-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив хвилюва́тися, хвилюва́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   хвилю́ймося, хвилю́ймось
2 особа хвилю́йся, хвилю́йсь хвилю́йтеся, хвилю́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа хвилюва́тимуся, хвилюва́тимусь хвилюва́тимемося, хвилюва́тимемось, хвилюва́тимемся
2 особа хвилюва́тимешся хвилюва́тиметеся, хвилюва́тиметесь
3 особа хвилюва́тиметься хвилюва́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа хвилю́юся, хвилю́юсь хвилю́ємося, хвилю́ємось, хвилю́ємся
2 особа хвилю́єшся хвилю́єтеся, хвилю́єтесь
3 особа хвилю́ється хвилю́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
хвилю́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. хвилюва́вся, хвилюва́всь хвилюва́лися, хвилюва́лись
жін. р. хвилюва́лася, хвилюва́лась
сер. р. хвилюва́лося, хвилюва́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
хвилюва́вшись

Словник синонімів

БРИ́ЖИТИСЯ (про водяну поверхню - покриватися брижами, утворювати дрібні хвилі), РЯБІ́ТИ, МО́РЩИТИСЯ, РЯБОТІ́ТИпідсил.розм. - Док.: побри́житися, збри́житисярідше.Затока злегка брижиться від теплого південного вітру (Л. Смілянський); На хвилю улігся вітер, перестала рябіти вода, тільки безлисті лози понад водою дрібно тремтіли, мов туго напнуті струни (З. Мороз); Незамітно плила ріка вперед. Лиш як вітер здіймався й шалів по степу, її гладка поверхня морщилася (О. Кобилянська). - Пор. 3. хвилюва́тися.
БУНТУВА́ТИ (піднімати бунт, брати участь у бунті), БУНТУВА́ТИСЯ, ЗБУ́РЮВАТИСЯ, ВОРОХО́БИТИрозм. рідше,ВОРОХО́БИТИСЯрозм. рідко. - Док.: збунтува́ти, збунтува́тися, збу́ритися, зворохо́битися. - В Італії починається повстання проти австрійського ярма. Бунтують наші мужики. На Кавказі - війна з горцями (З. Тулуб); То був 1905 рік. Села бунтувалися, поміщики боялися нападу селян (Т. Масенко); - На фронті солдати теж збурилися проти царя, щоб народ сам правив (П. Панч); І як на вічах не раз велелюдних буває, коли там Заколот несамовитий повстане і чернь ворохобить, - Вже головешки летять і каміння, поблискує зброя (М. Зеров). - Пор. 1. повстава́ти, 2. хвилюва́тися.
ВИРУВА́ТИ (про воду, течію тощо - утворювати вир, коловерть), КЛЕКОТА́ТИ, КЛЕКОТІ́ТИ, КРУТИ́ТИ, КРУТИ́ТИСЯ, КИПІ́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУРЛИ́ТИ, ШУМУВА́ТИ, ГРА́ТИ, СТУГОНІ́ТИ, БУРУВА́ТИрідше,БУРУ́НИТИрідше,БУРУ́НИТИСЯрідше,ВУ́РДИТИСЯрідше,ЯВОРИ́ТИСЯрідше. Дощова вода [в рівчакові] вже не просто пливе, а вирує, реве, бурхаючи піною (Ю. Яновський); Ріка клекоче, кипить, піниться, б’є хвилею об вибілілий.. зарінок (І. Чендей); [Вітровий:] Там вир великий, крутить так, що ніхто не випливе (О. Корнійчук); Дніпро неспокійно нуртував і кидався в імлі (О. Довженко); Весною він [потік] бурлить і грає водою (Григорій Тютюнник); Грає море, грає синє море (А. Малишко); Цієї ночі вона [ріка Урал] особливо тужно стугоніла, розбуркана, розтривожена навальною облогою важкого громаддя хмар (Я. Баш); Позад пароплава, буруючи, відпливали.. ясно-сині хвилі (О. Досвітній); Внизу бурунить і вирує Єнісей (Ю. Збанацький); Вода буруниться під ними (А. Шиян); Ріка внизу, під насипом, горбилася й вурдилася білим кошлатим туманом (Ю. Смолич); Дунай, Дунай! Так ось який ти! .. Вирують темні глибини, явориться вода, як на підводному камінні... (О. Гончар). - Пор. 1. бушува́ти, 3. хвилюва́тися.
