усічений 2 значення

-1-
дієприкметник
(від: усікти́)

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний усі́чений усі́чена усі́чене усі́чені
родовий усі́ченого усі́ченої усі́ченого усі́чених
давальний усі́ченому усі́ченій усі́ченому усі́ченим
знахідний усі́чений, усі́ченого усі́чену усі́чене усі́чені, усі́чених
орудний усі́ченим усі́ченою усі́ченим усі́ченими
місцевий на/в усі́ченому, усі́ченім на/в усі́ченій на/в усі́ченому, усі́ченім на/в усі́чених
-2-
прикметник
(скорочений)

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний усі́чений усі́чена усі́чене усі́чені
родовий усі́ченого усі́ченої усі́ченого усі́чених
давальний усі́ченому усі́ченій усі́ченому усі́ченим
знахідний усі́чений, усі́ченого усі́чену усі́чене усі́чені, усі́чених
орудний усі́ченим усі́ченою усі́ченим усі́ченими
місцевий на/в усі́ченому, усі́ченім на/в усі́ченій на/в усі́ченому, усі́ченім на/в усі́чених

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний усі́чений усі́чена усі́чене усі́чені
родовий усі́ченого усі́ченої усі́ченого усі́чених
давальний усі́ченому усі́ченій усі́ченому усі́ченим
знахідний усі́чений, усі́ченого усі́чену усі́чене усі́чені, усі́чених
орудний усі́ченим усі́ченою усі́ченим усі́ченими
місцевий на/в усі́ченому, усі́ченім на/в усі́ченій на/в усі́ченому, усі́ченім на/в усі́чених