-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | успоко́ювати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | успоко́юймо |
2 особа | успоко́юй | успоко́юйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | успоко́юватиму | успоко́юватимемо, успоко́юватимем |
2 особа | успоко́юватимеш | успоко́юватимете |
3 особа | успоко́юватиме | успоко́юватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | успоко́юю | успоко́юємо, успоко́юєм |
2 особа | успоко́юєш | успоко́юєте |
3 особа | успоко́ює | успоко́юють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
успоко́юючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | успоко́ював | успоко́ювали |
жін. р. | успоко́ювала |
сер. р. | успоко́ювало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
успоко́юваний |
Безособова форма |
успоко́ювано |
Дієприслівник |
успоко́ювавши |
Словник синонімів
ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ [ВТІ́ШИТИ], УТИХОМИ́РИТИ [ВТИХОМИ́РИТИ] рідше, ПОТІ́ШИТИ рідше, УГАМУВА́ТИ [ВГАМУВА́ТИ], СТІ́ШИТИ розм., УГО́ВТАТИ [ВГО́ВТАТИ] розм., УГОМОНИ́ТИ [ВГОМОНИ́ТИ] розм., ПОГАМУВА́ТИ розм., УСПОКО́ЇТИ [ВСПОКО́ЇТИ] заст., УПОКО́ЇТИ [ВПОКО́ЇТИ] заст.; ПРИГАМУВА́ТИ (трохи, на якийсь час); ПІДБАДЬО́РИТИ, УГОВОРИ́ТИ [ВГОВОРИ́ТИ], УМО́ВИТИ [ВМО́ВИТИ], РОЗРА́ДИТИ, РОЗРА́ЯТИ (словом і т. ін.); РОЗДІЛИ́ТИ (перев. у спол. із сл. горе). - Недок.: заспоко́ювати, утіша́ти [втіша́ти], утихоми́рювати [втихоми́рювати] рідше ті́шити, потіша́ти, гамува́ти, угамо́вувати [вгамо́вувати], уго́втувати [вго́втувати], угомоня́ти [вгомоня́ти], угомо́нювати [вгомо́нювати], погамо́вувати рідко успоко́ювати [вспоко́ювати], упоко́ювати [впоко́ювати], пригамо́вувати, підбадьо́рювати, угово́рювати [вгово́рювати], уговоря́ти [вговоря́ти], умовля́ти [вмовля́ти], розра́джувати, розра́ювати, розділя́ти. І довго-довго їй довелося воркувати, щоб заспокоїти розлюченого Демида (М. Стельмах); Рузя як уміла втішала дівчину. Але як тут утішити, коли в неї самої стискалось від страху серце? (О. Донченко); Іваниха все плакала, припавши синові на плече, дедалі однак тихі синові речі немов її трохи вгамували (Леся Українка); Стішив мене цей лист (Леся Українка); Порицька так стурбувалась, аж обличчя плямистою краскою вкрилось. Ольга погамувала її рукою (Леся Українка); Отой твердий, здоровий сон дівчини почав звільна вспокоювати й паню Олімпію (І. Франко); Часом і при достатках лихо: як нема долі, нема талану, то й достатки не впокоять (Панас Мирний); Ніхто її не втішав, не розраював (П. Загребельний). - Пор. 1. охоло́джувати.