хоровитий 1 значення

-1-
прикметник
[діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний хорови́тий хорови́та хорови́те хорови́ті
родовий хорови́того хорови́тої хорови́того хорови́тих
давальний хорови́тому хорови́тій хорови́тому хорови́тим
знахідний хорови́тий, хорови́того хорови́ту хорови́те хорови́ті, хорови́тих
орудний хорови́тим хорови́тою хорови́тим хорови́тими
місцевий на/у хорови́тому, хорови́тім на/у хорови́тій на/у хорови́тому, хорови́тім на/у хорови́тих

Словник синонімів

ХВОРОБЛИ́ВИЙ (який легко піддається хворобам, часто хворіє), ХВОРОВИ́ТИЙ, БО́ЛІСНИЙ, СЛАБОВИ́ТИЙрозм., ХОРОБЛИ́ВИЙрозм., ХОРОВИ́ТИЙдіал., ХОРУВА́ТИЙдіал., БЕЗЗДОРО́ВНИЙ[БЕЗЗДОРІ́ВНИЙ]діал.- Бабуся теж хотіла було їхати, та останнім часом щось вона хворобливою стала (Ю. Збанацький); Він - поет, отой карликуватий, схожий на старого хлопчика, хворовитий Касян (М. Рильський); Петер вітає мене надто засмучений і вигляд у нього болісний (П. Колесник); Зануда не любив своєї окатої, замлілої та слабовитої Сані (І. Нечуй-Левицький); Сидить, одхилившись на подушки, Люцілла, тоненьке, дуже хоровите дівча-підліток (Леся Українка); Так часто кривиться безздоровний хлопець над своїм дужим товаришем, і треба тілько дужому повернутися, щоб слабосильний знову перевернувся на покірного (Панас Мирний).