-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | ци́ркати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | ци́ркаймо |
2 особа | ци́ркай | ци́ркайте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | ци́ркатиму | ци́ркатимемо, ци́ркатимем |
2 особа | ци́ркатимеш | ци́ркатимете |
3 особа | ци́ркатиме | ци́ркатимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | ци́ркаю | ци́ркаємо, ци́ркаєм |
2 особа | ци́ркаєш | ци́ркаєте |
3 особа | ци́ркає | ци́ркають |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
ци́ркаючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | ци́ркав | ци́ркали |
жін. р. | ци́ркала |
сер. р. | ци́ркало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
ци́ркавши |
Словник синонімів
ПЛЮВА́ТИ (викидати з рота слину, мокротиння тощо), ВИПЛЬО́ВУВАТИ, СПЛЬО́ВУВАТИ, ПЛЮ́ХАТИ розм.; ПЛЮВА́ТИСЯ (також на когось, один на одного); ЧВИ́РКАТИ [ЧВІ́РКАТИ] розм., ЦВІ́РКАТИ розм., ЦИ́РКАТИ розм. (крізь зуби); ХА́РКАТИ розм., ХАРКОТІ́ТИ розм. (при кашлі, прочищаючи горло). - Док.: плю́нути, ви́плюнути, сплю́нути, плю́хнути, чви́ркнути [чві́ркнути], цві́ркнути, ци́ркнути, ха́ркнути. Сев часом плював за борт і витирав хусткою обличчя (Ю. Яновський); Кілька разів падав [Тимко], зводився, знову біг, випльовуючи з рота сніг (Григорій Тютюнник); Кирило замовк, запахкав цигаркою, важко спльовуючи перед себе (О. Досвітній); Хлопці й дівчата обтирають у фойє спинами крейду, плюхають насіння (Ю. Мушкетик); Штовхалися, плювалися насінням і словами, потім роздратовано чвиркали крізь зуби (П. Панч); Чутно, як він у темряві чвіркає крізь зуби слиною (І. Микитенко); Фронтовики.. підозріло позирали на статечних дядьків, зневажливо - на дівчат і циркали через губу під ноги (Ю. Смолич); І зачав той нечестивий Харкати, плювати (С. Руданський); Надійшов старий Рябина, кахикає, харкотить і охає (І. Франко).
СЮРЧА́ТИ (про комах - коників, цвіркунів та ін., зрідка про деяких птахів - видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки), СЮ́РКАТИ, СЮРКОТА́ТИ [СЮРКОТІ́ТИ] підсил., ЦВІРЧА́ТИ, ЦВІРКОТА́ТИ [ЦВІРКОТІ́ТИ] підсил., ЦВІ́РКАТИ, ЦЮРЧА́ТИ розм., ЦИ́РКАТИ розм.; ЦЮРКОТА́ТИ [ЦЮРКОТІ́ТИ] розм., ТЮРЛЮ́КАТИ розм.; ТРІЩА́ТИ, ТРІСКОТА́ТИ [ТРІСКОТІ́ТИ] підсил., ТЕРКОТА́ТИ [ТЕРКОТІ́ТИ], ДЖЕРГОТА́ТИ [ДЖЕРГОТІ́ТИ], ДЖЕРКОТА́ТИ [ДЖЕРКОТІ́ТИ] (утворювати сухі, часто повторювані уривчасті звуки, що нагадують тріск). Нашорошена тиша залягла вже по темних кутках, і тільки під припічком сюрчав цвіркун (П. Панч); Оглушливо цвірчали коники, дзвеніли жайворонки (З. Тулуб); Скот поквапно перебирає бур’янці,.. цвіркочуть коники (К. Гордієнко); Під піччю цвірінькав цвіркун (О. Десняк); А в траві навіть комахи не цюрчали - така спека була (О. Донченко); Стрибають, циркають і квокчуть між кущами дрозди (М. Рильський); Завзято, мов сотні тріскачок, до одуру, до самозабуття тріщать цикади (М. Коцюбинський); Пташки лящать, теркотять (Панас Мирний); Коники зелені джеркотять в траві (В. Сосюра). - Пор. скрекота́ти.