хитрющий 1 значення

-1-
прикметник
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний хитрю́щий хитрю́ща хитрю́ще хитрю́щі
родовий хитрю́щого хитрю́щої хитрю́щого хитрю́щих
давальний хитрю́щому хитрю́щій хитрю́щому хитрю́щим
знахідний хитрю́щого, хитрю́щий хитрю́щу хитрю́ще хитрю́щих, хитрю́щі
орудний хитрю́щим хитрю́щою хитрю́щим хитрю́щими
місцевий на/у хитрю́щому, хитрю́щім на/у хитрю́щій на/у хитрю́щому, хитрю́щім на/у хитрю́щих

Словник синонімів

ХИ́ТРИЙ (який для досягнення чогось діє непрямими, нерідко обманними шляхами), ЛУКА́ВИЙ, ХИТРЮ́ЩИЙпідсил. розм., ХИТРЮ́ЧИЙпідсил. розм., ШЕЛЬМІ́ВСЬКИЙрозм., ШЕЛЬМУВА́ТИЙрозм., ПРОНО́ЗЛИВИЙрозм., ПРОНО́ЗУВАТИЙрозм., ШТУДЕ́РНИЙдіал.- Цей Романко в мене хитрий, хоч кого обдурить (М. Коцюбинський); Не додержав слова лукавий боярин, не написав Сагайдачному про долю Коржеву (З. Тулуб); "Хитрющий же цей Тимко, зразу до командира - і вже ад’ютантом. І як я до такого не додумався!" (Ю. Збанацький); [Забрамський:] Що ти зробила з моїм альдегідом? Тепер він чудово з’єднався з іншими і прекрасно діє... Ах ти шельмівська дівчина! (П. Кочура); Це був найстарший чоловік із радних, дуже штудерний (Лесь Мартович). - Пор. підсту́пний.