-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | урі́затися, урі́затись |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | урі́жмося, урі́жмось |
2 особа | урі́жся | урі́жтеся, урі́жтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | урі́жуся, урі́жусь | урі́жемося, урі́жемось, урі́жемся |
2 особа | урі́жешся | урі́жетеся, урі́жетесь |
3 особа | урі́жеться | урі́жуться |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол.р. | урі́зався, урі́завсь | урі́залися, урі́зались |
жін.р. | урі́залася, урі́залась |
сер.р. | урі́залося, урі́залось |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
урі́завшись |
Словник синонімів
ПОРА́НИТИСЯ (заподіяти собі рану, рани), ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, УШКРЯ́БНУТИСЯ [ВШКРЯ́БНУТИСЯ] (звич. не сильно); УРІ́ЗАТИСЯ [ВРІ́ЗАТИСЯ], ПОРІ́ЗАТИСЯ (чимось гострим); УРУБА́ТИСЯ [ВРУБА́ТИСЯ] (рубаючи). Часто трапляється, що, працюючи на полі, доводиться поранитися (М. Носаль); Як пролазив Митруньо крізь пліт, то з поспіху роздер на собі сорочину й покалічився в личко (Лесь Мартович); - А ваша голова? - запитав Саїд. - Пусте. Я ж надміру важкий і, падаючи, вшкрябнувся об колесо (І. Ле); - Відійди, сонечко, бо можу врізатись. - Обшкрябуйся швидше та їдьмо! - Спершу глянемо, що там у нього, - складаючи бритву, каже Левко Іванович (О. Гончар); Чоловік ногу врубав - ..робив до воза люшню і врубався (Б. Грінченко).
-2-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | урі́затися, урі́затись |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | урі́жмося, урі́жмось |
2 особа | урі́жся | урі́жтеся, урі́жтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | урі́жуся, урі́жусь | урі́жемося, урі́жемось, урі́жемся |
2 особа | урі́жешся | урі́жетеся, урі́жетесь |
3 особа | урі́жеться | урі́жуться |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол.р. | урі́зався, урі́завсь | урі́залися, урі́зались |
жін.р. | урі́залася, урі́залась |
сер.р. | урі́залося, урі́залось |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
урі́завшись |
Словник синонімів
ПОРА́НИТИСЯ (заподіяти собі рану, рани), ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, УШКРЯ́БНУТИСЯ [ВШКРЯ́БНУТИСЯ] (звич. не сильно); УРІ́ЗАТИСЯ [ВРІ́ЗАТИСЯ], ПОРІ́ЗАТИСЯ (чимось гострим); УРУБА́ТИСЯ [ВРУБА́ТИСЯ] (рубаючи). Часто трапляється, що, працюючи на полі, доводиться поранитися (М. Носаль); Як пролазив Митруньо крізь пліт, то з поспіху роздер на собі сорочину й покалічився в личко (Лесь Мартович); - А ваша голова? - запитав Саїд. - Пусте. Я ж надміру важкий і, падаючи, вшкрябнувся об колесо (І. Ле); - Відійди, сонечко, бо можу врізатись. - Обшкрябуйся швидше та їдьмо! - Спершу глянемо, що там у нього, - складаючи бритву, каже Левко Іванович (О. Гончар); Чоловік ногу врубав - ..робив до воза люшню і врубався (Б. Грінченко).
