-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уті́шитися, уті́шитись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уті́шмося, уті́шмось
2 особа уті́шся уті́штеся, уті́штесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уті́шуся, уті́шусь уті́шимося, уті́шимось, уті́шимся
2 особа уті́шишся уті́шитеся, уті́шитесь
3 особа уті́шиться уті́шаться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уті́шився, уті́шивсь уті́шилися, уті́шились
жін.р. уті́шилася, уті́шилась
сер.р. уті́шилося, уті́шилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уті́шившись

Словник синонімів

ЛЮБУВА́ТИСЯким, чим, на кого-що (з насолодою, приємністю дивитися на кого-, що-небудь), МИЛУВА́ТИСЯким, чим, з кого-чого, на кого-що,ЛЮБУВА́ТИким, чим, за ким-чим, з кого-чого, на кого-що, ТІ́ШИТИСЯ, УТІША́ТИСЯ[ВТІША́ТИСЯ]ким, чим, заст. з кого-чого, на кого-що; ТІ́ШИТИ (у спол. зі сл. око, зір і т. ін.). - Док.: уті́шитися[вті́шитися], полюбува́тирідко.У білому вбранні на білій постелі .. сидить молода щаслива мати, тримаючи немовля. Всі сусіди любуються нею, наче картиною (О. Довженко); Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою (Ю. Яновський); Якийсь час він стояв мовчки, милувався з її роботи (Д. Ткач); Катерина милувалась на борошно, розглядала на долоні й виставляла на сонце (С. Чорнобривець); Мило було продиратися між кущами ліщини,.. любуючи на кожнім кроці все новими й новими фантазіями вибагливого потоку, малими водоспадами, озерцями (Г. Хоткевич); Люди було любують на них, як зійдуться де на весіллі, або в танку докупи (Марко Вовчок); Катруся тішилася своїм новим убранням (Н. Кобринська); Тішимось разом на юний волоський горіх (М. Рильський); Тут рясно цвіли яблуні, груші.., а біля веранди тішили очі барвисті клумби запашних квітів (М. Шаповал); І свіжі квіти молодих бегоній Не тішать ока, хоч такі червоні! (М. Рильський).
РАДІ́ТИ (відчувати радість від чогось), РА́ДУВАТИСЯ, УТІША́ТИСЯ[ВТІША́ТИСЯ], ТІ́ШИТИСЯ, ПОТІША́ТИСЯ (маючи приємність, утіху від чогось); ТОРЖЕСТВУВА́ТИ (з приводу перемоги над кимсь, успіху в чомусь); ТРІУМФУВА́ТИ (з приводу якогось успіху). - Док.: зраді́ти, зра́дуватисярозм.ура́дуватися[вра́дуватися]діал.уті́шитися[вті́шитися], сті́шитисярозм.Вставало сонце з-за гори, Раділи люде встаючи (Т. Шевченко); [Сокуренко:] Невже ви не знаєте, що ми з Оксаною любимось вже більш року? Ви ж самі, дивлячись на наше кохання, радувались та втішались... (М. Кропивницький); [Химка:] Буде бабуся утішатися та доглядати онуків (Панас Мирний); Катруся тішилася своїм новим убранням (Н. Кобринська); Коли та дурниця забавляє вас, тішить, то чом же й не потішитись нею? (Панас Мирний); Віктор торжествував. Він відчував, що у нього наче виростають крила, - так радісно, сонячно було на душі (П. Автомонов); Михайло Щерба тріумфує в душі. Він, здається, добре зіграв свою роль (Д. Бедзик). - Пор. весели́тися.