-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ута́ювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ута́юймо
2 особа ута́юй ута́юйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ута́юватиму ута́юватимемо, ута́юватимем
2 особа ута́юватимеш ута́юватимете
3 особа ута́юватиме ута́юватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ута́юю ута́юємо, ута́юєм
2 особа ута́юєш ута́юєте
3 особа ута́ює ута́юють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ута́юючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ута́ював ута́ювали
жін. р. ута́ювала
сер. р. ута́ювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
ута́юваний
Безособова форма
ута́ювано
Дієприслівник
ута́ювавши

Словник синонімів

ПРИВЛА́СНЮВАТИ (робити своєю власністю, видавати за своє), ПРИСВО́ЮВАТИ, СОБІ́ЧИТИдіал.; ЗАГРІБА́ТИрозм., ХАПА́ТИрозм., ЦУ́ПИТИрозм., ЗАМО́ТУВАТИвульг. (перев. чужі гроші, майно); ПІДГРІБА́ТИрозм., ПРИСУСІ́ДЖУВАТИрозм. (приєднуючи до свого); УТА́ЮВАТИ[ВТА́ЮВАТИ] (таємно); УЗУРПУВА́ТИ (перев. чужі права, досягнення тощо). - Док.: привла́снити, привласти́тизаст.присво́їти, загребти́, захапа́ти, нахапа́ти, поцу́пити, замота́ти, підгребти́, присусі́дити, утаї́ти[втаї́ти], потаї́тизаст.узурпува́ти. Дісталось і йому, Ониськові, двадцять п’ять нагаїв вліпили панські посіпаки, ще й глузували, гаспиди: "..Іди та пам’ятай, як чуже собі привласнювати" (І. Цюпа); [Орфей:] Мені самому казкою здається, що зашкарублі пальці обіймали колись так ніжно чарівну сопілку. Ні, певне, то тоді був не Орфей, або тепер я привластив свавільно собі чуже імення (Леся Українка); [Рахміль:] Ти хотів би собі присвоїти чужі папери? (І. Франко); Бідна мати ускаржалась йому на Тимоху, що все собічить: і то моє, і це не ваше (А. Свидницький); Не той блажен, хто загрібає золото Та дивні перли Індії, - Щасливий, хто малим задовольняється (М. Зеров); Засліплена гордощами шляхта .. землю хапала наввипередки (П. Панч); Він брав хабарі на всі боки, цупив громадські гроші, де тільки можна було їх поцупити (І. Нечуй-Левицький); [Бурлака:] Він багато грошей замотав, а ви мовчите, кожний про себе дбає, а за громадське байдуже (І. Карпенко-Карий); Не один там погрівся, підгрібаючи чуже, як своє власне (О. Гончар); - А в бідної Параски - що? .. Не присусідив Кавун останній загонець поля? (П. Козланюк); Сердюки теж встряли в розмову, намагаючись околицею вивідати в земляка, чи є змога чабанам утаювати від прикажчиків ягнят або готові смушки (О. Гончар); Узурпувати духовні багатства.
