-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив ци́ркати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ци́ркаймо
2 особа ци́ркай ци́ркайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ци́ркатиму ци́ркатимемо, ци́ркатимем
2 особа ци́ркатимеш ци́ркатимете
3 особа ци́ркатиме ци́ркатимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ци́ркаю ци́ркаємо, ци́ркаєм
2 особа ци́ркаєш ци́ркаєте
3 особа ци́ркає ци́ркають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ци́ркаючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ци́ркав ци́ркали
жін. р. ци́ркала
сер. р. ци́ркало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ци́ркавши

Словник синонімів

ПЛЮВА́ТИ (викидати з рота слину, мокротиння тощо), ВИПЛЬО́ВУВАТИ, СПЛЬО́ВУВАТИ, ПЛЮ́ХАТИрозм.;ПЛЮВА́ТИСЯ (також на когось, один на одного); ЧВИ́РКАТИ[ЧВІ́РКАТИ]розм.,ЦВІ́РКАТИрозм.,ЦИ́РКАТИрозм. (крізь зуби); ХА́РКАТИрозм.,ХАРКОТІ́ТИрозм. (при кашлі, прочищаючи горло). - Док.: плю́нути, ви́плюнути, сплю́нути, плю́хнути, чви́ркнути[чві́ркнути], цві́ркнути, ци́ркнути, ха́ркнути. Сев часом плював за борт і витирав хусткою обличчя (Ю. Яновський); Кілька разів падав [Тимко], зводився, знову біг, випльовуючи з рота сніг (Григорій Тютюнник); Кирило замовк, запахкав цигаркою, важко спльовуючи перед себе (О. Досвітній); Хлопці й дівчата обтирають у фойє спинами крейду, плюхають насіння (Ю. Мушкетик); Штовхалися, плювалися насінням і словами, потім роздратовано чвиркали крізь зуби (П. Панч); Чутно, як він у темряві чвіркає крізь зуби слиною (І. Микитенко); Фронтовики.. підозріло позирали на статечних дядьків, зневажливо - на дівчат і циркали через губу під ноги (Ю. Смолич); І зачав той нечестивий Харкати, плювати (С. Руданський); Надійшов старий Рябина, кахикає, харкотить і охає (І. Франко).
СЮРЧА́ТИ (про комах - коників, цвіркунів та ін., зрідка про деяких птахів - видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки), СЮ́РКАТИ, СЮРКОТА́ТИ[СЮРКОТІ́ТИ]підсил.,ЦВІРЧА́ТИ, ЦВІРКОТА́ТИ[ЦВІРКОТІ́ТИ]підсил.,ЦВІ́РКАТИ, ЦЮРЧА́ТИрозм.,ЦИ́РКАТИрозм.;ЦЮРКОТА́ТИ[ЦЮРКОТІ́ТИ]розм.,ТЮРЛЮ́КАТИ розм.;ТРІЩА́ТИ, ТРІСКОТА́ТИ[ТРІСКОТІ́ТИ]підсил.,ТЕРКОТА́ТИ[ТЕРКОТІ́ТИ], ДЖЕРГОТА́ТИ[ДЖЕРГОТІ́ТИ], ДЖЕРКОТА́ТИ[ДЖЕРКОТІ́ТИ] (утворювати сухі, часто повторювані уривчасті звуки, що нагадують тріск). Нашорошена тиша залягла вже по темних кутках, і тільки під припічком сюрчав цвіркун (П. Панч); Оглушливо цвірчали коники, дзвеніли жайворонки (З. Тулуб); Скот поквапно перебирає бур’янці,.. цвіркочуть коники (К. Гордієнко); Під піччю цвірінькав цвіркун (О. Десняк); А в траві навіть комахи не цюрчали - така спека була (О. Донченко); Стрибають, циркають і квокчуть між кущами дрозди (М. Рильський); Завзято, мов сотні тріскачок, до одуру, до самозабуття тріщать цикади (М. Коцюбинський); Пташки лящать, теркотять (Панас Мирний); Коники зелені джеркотять в траві (В. Сосюра). - Пор. скрекота́ти.