Словник відмінків
Інфінітив | урі́затися, урі́затись |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | урі́жмося, урі́жмось |
2 особа | урі́жся | урі́жтеся, урі́жтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | урі́жуся, урі́жусь | урі́жемося, урі́жемось, урі́жемся |
2 особа | урі́жешся | урі́жетеся, урі́жетесь |
3 особа | урі́жеться | урі́жуться |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол.р. | урі́зався, урі́завсь | урі́залися, урі́зались |
жін.р. | урі́залася, урі́залась |
сер.р. | урі́залося, урі́залось |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
урі́завшись |
Словник синонімів
ВКЛИ́НЮВАТИСЯ [УКЛИ́НЮВАТИСЯ] у що (міститися клином, вузькою смугою в чому-небудь), ВРІ́ЗУВАТИСЯ [УРІ́ЗУВАТИСЯ], ВРІЗА́ТИСЯ [УРІЗА́ТИСЯ], ВГАНЯ́ТИСЯ [УГАНЯ́ТИСЯ], ВГО́НИТИСЯ [УГО́НИТИСЯ] рідше, ВДАВА́ТИСЯ [УДАВА́ТИСЯ] рідше. - Док.: вклини́тися [уклини́тися], врі́затися [урі́затися], ввігна́тися [увігна́тися], вгна́тися [угна́тися], вда́тися [уда́тися]. Тільки у двох чи трьох місцях жовтіли обмілини, які вузенькими смужками вклинювалися в берег (О. Донченко); Це гористе місце мальовничим півострівцем врізувалося в річище Пруту (Ірина Вільде); Глибокою долиною врізається вона [річка] між скелисті гори і співає свою весняну пісню (С. Чорнобривець); Перед Левантиною лежала стежка, що вганялася вглиб гаю (Б. Грінченко); Найбільшою частиною - Лановим - увігналось це село в польові простори (Є. Кротевич); Місце над морем. Море вдається затокою в скелистий берег (Леся Українка).
ПРОНИКА́ТИ куди (про світло, запахи, звуки, повітря, рідину тощо - крізь отвори, щілини, негусту речовину потрапляти назовні або всередину чогось), ПРОХО́ДИТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОСО́ЧУВАТИСЯ, ПРОСОТУВАТИСЯ, ЦІДИ́ТИСЯ, ПРОЦІ́ДЖУВАТИСЯ, ПРОСЯКА́ТИ, ПРОБИРА́ТИСЯ розм., ДОБИРА́ТИСЯ розм., ПРОМИКА́ТИСЯ [ПРОМИ́КУВАТИСЯ] розм., ПРОЛА́ЗИТИ розм., ПРОЛІЗАТИ розм., ПРОКРАДА́ТИСЯ розм., ПРОЛИ́ЗУВАТИСЯ діал.; ПРОРИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ, ВДИРА́ТИСЯ [УДИРА́ТИСЯ] (перев. раптово, сильним струменем); ПРОНИ́ЗУВАТИ що, ПРОРІ́ЗУВАТИ [ПРОРІЗА́ТИ] що, ПРОРІ́ЗУВАТИСЯ [ПРОРІЗА́ТИСЯ], ВРІ́ЗУВАТИСЯ [ВРІЗА́ТИСЯ], УРІ́ЗУВАТИСЯ [УРІЗА́ТИСЯ], ПРОСІВА́ТИСЯ, ПРОСІ́ЮВАТИСЯ, ПРОЗИРА́ТИ крізь що, ПРОЙМА́ТИ що, ПРОТИНА́ТИ що (про світлові промені); ВХО́ДИТИ [ВВІХО́ДИТИ] [УХО́ДИТИ] [УВІХО́ДИТИ] (всередину чогось). - Док.: прони́кнути [прони́кти], пройти́, проби́тися, просочи́тися, просотатися [просотитися рідше], проціди́тися, прося́кнути [прося́кти], пробра́тися, добра́тися [дібра́тися], промкну́тися, пролі́зти, прокра́стися, прорва́тися, продра́тися [проде́ртися], вде́ртися [уде́ртися], прониза́ти, прорі́зати, прорі́затися, врі́затися [урізатися], просі́ятися, прозирну́ти, пройня́ти, протну́ти [протя́ти], ввійти́ [увійти́]. Крізь стіни в кімнату проникали приглушені звуки музики (С. Чорнобривець); Звуки проходять крізь стіни, і засуви хатні не можуть Їх зупинити (переклад М. Зерова); Ліс густий, дрімучий, темний, Споконвічний ліс росте, Не проб’ється навіть сонце Крізь гілля його густе (О. Олесь); З краників непомітними щілинами просочувалася пара (С. Чорнобривець); Короткий зимовий день тьмянів і просотувався надвечірньою синявою (С. Голованівський); Крізь щілини в дверях у хлів цідилося жовте світло (Ю. Мушкетик); Обоє курили. Дим сотався кільцями, проціджуючись у відчинене вікно (Є. Гуцало); Проміння сонця, майже поземне, просякло крізь густе мереживо листя (В. Собко); Мороз пробирався під одежу до тіла (В. Кучер); Дим з печів йде через вивід на горище й промикується через драниці (І. Нечуй-Левицький); Мороз розбивав стіни й пролазив у хату (Г. Епік); У щілини вікон прокрадалося виття завірюхи (І. Ле і О. Левада); Стіжки збіжжя й сіна виглядали мов купи розжареного вугля, а з їх середини де-де пролизувалися біляві огневі пасма (І. Франко); Всі шпилі чорніли в тіні, а між ними в долині проривався світ пучками, .. пронизував кожний верх дерева (І. Нечуй-Левицький); Спалахи пострілів продиралися крізь дим і водяні смерчі (Ю. Мушкетик); З вулиці у двері Вдирається весняний вітерець (В. Мисик); Сонце прорізувало чорну тінь густого лісу (Панас Мирний); Вже споночіло. Кілька ліхтарів слабеньким світлом прорізали темряву (Є. Гуцало); В хліві досить темно, тільки де-не-де крізь малі просвіти прорізується сонячне проміння знадвору (Леся Українка); Крізь щільне запинало хмар прорізався світляний меч променя (І. Волошин); У тишу високими металевими нотами врізається музика (В. Собко); Над колонами має бути різнокольорове скло, крізь яке просіватиметься сонячне проміння (Л. Смілянський); Сонце в місті прозира, - лискотить сосни кора... (П. Тичина); Не пройме сонце лип густих, Озерні плеса спокоєм налито (М. Шеремет); Мов якісь пожари в небі й на землі, Протинають хмари блискавок шаблі (В. Сосюра); Бліде зимове світло входило в хату знадвору (М. Коцюбинський). - Пор. 1. наби́тися.
-3-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | урі́затися, урі́затись |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | урі́жмося, урі́жмось |
2 особа | урі́жся | урі́жтеся, урі́жтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | урі́жуся, урі́жусь | урі́жемося, урі́жемось, урі́жемся |
2 особа | урі́жешся | урі́жетеся, урі́жетесь |
3 особа | урі́жеться | урі́жуться |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол.р. | урі́зався, урі́завсь | урі́залися, урі́зались |
жін.р. | урі́залася, урі́залась |
сер.р. | урі́залося, урі́залось |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
урі́завшись |
Словник синонімів
ПОРА́НИТИСЯ (заподіяти собі рану, рани), ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, УШКРЯ́БНУТИСЯ [ВШКРЯ́БНУТИСЯ] (звич. не сильно); УРІ́ЗАТИСЯ [ВРІ́ЗАТИСЯ], ПОРІ́ЗАТИСЯ (чимось гострим); УРУБА́ТИСЯ [ВРУБА́ТИСЯ] (рубаючи). Часто трапляється, що, працюючи на полі, доводиться поранитися (М. Носаль); Як пролазив Митруньо крізь пліт, то з поспіху роздер на собі сорочину й покалічився в личко (Лесь Мартович); - А ваша голова? - запитав Саїд. - Пусте. Я ж надміру важкий і, падаючи, вшкрябнувся об колесо (І. Ле); - Відійди, сонечко, бо можу врізатись. - Обшкрябуйся швидше та їдьмо! - Спершу глянемо, що там у нього, - складаючи бритву, каже Левко Іванович (О. Гончар); Чоловік ногу врубав - ..робив до воза люшню і врубався (Б. Грінченко).
Словник відмінків
Інфінітив | урі́затися, урі́затись |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | урі́жмося, урі́жмось |
2 особа | урі́жся | урі́жтеся, урі́жтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | урі́жуся, урі́жусь | урі́жемося, урі́жемось, урі́жемся |
2 особа | урі́жешся | урі́жетеся, урі́жетесь |
3 особа | урі́жеться | урі́жуться |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол.р. | урі́зався, урі́завсь | урі́залися, урі́зались |
жін.р. | урі́залася, урі́залась |
сер.р. | урі́залося, урі́залось |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
урі́завшись |
Словник синонімів
ВКЛИ́НЮВАТИСЯ [УКЛИ́НЮВАТИСЯ] у що (міститися клином, вузькою смугою в чому-небудь), ВРІ́ЗУВАТИСЯ [УРІ́ЗУВАТИСЯ], ВРІЗА́ТИСЯ [УРІЗА́ТИСЯ], ВГАНЯ́ТИСЯ [УГАНЯ́ТИСЯ], ВГО́НИТИСЯ [УГО́НИТИСЯ] рідше, ВДАВА́ТИСЯ [УДАВА́ТИСЯ] рідше. - Док.: вклини́тися [уклини́тися], врі́затися [урі́затися], ввігна́тися [увігна́тися], вгна́тися [угна́тися], вда́тися [уда́тися]. Тільки у двох чи трьох місцях жовтіли обмілини, які вузенькими смужками вклинювалися в берег (О. Донченко); Це гористе місце мальовничим півострівцем врізувалося в річище Пруту (Ірина Вільде); Глибокою долиною врізається вона [річка] між скелисті гори і співає свою весняну пісню (С. Чорнобривець); Перед Левантиною лежала стежка, що вганялася вглиб гаю (Б. Грінченко); Найбільшою частиною - Лановим - увігналось це село в польові простори (Є. Кротевич); Місце над морем. Море вдається затокою в скелистий берег (Леся Українка).
