-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | урива́тися, урива́тись |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | урива́ймося, урива́ймось |
2 особа | урива́йся, урива́йсь | урива́йтеся, урива́йтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | урива́тимуся, урива́тимусь | урива́тимемося, урива́тимемось, урива́тимемся |
2 особа | урива́тимешся | урива́тиметеся, урива́тиметесь |
3 особа | урива́тиметься | урива́тимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | урива́юся, урива́юсь | урива́ємося, урива́ємось, урива́ємся |
2 особа | урива́єшся | урива́єтеся, урива́єтесь |
3 особа | урива́ється | урива́ються |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
урива́ючись |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | урива́вся, урива́всь | урива́лися, урива́лись |
жін. р. | урива́лася, урива́лась |
сер. р. | урива́лося, урива́лось |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
урива́вшись |
Словник синонімів
УРИВА́ТИСЯ [ВРИВА́ТИСЯ] (від різкого руху, ривка або під дією ваги розділятися навпіл, на частини), РОЗРИВА́ТИСЯ, ПЕРЕРИВА́ТИСЯ, ОБРИВА́ТИСЯ, ЛО́ПАТИ, ЛО́ПАТИСЯ (про туго натягнені струни, мотузок і т. ін.). - Док.: урва́тися, увірва́тися [ввірва́тися], розірва́тися, перерва́тися, обірва́тися, ло́пнути. Не раз.. у Катрі й нитка урветься (А. Головко); Два разки розірвались, і намисто пороснуло на поміст (І. Нечуй-Левицький); [Люцілла:] Шнурочок певне перервався... (Леся Українка); Коли це раптом обірвався сталевий трос (А. Шиян); Тонкий мотузок натягнувся - здається, ось-ось лопне. Але він був міцний і не лопався (М. Трублаїні).
Словник фразеологізмів
терпе́ць увірва́вся (урва́вся, лу́снув) / урива́ється кому, в кого і без додатка. Хтось не може більше витримувати чого-небудь, остаточно втратив спокій, душевну рівновагу. Та й Давид .. хоч він і дуже погане діло зробив, підпалив,— так же його призведено до того! Нащо ж його стільки кривджено, що вже й терпець увірвався чоловікові! (Б. Грінченко); Минуло п’ять хвилин, десять… Мені вже почало набридати, врешті зовсім увірвався терпець.— Мені, може, зайти пізніше? Товариш Буряк (я знав його прізвище з телефонограми) ніби й не почув мого запитання (Ю. Збанацький); Після катастрофічної повені 1953 року голландському народові терпець урвався (З журналу); Потім я зірвалась до виходу: мій терпець луснув — так я хотіла бачити Чагара (М. Хвильовий); Хима не галасує, не кричить, а тільки вичитує молитви. Вичитує довго, туго вплітаючи в молитву чоловікове ім’я, аж поки йому не уривається терпець (Ю. Мушкетик). ло́пнуло терпі́ння у кого. У мене лопнуло терпіння. “Опам’ятайсь, дурне створіння,— Кажу їй [музі],— з тебе виб’ю лінь я, Не дам спокою!” (В. Мисик).
-2-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | урива́тися, урива́тись |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | урива́ймося, урива́ймось |
2 особа | урива́йся, урива́йсь | урива́йтеся, урива́йтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | урива́тимуся, урива́тимусь | урива́тимемося, урива́тимемось, урива́тимемся |
2 особа | урива́тимешся | урива́тиметеся, урива́тиметесь |
3 особа | урива́тиметься | урива́тимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | урива́юся, урива́юсь | урива́ємося, урива́ємось, урива́ємся |
2 особа | урива́єшся | урива́єтеся, урива́єтесь |
3 особа | урива́ється | урива́ються |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
урива́ючись |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | урива́вся, урива́всь | урива́лися, урива́лись |
жін. р. | урива́лася, урива́лась |
сер. р. | урива́лося, урива́лось |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
урива́вшись |
Словник синонімів
УРИВА́ТИСЯ [ВРИВА́ТИСЯ] (від різкого руху, ривка або під дією ваги розділятися навпіл, на частини), РОЗРИВА́ТИСЯ, ПЕРЕРИВА́ТИСЯ, ОБРИВА́ТИСЯ, ЛО́ПАТИ, ЛО́ПАТИСЯ (про туго натягнені струни, мотузок і т. ін.). - Док.: урва́тися, увірва́тися [ввірва́тися], розірва́тися, перерва́тися, обірва́тися, ло́пнути. Не раз.. у Катрі й нитка урветься (А. Головко); Два разки розірвались, і намисто пороснуло на поміст (І. Нечуй-Левицький); [Люцілла:] Шнурочок певне перервався... (Леся Українка); Коли це раптом обірвався сталевий трос (А. Шиян); Тонкий мотузок натягнувся - здається, ось-ось лопне. Але він був міцний і не лопався (М. Трублаїні).
