-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний хибки́й хибка́ хибке́ хибкі́
родовий хибко́го хибко́ї хибко́го хибки́х
давальний хибко́му хибкі́й хибко́му хибки́м
знахідний хибки́й, хибко́го хибку́ хибке́ хибкі́, хибки́х
орудний хибки́м хибко́ю хибки́м хибки́ми
місцевий на/у хибко́му, хибкі́м на/у хибкі́й на/у хибко́му, хибкі́м на/у хибки́х

Словник синонімів

ГНУЧКИ́Й (який легко гнеться), ХИСТКИ́Й, ХИТКИ́Й, ГНУ́ЧИЙрідко,ХИБКИ́Йрозм.,ВИ́ГИНИСТИЙрозм.Гнучкі берізки зграєю сполоханих дівчаток у білих, чепурних панчішках, похитуючись, схиляються над гнилою ковбанею (П. Колесник); Хисткий, як билина, рівний, як очеретина, жвавий, як щиглик, виростає Івась (І. Нечуй-Левицький); Рве [дівчинка] і ружу, й незабудки, І любисток молодий; Рве без ліку, рве без жалю Жоден паросток хиткий (Я. Щоголів); - Нащо мені коса-краса, Очі голубині, Стан мій гнучий... коли нема Вірної дружини (Т. Шевченко); Вигинистий, мов лозина, завжди погойдувався [Сашко] з боку в бік, наче його вітром колихало (Є. Гуцало).
НЕСТІЙКИ́Й (непостійний у своїх поглядах, переконаннях і т. ін., який легко піддається чужому впливу), НЕТВЕРДИ́Й, ХИСТКИ́Й, ХИТКИ́Й, НЕТРИВКИ́Йрідше,ХИБКИ́Й, БЕЗХРЕБЕ́ТНИЙпідсил. розм. (який не має твердості в характері, поглядах). Ворожа агітація завжди розраховує на найбільш нестійких з-поміж нашого середовища (П. Тичина); Іван Франко своїм гострим словом карає, б’є всіх тих, хто в любові своїй до України нетвердий і легковажний (П. Тичина); [Кассандра:] Він [Долон] такий хисткий, він молоденький, ніжний - не до зброї, до ліри, до кітари він удався, до весняних пісень... (Леся Українка); [Явдоха:] І ви, діду, його недолюблюєте? [Кирило:] Хай його Бог любить!.. Хибкий він та нещирий - і нашим, і вашим слугує (Панас Мирний); Крізь відчинені двері голос Мирона: "..Ми повинні закликати до порядку.. Рипнюка, нам не потрібен такий безхребетний секретар..." (М. Зарудний). - Пор. 1. непості́йний.
I. ХИСТКИ́Й (який хитається з боку на бік або згори донизу), ХИТКИ́Й, ХИБКИ́Й, ХИТЛИ́ВИЙрозм., ХИТЛЯ́ВИЙрозм., ВИХЛЯ́СТИЙрозм., ВИХЛЮВА́ТИЙдіал.; РОЗХИ́ТАНИЙ (який став хистким); ХИТНИ́Йтехн. (який має здатність хитатися). На хисткому човнику, схованому в осоці, вже надвечір Василько виїхав на річку (Ю. Збанацький); Я сіла на хисткий ослін (М. Чабанівський); Прогрюкотівши по хиткому дерев’яному мосту через Урал, тарантас виповз на пагорок (З. Тулуб); Хто одважиться в північ на море Своє хибке човенце зіпхнути? (Леся Українка); Шуміла осінь, наче злива, летіли журавлі в ірій, коли ступив у кліть хитливу я вперше в юності моїй (В. Сосюра); Марина пішла в темряві по вузеньких хитлявих східцях, держачися за стіну, щоб не впасти (Б. Грінченко); Пливе вихлястий дим з фаянсових люльок (М. Бажан); - Ну як? Сідай, - провадив приятель, беручи Огея за плечі, усаджуючи в розхитане крісло (О. Досвітній); Хитний конвеєр. - Пор. 1. нестійки́й.