ПРОНИКА́ТИ куди (про світло, запахи, звуки, повітря, рідину тощо - крізь отвори, щілини, негусту речовину потрапляти назовні або всередину чогось), ПРОХО́ДИТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОСО́ЧУВАТИСЯ, ПРОСОТУВАТИСЯ, ЦІДИ́ТИСЯ, ПРОЦІ́ДЖУВАТИСЯ, ПРОСЯКА́ТИ, ПРОБИРА́ТИСЯ розм., ДОБИРА́ТИСЯ розм., ПРОМИКА́ТИСЯ [ПРОМИ́КУВАТИСЯ] розм., ПРОЛА́ЗИТИ розм., ПРОЛІЗАТИ розм., ПРОКРАДА́ТИСЯ розм., ПРОЛИ́ЗУВАТИСЯ діал.; ПРОРИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ, ВДИРА́ТИСЯ [УДИРА́ТИСЯ] (перев. раптово, сильним струменем); ПРОНИ́ЗУВАТИ що, ПРОРІ́ЗУВАТИ [ПРОРІЗА́ТИ] що, ПРОРІ́ЗУВАТИСЯ [ПРОРІЗА́ТИСЯ], ВРІ́ЗУВАТИСЯ [ВРІЗА́ТИСЯ], УРІ́ЗУВАТИСЯ [УРІЗА́ТИСЯ], ПРОСІВА́ТИСЯ, ПРОСІ́ЮВАТИСЯ, ПРОЗИРА́ТИ крізь що, ПРОЙМА́ТИ що, ПРОТИНА́ТИ що (про світлові промені); ВХО́ДИТИ [ВВІХО́ДИТИ] [УХО́ДИТИ] [УВІХО́ДИТИ] (всередину чогось). - Док.: прони́кнути [прони́кти], пройти́, проби́тися, просочи́тися, просотатися [просотитися рідше], проціди́тися, прося́кнути [прося́кти], пробра́тися, добра́тися [дібра́тися], промкну́тися, пролі́зти, прокра́стися, прорва́тися, продра́тися [проде́ртися], вде́ртися [уде́ртися], прониза́ти, прорі́зати, прорі́затися, врі́затися [урізатися], просі́ятися, прозирну́ти, пройня́ти, протну́ти [протя́ти], ввійти́ [увійти́]. Крізь стіни в кімнату проникали приглушені звуки музики (С. Чорнобривець); Звуки проходять крізь стіни, і засуви хатні не можуть Їх зупинити (переклад М. Зерова); Ліс густий, дрімучий, темний, Споконвічний ліс росте, Не проб’ється навіть сонце Крізь гілля його густе (О. Олесь); З краників непомітними щілинами просочувалася пара (С. Чорнобривець); Короткий зимовий день тьмянів і просотувався надвечірньою синявою (С. Голованівський); Крізь щілини в дверях у хлів цідилося жовте світло (Ю. Мушкетик); Обоє курили. Дим сотався кільцями, проціджуючись у відчинене вікно (Є. Гуцало); Проміння сонця, майже поземне, просякло крізь густе мереживо листя (В. Собко); Мороз пробирався під одежу до тіла (В. Кучер); Дим з печів йде через вивід на горище й промикується через драниці (І. Нечуй-Левицький); Мороз розбивав стіни й пролазив у хату (Г. Епік); У щілини вікон прокрадалося виття завірюхи (І. Ле і О. Левада); Стіжки збіжжя й сіна виглядали мов купи розжареного вугля, а з їх середини де-де пролизувалися біляві огневі пасма (І. Франко); Всі шпилі чорніли в тіні, а між ними в долині проривався світ пучками, .. пронизував кожний верх дерева (І. Нечуй-Левицький); Спалахи пострілів продиралися крізь дим і водяні смерчі (Ю. Мушкетик); З вулиці у двері Вдирається весняний вітерець (В. Мисик); Сонце прорізувало чорну тінь