-1-
іменник чоловічого роду, істота
[розм., зневажл.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний холу́й холуї́
родовий холуя́ холуї́в
давальний холує́ві, холую́ холуя́м
знахідний холуя́ холуї́в
орудний холує́м холуя́ми
місцевий на/у холує́ві, холуї́, холую́ на/у холуя́х
кличний холу́ю холуї́

Словник синонімів

ПРИСЛУ́ЖНИК (той, хто виконує чиюсь волю, прислужується комусь, виконує перев. дрібні, часто ганебні доручення), СЛУГА́, ПОПЛІ́ЧНИКрозм.,ПОПИ́ХАЧрозм.,ПОБІ́ГАЧрозм., ПОСІПА́КАрозм., ПІДПОМАГА́Чрозм., ПОШТУРХО́ВИСЬКОрозм., ЛАКЕ́Йзневажл., ЛЬОКАЙзневажл., ЛАКУ́ЗАзневажл., ЛАКИ́ЗАзневажл., ХОЛО́Пзневажл., ХОЛУ́Йзневажл.,РАБзневажл., ПЕСперев. із сл. вірний, сторожовий і т. ін., зневажл., ПРИСПІ́ШНИКзневажл. рідше, ПОШТУ́РКАЧдіал.- Тут дехто з ваших односельчан радив вам віддатися на ласку царських прислужників. Погана це порада! (А. Головко); Цензор підморгнув одному з своїх поплічників і тихо підступив до замріяного дивака, який все ще дивився в вікно (П. Колесник); Гарні харчі, добра платня робили своє діло: люди звикли до становища попихачів і потроху навчилися догоджати примхам вередливої господарки (Л. Яновська); Розпухла рука боліла майже три тижні, і цей час він був тільки за побігача (О. Досвітній); Він нидіє в коморі, поки прибіжать воєводські посіпаки і викурять його звідси (П. Загребельний); [Мати (до Лукаша):] Та невже ж ти не скажеш їй стулити губу? Що ж то, чи я їй поштурховисько якесь? (Леся Українка); - Власті тобі захотілось! Де ж пак, староста! А яка з тебе власть! Лакей нещасний! (І. Цюпа); То був кріпак. Але душею не льокай (В. Еллан); - Тату, а як справжнє прізвище Кажана?- Навіщо він тобі здався, той Кажан? Уламок імперії і панський лакуза (О. Донченко); Раби і підніжки всякої влади палять фіміам навіть земським начальникам (М. Коцюбинський); За харчі вони стали вірними панськими псами (М. Стельмах); Без Вересая не можна було нам обійтись тоді, коли й самі слова "трудящий", "селянин", "простолюдин", "мужик" викликали роздратування у панів, у приспішників трону (П. Тичина); Походив, походив хлопець жебраним та й напросився до іншого ґазди за поштуркача (П. Козланюк).