урубуватися 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | уру́буватися, уру́буватись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | уру́буймося, уру́буймось | |
2 особа | уру́буйся, уру́буйсь | уру́буйтеся, уру́буйтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | уру́буватимуся, уру́буватимусь | уру́буватимемося, уру́буватимемось, уру́буватимемся |
2 особа | уру́буватимешся | уру́буватиметеся, уру́буватиметесь |
3 особа | уру́буватиметься | уру́буватимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | уру́буюся, уру́буюсь | уру́буємося, уру́буємось, уру́буємся |
2 особа | уру́буєшся | уру́буєтеся, уру́буєтесь |
3 особа | уру́бується | уру́буються |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
уру́буючись | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | уру́бувався, уру́бувавсь | уру́бувалися, уру́бувались |
жін. р. | уру́бувалася, уру́бувалась | |
сер. р. | уру́бувалося, уру́бувалось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
уру́бувавшись |