Словник фразеологізмів
терпе́ць увірва́вся (урва́вся, лу́снув) / урива́ється кому, в кого і без додатка. Хтось не може більше витримувати чого-небудь, остаточно втратив спокій, душевну рівновагу. Та й Давид .. хоч він і дуже погане діло зробив, підпалив,— так же його призведено до того! Нащо ж його стільки кривджено, що вже й терпець увірвався чоловікові! (Б. Грінченко); Минуло п’ять хвилин, десять… Мені вже почало набридати, врешті зовсім увірвався терпець.— Мені, може, зайти пізніше? Товариш Буряк (я знав його прізвище з телефонограми) ніби й не почув мого запитання (Ю. Збанацький); Після катастрофічної повені 1953 року голландському народові терпець урвався (З журналу); Потім я зірвалась до виходу: мій терпець луснув — так я хотіла бачити Чагара (М. Хвильовий); Хима не галасує, не кричить, а тільки вичитує молитви. Вичитує довго, туго вплітаючи в молитву чоловікове ім’я, аж поки йому не уривається терпець (Ю. Мушкетик). ло́пнуло терпі́ння у кого. У мене лопнуло терпіння. “Опам’ятайсь, дурне створіння,— Кажу їй [музі],— з тебе виб’ю лінь я, Не дам спокою!” (В. Мисик).
Словник відмінків
Інфінітив | урива́тися, урива́тись |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | урива́ймося, урива́ймось |
2 особа | урива́йся, урива́йсь | урива́йтеся, урива́йтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | урива́тимуся, урива́тимусь | урива́тимемося, урива́тимемось, урива́тимемся |
2 особа | урива́тимешся | урива́тиметеся, урива́тиметесь |
3 особа | урива́тиметься | урива́тимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | урива́юся, урива́юсь | урива́ємося, урива́ємось, урива́ємся |
2 особа | урива́єшся | урива́єтеся, урива́єтесь |
3 особа | урива́ється | урива́ються |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
урива́ючись |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | урива́вся, урива́всь | урива́лися, урива́лись |
жін. р. | урива́лася, урива́лась |
сер. р. | урива́лося, урива́лось |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
урива́вшись |
-3-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | урива́тися, урива́тись |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | урива́ймося, урива́ймось |
2 особа | урива́йся, урива́йсь | урива́йтеся, урива́йтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | урива́тимуся, урива́тимусь | урива́тимемося, урива́тимемось, урива́тимемся |
2 особа | урива́тимешся | урива́тиметеся, урива́тиметесь |
3 особа | урива́тиметься | урива́тимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | урива́юся, урива́юсь | урива́ємося, урива́ємось, урива́ємся |
2 особа | урива́єшся | урива́єтеся, урива́єтесь |
3 особа | урива́ється | урива́ються |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
урива́ючись |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | урива́вся, урива́всь | урива́лися, урива́лись |
жін. р. | урива́лася, урива́лась |
сер. р. | урива́лося, урива́лось |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
урива́вшись |
Словник синонімів
УРИВА́ТИСЯ [ВРИВА́ТИСЯ] (від різкого руху, ривка або під дією ваги розділятися навпіл, на частини), РОЗРИВА́ТИСЯ, ПЕРЕРИВА́ТИСЯ, ОБРИВА́ТИСЯ, ЛО́ПАТИ, ЛО́ПАТИСЯ (про туго натягнені струни, мотузок і т. ін.). - Док.: урва́тися, увірва́тися [ввірва́тися], розірва́тися, перерва́тися, обірва́тися, ло́пнути. Не раз.. у Катрі й нитка урветься (А. Головко); Два разки розірвались, і намисто пороснуло на поміст (І. Нечуй-Левицький); [Люцілла:] Шнурочок певне перервався... (Леся Українка); Коли це раптом обірвався сталевий трос (А. Шиян); Тонкий мотузок натягнувся - здається, ось-ось лопне. Але він був міцний і не лопався (М. Трублаїні).
Словник фразеологізмів
терпе́ць увірва́вся (урва́вся, лу́снув) / урива́ється кому, в кого і без додатка. Хтось не може більше витримувати чого-небудь, остаточно втратив спокій, душевну рівновагу. Та й Давид .. хоч він і дуже погане діло зробив, підпалив,— так же його призведено до того! Нащо ж його стільки кривджено, що вже й терпець увірвався чоловікові! (Б. Грінченко); Минуло п’ять хвилин, десять… Мені вже почало набридати, врешті зовсім увірвався терпець.— Мені, може, зайти пізніше? Товариш Буряк (я знав його прізвище з телефонограми) ніби й не почув мого запитання (Ю. Збанацький); Після катастрофічної повені 1953 року голландському народові терпець урвався (З журналу); Потім я зірвалась до виходу: мій терпець луснув — так я хотіла бачити Чагара (М. Хвильовий); Хима не галасує, не кричить, а тільки вичитує молитви. Вичитує довго, туго вплітаючи в молитву чоловікове ім’я, аж поки йому не уривається терпець (Ю. Мушкетик). ло́пнуло терпі́ння у кого. У мене лопнуло терпіння. “Опам’ятайсь, дурне створіння,— Кажу їй [музі],— з тебе виб’ю лінь я, Не дам спокою!” (В. Мисик).