густого лісу (Панас Мирний); Вже споночіло. Кілька ліхтарів слабеньким світлом прорізали темряву (Є. Гуцало); В хліві досить темно, тільки де-не-де крізь малі просвіти прорізується сонячне проміння знадвору (Леся Українка); Крізь щільне запинало хмар прорізався світляний меч променя (І. Волошин); У тишу високими металевими нотами врізається музика (В. Собко); Над колонами має бути різнокольорове скло, крізь яке просіватиметься сонячне проміння (Л. Смілянський); Сонце в місті прозира, - лискотить сосни кора... (П. Тичина); Не пройме сонце лип густих, Озерні плеса спокоєм налито (М. Шеремет); Мов якісь пожари в небі й на землі, Протинають хмари блискавок шаблі (В. Сосюра); Бліде зимове світло входило в хату знадвору (М. Коцюбинський). - Пор. 1. наби́тися.
Словник відмінків
Інфінітив | уріза́тися, уріза́тись |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | уріза́ймося, уріза́ймось |
2 особа | уріза́йся, уріза́йсь | уріза́йтеся, уріза́йтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | уріза́тимуся, уріза́тимусь | уріза́тимемося, уріза́тимемось, уріза́тимемся |
2 особа | уріза́тимешся | уріза́тиметеся, уріза́тиметесь |
3 особа | уріза́тиметься | уріза́тимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | уріза́юся, уріза́юсь | уріза́ємося, уріза́ємось, уріза́ємся |
2 особа | уріза́єшся | уріза́єтеся, уріза́єтесь |
3 особа | уріза́ється | уріза́ються |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
уріза́ючись |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | уріза́вся, уріза́всь | уріза́лися, уріза́лись |
жін. р. | уріза́лася, уріза́лась |
сер. р. | уріза́лося, уріза́лось |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
уріза́вшись |
Словник синонімів
ВКЛИ́НЮВАТИСЯ [УКЛИ́НЮВАТИСЯ] у що (міститися клином, вузькою смугою в чому-небудь), ВРІ́ЗУВАТИСЯ [УРІ́ЗУВАТИСЯ], ВРІЗА́ТИСЯ [УРІЗА́ТИСЯ], ВГАНЯ́ТИСЯ [УГАНЯ́ТИСЯ], ВГО́НИТИСЯ [УГО́НИТИСЯ] рідше, ВДАВА́ТИСЯ [УДАВА́ТИСЯ] рідше. - Док.: вклини́тися [уклини́тися], врі́затися [урі́затися], ввігна́тися [увігна́тися], вгна́тися [угна́тися], вда́тися [уда́тися]. Тільки у двох чи трьох місцях жовтіли обмілини, які вузенькими смужками вклинювалися в берег (О. Донченко); Це гористе місце мальовничим півострівцем врізувалося в річище Пруту (Ірина Вільде); Глибокою долиною врізається вона [річка] між скелисті гори і співає свою весняну пісню (С. Чорнобривець); Перед Левантиною лежала стежка, що вганялася вглиб гаю (Б. Грінченко); Найбільшою частиною - Лановим - увігналось це село в польові простори (Є. Кротевич); Місце над морем. Море вдається затокою в скелистий берег (Леся Українка).
