукою не доторкнешся (В. Кучер); Зірвав [Сеспель] з плеча карабін, послав у ствол патрон (Ю. Збанацький); Дуло револьвера направлено просто в живіт Мотрі (І. Кириленко); Жерла гармат з перекопських позицій теж було повернуто на Сиваш (О. Гончар); Пролунав постріл. То вистрілив технік, наставляючи рушницю цівкою догори (М. Трублаїні).
СТЕБЛО́ (основна частина трав’янистої рослини), СТЕБЛИ́НА[СТЕБЕЛИ́НА], БАДИЛИ́НА, БИ́ЛО діал.; ЦІ́ВКАрозм. (трубчасте стебло); ЛОПУ́ЦЬОКрозм. (молоде, соковите звичайно їстівне стебло). Квітка коливається на довгому стеблі (Н. Забіла); Микола глянув, - на одній стеблині вівса колосків більше за листя (С. Чорнобривець); То вона [кукурудза] любить простір. Як било від била далеко, то шульки розвиваються (А. Крушельницький).
СТО́ВБУР (дерева); ЦІ́ВКАрозм. (частина стовбура від кореня до гілок). На високому стовбурі старого в’яза в лелечім гнізді сплять лелеки (О. Довженко).
СТРУ́МІНЬ (вузький потік води або іншої рідини), СТРУМ, СТРУМО́К, ЦІ́ВКА, ДЗЮРО́Крозм.Водограї.. спрямовували свої струмені то на одну, то на другу клумбу (Ю. Смолич); Для більшого ефекту він одкрив кран над раковиною, і дзвінкий струм води блиснув лезом меча (Н. Рибак); Кров била цівкою з-під пахви (А. Головко); Не краплі, а суцільні дзюрки води лилися й лилися на спраглу землю (С. Добровольський).