ПРИХО́ВУВАТИщо (не виявляти, не показувати, тримати в таємниці), ХОВА́ТИ, ХОВА́ТИСЯз чим, ПРИХО́ВУВАТИСЯз чим, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, ТАЇ́ТИСЯз чим, УТА́ЮВАТИ[ВТА́ЮВАТИ], ПРИТА́ЮВАТИрідше, УКРИВА́ТИ[ВКРИВА́ТИ], ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ, КРИ́ТИСЯз чим, СКРИВА́ТИрозм., КРИ́ТИрозм., ПІДФАРБО́ВУВАТИрозм., ПІДЛАКО́ВУВАТИрозм.; ЗАМО́ВЧУВАТИ, ЗМО́ВЧУВАТИщо, про що, ПРОМО́ВЧУВАТИщо, про що,ПОМО́ВКУВАТИпро що, ПОМО́ВЧУВАТИ про що, ПРИМО́ВЧУВАТИ що, про що, розм., ЗАТИРА́ТИрозм. (навмисне не говорити про щось); ДУШИ́ТИрозм., ПРИДУ́ШУВАТИрозм. (надмірно приховувати, перев. свої почуття); ПОКРИВА́ТИкого, що, розм. (чийсь поганий вчинок); ПРИКРИВА́ТИСЯчим (приховувати свої справжні вчинки, наміри тощо). - Док.: прихова́ти, схова́ти, прихова́тися, захова́ти, потаїти, затаї́ти, потаї́тися, затаї́тися, утаї́ти[втаї́ти], притаї́ти, укри́ти[вкри́ти], прикри́ти, замаскува́ти, покри́тисядіал.скри́ти, підлакува́ти, підфарбува́ти, замо́вчати, змо́вчати, промо́вчати, примо́вчати, зате́рти, придуши́ти, покри́ти, прикри́тися. - Де моя мама? Де? - закричав він, здогадавшись, очевидно, що тітонька Ніна приховує від нього якусь страшну вість (А. Шиян); Ні, Давид не бреше. Так, як брешуть або ховають щось, не дивляться ясно (А. Головко); Триста різних сортів [винограду] було в нього в колекції і з-поміж них - "чорна брила", дуже рідкісний сорт, що його тільки вводили та все з ним ховались, оберігали... (О. Гончар); Заховуючи зрадливі сльози, що наверталися їй на очі, вона ступила до кухні (Г. Коцюба); Кажуть, люди жили табунами.. Говорили, що знали і вміли, Не таїли своїх думок (В. Симоненко); Очима поводить [Ковбанівна] - наче душу з тебе виймає: все б їй розказав, не потаїв би й гріха перед нею (П. Куліш); Вже ж тепер він, не таючись, сказав, що у нього щось є на думці (Г. Квітка-Основ’яненко); Не було в мене нічого такого, з чим би я затаїлася перед своєю Мартою (Панас Мирний); [Конон:] В наших товариських умовах сказано ясно:.. нічого не втаювати, щирість і одвертість - наш принцип! (М. Кропивницький); - Так,- бадьорим тоном промовив приятель, певно, намагаючись притаїти своє хвилювання (О. Досвітній); Кожний раз їй здавалось, немов панни укривають або зміняють розмову, як вона увійде (Леся Українка); Він все повертає на жарти, про що не спитай, і одбріхується, й прикриває правду, наче якоюсь мрякою з жартів (І. Нечуй-Левицький); У Михайла знову проривається сміх, він маскує сміх кашлем (Ю. Яновський); Вона крилася з тим добром від усіх і рада була, що ніхто її не чіпає (Панас Мирний); І пішов, Мене лишивши в почуттю гіркому, що скриває щось там він, Чого не важиться сказать нікому (І. Франко); Крий, ховай погане, а воно таки гляне! (прислів’я); Він завжди цінив Павлюка. Але тепер, аналізуючи свої підозри, він щораз більше схилявся до думки, що той замовчує якусь таємницю (М. Трублаїні); Він не хотів сваритися, але він не мав права змовчувати те, що підказувало йому сумління (Д. Бедзик); Михайлина промовчала про те, що Наталя втекла з дому, навіть не пообідавши, що її книжки самотньо лежать на покуті (Ю. Збанацький); А ще він, Клим,- звісно, простак та дурень: не то, щоб примовчати та схитрувати, як то вміють інші люди,- взяв та так зразу й ляпнув (С. Васильченко); [Жураківський:] Тут уже справу затерти не можна було, і вона пішла до слідчого (С. Васильченко); Просив, молив [Олексій], щоб вона виплакала своє горе, що після того їй легше буде, щоб не душила своєї журби (Г. Квітка-Основ’яненко); - Чого це ти його так захищаєш? - Бо я справедливість люблю.. - А хіба справедливість у тому, щоб покривати запроданця? (Є. Гуцало).