урухомлений 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний урухо́млений урухо́млена урухо́млене урухо́млені
родовий урухо́мленого урухо́мленої урухо́мленого урухо́млених
давальний урухо́мленому урухо́мленій урухо́мленому урухо́мленим
знахідний урухо́млений, урухо́мленого урухо́млену урухо́млене урухо́млені, урухо́млених
орудний урухо́мленим урухо́мленою урухо́мленим урухо́мленими
місцевий на/в урухо́мленому, урухо́мленім на/в урухо́мленій на/в урухо́мленому, урухо́мленім на/в урухо́млених