Словник відмінків
Інфінітив | урива́тися, урива́тись |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | урива́ймося, урива́ймось |
2 особа | урива́йся, урива́йсь | урива́йтеся, урива́йтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | урива́тимуся, урива́тимусь | урива́тимемося, урива́тимемось, урива́тимемся |
2 особа | урива́тимешся | урива́тиметеся, урива́тиметесь |
3 особа | урива́тиметься | урива́тимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | урива́юся, урива́юсь | урива́ємося, урива́ємось, урива́ємся |
2 особа | урива́єшся | урива́єтеся, урива́єтесь |
3 особа | урива́ється | урива́ються |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
урива́ючись |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | урива́вся, урива́всь | урива́лися, урива́лись |
жін. р. | урива́лася, урива́лась |
сер. р. | урива́лося, урива́лось |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
урива́вшись |
Словник відмінків
Інфінітив | урива́тися, урива́тись |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | урива́ймося, урива́ймось |
2 особа | урива́йся, урива́йсь | урива́йтеся, урива́йтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | урива́тимуся, урива́тимусь | урива́тимемося, урива́тимемось, урива́тимемся |
2 особа | урива́тимешся | урива́тиметеся, урива́тиметесь |
3 особа | урива́тиметься | урива́тимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | урива́юся, урива́юсь | урива́ємося, урива́ємось, урива́ємся |
2 особа | урива́єшся | урива́єтеся, урива́єтесь |
3 особа | урива́ється | урива́ються |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
урива́ючись |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | урива́вся, урива́всь | урива́лися, урива́лись |
жін. р. | урива́лася, урива́лась |
сер. р. | урива́лося, урива́лось |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
урива́вшись |
Словник синонімів
ВТОРГА́ТИСЯ у що (про ворогів, завойовників - силою проникати в країну, місто і т. ін.), ВДИРА́ТИСЯ [УДИРА́ТИСЯ], ВРИВА́ТИСЯ [УРИВА́ТИСЯ], ВЛО́МЛЮВАТИСЯ [УЛО́МЛЮВАТИСЯ]. - Док.: вто́ргнутися, вде́ртися [уде́ртися], ввірва́тися [увірва́тися], вломи́тися [уломи́тися]. Нічого, каже він, - це вже вдев’яте за історію Франції вороги вторгаються в Париж (О. Іваненко); Барикади впали, вояки штурмом вдиралися на ринок (І. Франко); В давнину, коли Кучменським шляхом вривались на Поділля татари, в цих болотах знаходили порятунок околишні села (М. Стельмах); Уломився [Батий] у твої Золоті ворота [Києве] (П. Куліш).
ВХО́ДИТИ [УХО́ДИТИ], ВВІХО́ДИТИ [УВІХО́ДИТИ] (ідучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАХО́ДИТИ, ВСТУПА́ТИ [УСТУПА́ТИ], ПЕРЕСТУПА́ТИ ПОРІ́Г, СТУПА́ТИ розм., ЗАСТУПА́ТИ розм.; ВПЛИВА́ТИ [УПЛИВА́ТИ] (плавно, повільно); ВВА́ЛЮВАТИСЯ [УВА́ЛЮВАТИСЯ], ВВА́ЛЮВАТИ розм. (важкою ходою, незграбно); ВДИРА́ТИСЯ [УДИРА́ТИСЯ], ВРИВА́ТИСЯ [УРИВА́ТИСЯ] (швидко, з шумом або силоміць); ПРОСО́ВУВАТИСЯ, ПРОСУВА́ТИСЯ, ВПИХА́ТИСЯ [УПИХА́ТИСЯ] розм. (протискуючись між кимсь). - Док.: ввійти́ [увійти́], зайти́, вступи́ти [уступи́ти], переступи́ти порі́г, ступи́ти, заступи́ти, впливти́ [упливти́], ввали́тися [ували́тися], ввали́ти, вде́ртися [уде́ртися], урва́тися, ввірва́тися [увірва́тися], вти́ритися [ути́ритися] фам. просу́нутися, впхну́тися [увіпхну́тися] [упхну́тися], впха́тися [увіпха́тися] [упха́тися]. Погиба входить до майстерні (М. Стельмах); Увіходжу в сіни - справді чутно бучу.. Уходжу в хату.. Буча зразу стихла (Панас Мирний); Чаювати Купріян любив сам у своєму кабінеті, куди не мав права ніхто заходити (Григорій Тютюнник); Одкриваються сіни й видко, як у них вступає знадвору Публій (Леся Українка); Уступаю у другу світлицю - за столом сидить молодиця (Марко Вовчок); Бояри, городські старці, мужі ліпші й нарочиті, статечно впливали в церкву (П. Загребельний); Ось і лізе Черевань, сопучи, через поріг. Уваливсь у хату (П. Куліш); Крізь раптом відчинені двері до кімнати вдерлося четверо людей (О. Досвітній); До спальні вривається заплаканий Ігор (В. Кучер); У двері просовується якась дивовижна фігура (Г. Хоткевич).