-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив хми́кнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   хми́кнімо, хми́кнім
2 особа хми́кни хми́кніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа хми́кну хми́кнемо, хми́кнем
2 особа хми́кнеш хми́кнете
3 особа хми́кне хми́кнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. хми́кнув хми́кнули
жін.р. хми́кнула
сер.р. хми́кнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
хми́кнувши

Словник синонімів

МУГИ́КАТИрозм. (вимовляти "мг", "гм", "хм"),ГМИ́КАТИрозм.,ХМИ́КАТИрозм.,МУ́КАТИрозм. - Док.: муги́кнути, промуги́кати, гми́кнути, хми́кнути, му́кнути, прому́кати. Солдат показує фельдфебелю свою записну книжку, фельдфебель схвально мугиче (Ю. Яновський); Яремі хотілося сміятися з надміру тендітного німця, але він стримувався, тільки сопів і гмикав, мовби відкашлювався (П. Загребельний); Вусате обличчя обертається за співчуттям до Плачинди, але той тільки невиразно хмикає: мовляв, кожен по-своєму господарює (М. Стельмах); Тимофій тільки мукав та гикав (Панас Мирний).