-1-
множинний іменник
(утеча) [арх.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний   уті́ки
родовий   уті́ків
давальний   уті́кам
знахідний   уті́ки
орудний   уті́ками
місцевий   на/в уті́ках
кличний   уті́ки

Словник синонімів

УТЕ́ЧА[ВТЕ́ЧА], УТЕ́КА[ВТЕ́КА]заст., УТІ́Кзаст., УТІ́КИ[ВТІ́КИ]мн., заст.Вість про його [опришка] утечу випередила його самого (Г. Хоткевич); Утік не славен (М. Номис); Остап зміркував, що пан, дізнавшись про його втіки, міг послати за ним наздогін (М. Коцюбинський).