ПРОНИКА́ТИ куди (про світло, запахи, звуки, повітря, рідину тощо - крізь отвори, щілини, негусту речовину потрапляти назовні або всередину чогось), ПРОХО́ДИТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОСО́ЧУВАТИСЯ, ПРОСОТУВАТИСЯ, ЦІДИ́ТИСЯ, ПРОЦІ́ДЖУВАТИСЯ, ПРОСЯКА́ТИ, ПРОБИРА́ТИСЯ розм., ДОБИРА́ТИСЯ розм., ПРОМИКА́ТИСЯ [ПРОМИ́КУВАТИСЯ] розм., ПРОЛА́ЗИТИ розм., ПРОЛІЗАТИ розм., ПРОКРАДА́ТИСЯ розм., ПРОЛИ́ЗУВАТИСЯ діал.; ПРОРИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ, ВДИРА́ТИСЯ [УДИРА́ТИСЯ] (перев. раптово, сильним струменем); ПРОНИ́ЗУВАТИ що, ПРОРІ́ЗУВАТИ [ПРОРІЗА́ТИ] що, ПРОРІ́ЗУВАТИСЯ [ПРОРІЗА́ТИСЯ], ВРІ́ЗУВАТИСЯ [ВРІЗА́ТИСЯ], УРІ́ЗУВАТИСЯ [УРІЗА́ТИСЯ], ПРОСІВА́ТИСЯ, ПРОСІ́ЮВАТИСЯ, ПРОЗИРА́ТИ крізь що, ПРОЙМА́ТИ що, ПРОТИНА́ТИ що (про світлові промені); ВХО́ДИТИ [ВВІХО́ДИТИ] [УХО́ДИТИ] [УВІХО́ДИТИ] (всередину чогось). - Док.: прони́кнути [прони́кти], пройти́, проби́тися, просочи́тися, просотатися [просотитися рідше], проціди́тися, прося́кнути [прося́кти], пробра́тися, добра́тися [дібра́тися], промкну́тися, пролі́зти, прокра́стися, прорва́тися, продра́тися [проде́ртися], вде́ртися [уде́ртися], прониза́ти, прорі́зати, прорі́затися, врі́затися [урізатися], просі́ятися, прозирну́ти, пройня́ти, протну́ти [протя́ти], ввійти́ [увійти́]. Крізь стіни в кімнату проникали приглушені звуки музики (С. Чорнобривець); Звуки проходять крізь стіни, і засуви хатні не можуть Їх зупинити (переклад М. Зерова); Ліс густий, дрімучий, темний, Споконвічний ліс росте, Не проб’ється навіть сонце Крізь гілля його густе (О. Олесь); З краників непомітними щілинами просочувалася пара (С. Чорнобривець); Короткий зимовий день тьмянів і просотувався надвечірньою синявою (С. Голованівський); Крізь щілини в дверях у хлів цідилося жовте світло (Ю. Мушкетик); Обоє курили. Дим сотався кільцями, проціджуючись у відчинене вікно (Є. Гуцало); Проміння сонця, майже поземне, просякло крізь густе мереживо листя (В. Собко); Мороз пробирався під одежу до тіла (В. Кучер); Дим з печів йде через вивід на горище й промикується через драниці (І. Нечуй-Левицький); Мороз розбивав стіни й пролазив у хату (Г. Епік); У щілини вікон прокрадалося виття завірюхи (І. Ле і О. Левада); Стіжки збіжжя й сіна виглядали мов купи розжареного вугля, а з їх середини де-де пролизувалися біляві огневі пасма (І. Франко); Всі шпилі чорніли в тіні, а між ними в долині проривався світ пучками, .. пронизував кожний верх дерева (І. Нечуй-Левицький); Спалахи пострілів продиралися крізь дим і водяні смерчі (Ю. Мушкетик); З вулиці у двері Вдирається весняний вітерець (В. Мисик); Сонце прорізувало чорну тінь густого лісу (Панас Мирний); Вже споночіло. Кілька ліхтарів слабеньким світлом прорізали темряву (Є. Гуцало); В хліві досить темно, тільки де-не-де крізь малі просвіти прорізується сонячне проміння знадвору (Леся Українка); Крізь щільне запинало хмар прорізався світляний меч променя (І. Волошин); У тишу високими металевими нотами врізається музика (В. Собко); Над колонами має бути різнокольорове скло, крізь яке просіватиметься сонячне проміння (Л. Смілянський); Сонце в місті прозира, - лискотить сосни кора... (П. Тичина); Не пройме сонце лип густих, Озерні плеса спокоєм налито (М. Шеремет); Мов якісь пожари в небі й на землі, Протинають хмари блискавок шаблі (В. Сосюра); Бліде зимове світло входило в хату знадвору (М. Коцюбинський). - Пор. 1. наби́тися.