-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив цвірча́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа цвірча́тиме цвірча́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа цвірчи́ть цвірча́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
цвірчачи́*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. цвірча́в цвірча́ли
жін. р. цвірча́ла
сер. р. цвірча́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
цвірча́вши

Словник синонімів

СЮРЧА́ТИ (про комах - коників, цвіркунів та ін., зрідка про деяких птахів - видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки), СЮ́РКАТИ, СЮРКОТА́ТИ[СЮРКОТІ́ТИ]підсил.,ЦВІРЧА́ТИ, ЦВІРКОТА́ТИ[ЦВІРКОТІ́ТИ]підсил.,ЦВІ́РКАТИ, ЦЮРЧА́ТИрозм.,ЦИ́РКАТИрозм.;ЦЮРКОТА́ТИ[ЦЮРКОТІ́ТИ]розм.,ТЮРЛЮ́КАТИ розм.;ТРІЩА́ТИ, ТРІСКОТА́ТИ[ТРІСКОТІ́ТИ]підсил.,ТЕРКОТА́ТИ[ТЕРКОТІ́ТИ], ДЖЕРГОТА́ТИ[ДЖЕРГОТІ́ТИ], ДЖЕРКОТА́ТИ[ДЖЕРКОТІ́ТИ] (утворювати сухі, часто повторювані уривчасті звуки, що нагадують тріск). Нашорошена тиша залягла вже по темних кутках, і тільки під припічком сюрчав цвіркун (П. Панч); Оглушливо цвірчали коники, дзвеніли жайворонки (З. Тулуб); Скот поквапно перебирає бур’янці,.. цвіркочуть коники (К. Гордієнко); Під піччю цвірінькав цвіркун (О. Десняк); А в траві навіть комахи не цюрчали - така спека була (О. Донченко); Стрибають, циркають і квокчуть між кущами дрозди (М. Рильський); Завзято, мов сотні тріскачок, до одуру, до самозабуття тріщать цикади (М. Коцюбинський); Пташки лящать, теркотять (Панас Мирний); Коники зелені джеркотять в траві (В. Сосюра). - Пор. скрекота́ти.
ЦВІРІ́НЬКАТИ (про горобців та деяких інших птахів), ЦВІРІНЧА́ТИ, ЦВІРІНЬКОТА́ТИ[ЦВІРІНЬКОТІ́ТИ]підсил.,ЦВІ́РКАТИ, ЦВІРКОТА́ТИ[ЦВІРКОТІ́ТИ]підсил.,ВИЦВІ́РКУВАТИпідсил. розм.,ЦВІРЧА́ТИ, ЦІВІ́КАТИрозм.,ЦІ́ВКАТИрозм.,ЦІВКОТІ́ТИпідсил. розм.,ЦВЕ́НЬКАТИрозм.,СВЕРГОТА́ТИ[СВЕРГОТІ́ТИ]розм.,ЦВІГОТА́ТИдіал. - Док.: цвірі́нькнути, цві́ркнути, ціві́кнути, ці́вкнути, цве́нькнути. Горобці цвірінькали над ворітьми (Д. Бедзик); Горобці пирхають між них, цвірінчать (А. Головко); Пташенята цвірінькочуть, що аж серце радується (І. Франко); В нас про це навіть горобці цвіркають (О. Кобилянська); Цвіркочуть горобці (М. Рильський); Гай співа, щебече, цвігоче і вицвіркує (Марко Вовчок); Щоголь цвірчав і затягався (Л. Боровиковський); Синички в цей час стрибали собі, цівікали (О. Іваненко); Тут тільки ластів’ята цівкають у гнізді (О. Гончар); Попід стріху горобчики сверготять (П. Чубинський); Птахи роєм літали над своїм притулком і перелякано цвіготали (з журналу). - Пор. 2. співа́ти.