-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ура́зи́тися, ура́зи́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ура́зьмося, ура́зьмось
2 особа ура́зься ура́зьтеся, ура́зьтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ура́жу́ся, ура́жу́сь ура́зимо́ся, ура́зимо́сь, ура́зи́мся
2 особа ура́зи́шся ура́зите́ся, ура́зите́сь
3 особа ура́зи́ться ура́зя́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. ура́зи́вся, ура́зи́всь ура́зи́лися, ура́зи́лись
жін.р. ура́зи́лася, ура́зи́лась
сер.р. ура́зи́лося, ура́зи́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ура́зи́вшись

Словник синонімів

ОБРАЖА́ТИСЯ (відчути образу, мати до когось почуття гіркоти, досади, викликані його словами, поведінкою), ВРАЖА́ТИСЯ[УРАЖА́ТИСЯ], ОБИЖА́ТИСЯрозм.,ЗОБИДЖА́ТИСЯ[ЗОБИЖА́ТИСЯ]розм.,КРИ́ВДИТИСЯрозм.,ДУ́ТИСЯна кого, що, розм.,КРИВДУВА́ТИСЯрідше, ОБРА́ЖУВАТИСЯрідше. - Док.: обра́зитися, вра́зитися[ура́зитися], оби́дитися, зоби́дитися, покри́вдитисярідше.- Ну, я бачу, що з тобою не можна серйозно говорити, - образилась Майя, - ти зі мною просто не рахуєшся (М. Хвильовий); [Хуса:] Я сам казав: навіщо се?Та мати вражається, коли в її клейноди невісточка кохана не вбереться (Леся Українка); [Риндя:] ..Ой і зобидили ж вас, Антоне Тимофійовичу. [Кряж:].. Нічого, Мефодію, ми не зобиджаємось... Ще й наша гречка зацвіте... (М. Зарудний); - Славно живеш з нею? - добріє обличчя Плачинди. - Та не зобижаюсь (М. Стельмах); Петрова, здивована, погляділа на його, не знаючи, чи кривдитися з його слів, чи сміятися з їх (А. Кримський); Вона чогось почала на мене дутися (М. Руденко); Комендант обняв панотця поза шию і кривдувався: - Видиш, Ясю, як нас наші ґаздині малюють? (Марко Черемшина); Дід говорив се так добродушно, що Іванові якось ані на думку не прийшло ображуватися (І. Франко).