-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний хист  
родовий хи́сту  
давальний хи́сту, хи́стові  
знахідний хист  
орудний хи́стом  
місцевий на/у хи́сті, по хи́сту  
кличний хи́сте*  

Словник синонімів

ЗДІ́БНІСТЬперев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬрозм.,КЕБЕ́ТАрозм.,СПОСІ́БНІСТЬ[СПОСО́БНІСТЬ]розм.,КЕ́БАдіал.,ХИСТЬдіал.;ПОТЕНЦІА́Лкнижн.,ПОТЕ́НЦІЯкнижн. (здібності, що можуть виявитися за певних умов); ДА́НІмн. (якості, необхідні для чого-небудь). Обдарований незвичайними здібностями, величезною пам’яттю, бистрим і ясним розумом, він із тими вродженими дарами лучив велику пильність і працьовитість (І. Франко); Тепер я сама бачила, що в мене був хист, справжній талант художника (О. Донченко); Я виявив добрі здатності і, скінчивши школу, почав за допомогою вчителя готуватися екстерном за гімназію (О. Слісаренко); Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби то!.. Кебети не маю (Т. Шевченко); Коли батько почав дуже хвалити спосібності свойого сина, хлопець почервонів, як рожа (І. Франко); Нема кеби зробить (Словник Б. Грінченка); Вони [чоловіки] беруть однією хистю (П. Куліш); - Значним є потенціал українських учених (з журналу). - Пор. 1. схи́льність, тала́нт.
ОГОРО́ЖА (те, що відгороджує, оточує що-небудь), ЗАГОРО́ДА, ЗАГОРО́ЖА, ОГОРО́ДАрідше,ОГРА́ДАрідше,ГОРО́ЖАрідше,ХИСТдіал.;МУР, СТІНА́ (перев. з цегли); ВІР’Я́[ВОР’Я]рідше (з жердин). Не обгорожуй себе огорожею, а приятелями (прислів’я); Перед ним [Ремо] майнули темні голови, повиті чадрами, що сьогодні дивились на нього з прощілин, загород, парканів (О. Досвітній); Працювала саме [Оксана], розставляла очеретяні загорожі для захисту сьогорічних саджанців (О. Гончар); Кум скочив мерщій з огороди і побіг до хати (Панас Мирний); А вже хто був [у Києві], то знає братство на Подолі, знає ту високу з дзиґарками дзвіницю, муровану кругом ограду (П. Куліш); Ржуть нетерпляче [коні], диханням огнистим повітря сповняють. Б’ють копитами в ворота і рвуться вперед за горожу (М. Зеров); Вітрюга такий, що аж хист вириває з землі навкруг пасіки (Словник Б. Грінченка); На подвір’ї, огородженому низьким кам’яним муром, колоди лісу, розбитий грузовик (Л. Дмитерко); Споруджена близько чотирьох тисячоліть тому, Велика Китайська стіна (довжина 6250 кілометрів) захищала країну від нападів ворогів (з журналу); Якесь горе вже йде до неї, вже ніби заглядає у двір через вір’я (І. Нечуй-Левицький). - Пор. парка́н, тин.
ТАЛА́НТ (видатні природні здібності людини), ХИСТ, ОБДАРО́ВАННЯ[ОБДАРУВА́ННЯ], ОБДАРО́ВАНІСТЬ, ТАЛАНОВИ́ТІСТЬ, ТАЛА́Нрозм., ДАРУВА́ННЯрозм., ДАРуроч., КЕБЕ́ТАрозм., І́СКРА БО́ЖАрозм.Тепер я сама бачила, що в мене був хист, справжній талант художника (О. Донченко); Комедійне обдаровання письменника; Талант чи обдарування поета саме і проявляється в здібності творити хвилюючі образи і картини життя, образи, які до нього ніхто не створював (А. Малишко); Карнель не був упевнений у своїй талановитості, обдарованості (П. Загребельний); - Я його талан співецький Так високо поважаю, Що співцем своїм придворним Я зробить його бажаю (Леся Українка); Три дари відпущено було Шевченкові щедрою природою: дар співця, дар художника, дар письменника (поета й прозаїка) (М. Рильський); Чи так, батьку атамане? Чи правду співаю? Ех, якби-то!.. Та що й казать? Кебети не маю (Т. Шевченко); Панночка була (і єсть) гарна... має душу живу і навіть іскру Божу (Леся Українка). - Пор. зді́бність.

Словник фразеологізмів

ма́ти [вели́кий] хист до чого. Уміти вправно, гарно, майстерно зробити що-небудь. І здатна вона була до всякого діла, до всякої роботи, мала великий хист до всього (Панас Мирний); [Настя:] На кого не гляну, то всі дурні, хисту не мають ні до чого. [Хома:] Еге... Поки, знаєш, розчовпають, що воно і як... (І. Карпенко-Карий).

ма́ти [вели́кий] хист до чого. Уміти вправно, гарно, майстерно зробити що-небудь. І здатна вона була до всякого діла, до всякої роботи, мала великий хист до всього (Панас Мирний); [Настя:] На кого не гляну, то всі дурні, хисту не мають ні до чого. [Хома:] Еге... Поки, знаєш, розчовпають, що воно і як... (І. Карпенко-Карий).