ЗБУ́ДЖУВАТИСЯ (приходити в стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ТИСЯ, РОЗПА́ЛЮВАТИСЯпідсил.,РОЗПАЛЯ́ТИСЯпідсил.,ЗАПА́ЛЮВАТИСЯпідсил.,РОЗГАРЯЧА́ТИСЯпідсил.,РОЗГАРЯ́ЧУВАТИСЯпідсил.,РОЗІГРІВА́ТИСЯпідсил.рідше,НАЕЛЕКТРИЗО́ВУВАТИСЯпідсил.,П’ЯНІ́ТИпідсил.,ХМЕЛІ́ТИпідсил.; ГАРЯЧИ́ТИСЯ, ГАРЯЧКУВА́ТИ, КИП’ЯТИ́ТИСЯ, КИПІ́ТИ, ПАЛА́ТИпідсил.,ПАЛЕНІ́ТИпідсил.,ПАЛИ́ТИСЯпідсил. рідше (перебувати в стані збудження). - Док.: збуди́тися, схвилюва́тися, розхвилюва́тися, розпали́тися, запали́тися, розгарячи́тися, розігрі́тися, наелектризува́тися, оп’яні́ти, сп’яні́ти, захмелі́ти, охмелі́ти, розпалені́ти. Вони стали радитися, збуджуючись і запалюючись одне від одного (О. Гончар); Очі, здавалося, проникали Прохорові в саму душу, примушуючи його теж хвилюватися від незвіданого, але привабливого почуття (А. Шиян); Пустили наголоси: вибрали Чіпку. Далі, розгарячившись, вибрали Саєнка в губернські гласні (Панас Мирний); П’яніли дівчата, на нього глянувши, хоч він і не дивився на них (О. Ільченко); Енергійна русява Ніна Іванова гарячкувала, промовляла з запалом, намагаючись переконати своїх співбесідників (В. Собко); - Ваш Вовченко вважає, що кожна заплавна річка - болото. Він убиває наші річки, - паленів Бачура (М. Чабанівський). - Пор. нервува́тися, 1. хвилюва́тися.
НЕРВУВА́ТИСЯ (перебувати в нервовому, збудженому стані), НЕРВУВА́ТИ, ДЕНЕРВУВА́ТИСЯзах., ПСИХУВА́ТИпідсил. розм. - Док.: знервува́тися. Машина уже була заправлена, Льонька нервувався: - Мені ще ж сто кілометрів пиляти, а вони чаї розпивають (М. Зарудний); Хористи метушаться, нервують (Д. Ткач); Зовсім не вважає [Славко] на те, що хтось, може, ще більше денервується, як його не бачить (Лесь Мартович). - Пор. збу́джуватися, 2. хвилюва́тися.
ХВИЛЮВА́ТИСЯ (бути занепокоєним, відчувати тривогу, неспокій), НЕПОКОЇТИСЯ, ТРИВО́ЖИТИСЯ, ТУРБУВА́ТИСЯ, БЕНТЕ́ЖИТИСЯ, БАЛАМУ́ТИТИСЯ, НІ́ТИТИСЯ, КАЛАМУ́ТИТИСЯрозм., МОРДУВА́ТИСЯпідсил. розм., СУЯТИ́ТИСЯдіал.,ЮРТУВА́ТИСЯдіал.,БУ́РИТИСЯдіал.; ПОТРЯСА́ТИСЯ (надзвичайно сильно). - Док.: схвилюва́тися, розхвилюва́тися, стриво́житися, розтриво́житися, стурбува́тися, розтурбува́тися, збенте́житися, рознервува́тися, зворохо́битисядіал.потрясти́ся. - Мамо! Ти тільки не хвилюйся. Гайдамаки! - Де? - обмерла мати (А. Головко); Радіостанція не мала повідомлень з аеростата. Друзі повітроплавців непокоїлись (М. Трублаїні); Він усе ще тривожився, чи море підступно не затопить котлован (А. Хижняк); [Прісцілла:] Як забарюся, не тривожся дуже, то буде значити, що зберемось деінде (Леся Українка); Він турбується про долю тих планів, що їх накреслили архітектори, про генеральну відбудову села (О. Вишня); - Нехай там бідний рекрут не бентежиться (І. Франко); Душа нітилася, а сталої думки так і не знаходив (І. Ле); Він уже не пам’ятав ні прикрощів, ні сварок, якими зранку каламутилася його душа (С. Журахович); Лежачи вночі на призьбі, вона довго не могла заснути, мордуючись усякими чудними думками (М. Коцюбинський); Не без того, щоб молодиці не помічали, як міниться лице Радивонові, набігають рішучі вирази, буриться душа (К. Гордієнко).
ХВИЛЮВА́ТИСЯ (про маси людей - виявляючи незгоду, непокору, гнів, сумніви і т. ін., поводитися неспокійно), КОЛОТИ́ТИСЯрозм., БАЛАМУ́ТИТИСЯрозм. - Док.: сколоти́тися, збаламу́титися. Гуде, хвилюється майдан від краю і до краю (І. Гончаренко); Довго колотилося віче після князевих слів. Важко зібрати всі вигуки, які пролунали там, всі лайки, прокльони, глузи й погрози, що сипалися на князя (П. Загребельний); Було із-за чого баламутитися людям: зовсім нікчемні ціни виставили наймачі в цей перший день ярмарку (О. Гончар). - Пор. 1. бунтува́ти.
ХВИЛЮВА́ТИСЯ (про море, річку і т. ін. - покриватися хвилями, бути неспокійним), ХВИЛЮВА́ТИрідше; РОЗІ́ГРУВАТИСЯ, БУРУ́НИТИСЯрідше, БУРУ́НИТИрідше (ставати, бути бурхливим). - Док.: розхвилюва́тися, розігра́тися. - Ну, а я ото такечки й море побачив. Синє та широке, як ковиль-трава хвилюється (О. Донченко); Я бачив озеро внизу, що хвилювало поблизу (П. Грабовський); Аж нараз повіяв вітер, розігралося море (І. Франко); Там, де річка в сковах брами Дужо в скелях буруниться, .. Слухав пісню я вогнисту (П. Усенко); Внизу бурунить і вирує Єнісей (Ю. Збанацький). - Пор. 1. бри́житися, 1. вирувати.