-1-
іменник чоловічого роду, істота
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний хваст хва́сти
родовий хва́ста хва́стів
давальний хва́стові, хва́сту хва́стам
знахідний хва́ста хва́стів
орудний хва́стом хва́стами
місцевий на/у хва́стові, хва́сті на/у хва́стах
кличний хва́сте хва́сти

Словник синонімів

ХВАЛЬКО́розм. (людина, яка любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь), ХВАСТУ́Нпідсил. розм., ХВАСТпідсил. розм., ВИХВАЛЯ́КАпідсил. розм.; САМОХВА́Л, САМОХВА́ЛЕЦЬ (той, хто хвалить себе); ФАНФАРО́Нрозм. (хвалькуватий базіка). Якщо Леон не пустодзвін, не хвалько і підприємство його справді так розвивається, як він тут наплескав, то йому, мабуть, скоро доведеться поширити виробництво (Ірина Вільде); Отой Вітя, що сидить на третій парті від столу, страшенний хвастун (О. Іваненко); [Данило:] От уже й видко, що ти хваст! Чого ж то так, що як про тебе, то й пісня буде, а про мене ні? (І. Карпенко-Карий); Всі прозвали вихваляку, Вихваляку, Задаваку: Кіт-хвастун (Г. Бойко); І в великому натхненні Хоче ділом доказати [Атта Троль], Що не марний самохвалець, А митець великий справді (Леся Українка).