-1-
дієслово недоконаного виду
(ранити, убивати; порушувати життєдіяльність - про хвороби)

Словник відмінків

Інфінітив уража́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уража́ймо
2 особа уража́й уража́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уража́тиму уража́тимемо, уража́тимем
2 особа уража́тимеш уража́тимете
3 особа уража́тиме уража́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уража́ю уража́ємо, уража́єм
2 особа уража́єш уража́єте
3 особа уража́є уража́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уража́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уража́в уража́ли
жін. р. уража́ла
сер. р. уража́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уража́вши

Словник синонімів

ВРАЖА́ТИ[УРАЖА́ТИ] (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИрідше,ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ[ОПІКА́ТИ], ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ[ДОШКУ́ЛЮВАТИ], ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИрозм., КОРО́БИТИрозм. (викликати неприємне почуття). - Док.: вра́зи́ти[ура́зи́ти], пригніти́ти, обпали́ти, опали́ти, обпекти́[опекти́], пропекти́, дошку́лити, підби́ти, приби́ти, покоро́бити, полосну́ти[полосону́ти]перев. із сл. слово слова. Ольгу ці фрази били, вражали, пригнічували (П. Дорошко); Це все було.. І вогких уст сердите надування, І усміх, що до серця пропікав (М. Рильський); Потім мені сказали, що ти заміжня. Це повідомлення приголомшило, прибило мене (Ю. Збанацький); Манери і розв’язний тон Козловського дратували і коробили Тараса Григоровича (З. Тулуб).
НАКРИ́ТИ (влучивши в ціль вогнем, бомбовим ударом, зруйнувати, пошкодити, знищити її); УРА́ЗИ́ТИ[ВРА́ЗИ́ТИ], ПОРАЗИ́ТИрідше (перев. із сл. ціль); ПОДАВИ́ТИ (знищити діючу вогневу точку). - Недок.: накрива́ти, уража́ти[вража́ти], поража́ти, подавля́ти. Важка артилерія накрила ворожі позиції одним залпом (Ю. Смолич); Сучасна зброя може вражати ціль на дуже значних відстанях; Подавили [матроси] кулеметні гнізда, захопили мінометну батарею (В. Кучер).
ОБРАЖА́ТИ[ОБРА́ЖУВАТИрідше] (завдавати образи, зневажливим висловленням, поведінкою викликати у кого-небудь почуття гіркоти, досади), УРАЖА́ТИ[ВРАЖА́ТИ], ЗАЧІПА́ТИ, ЗНЕВАЖА́ТИ, ОБИЖА́ТИрозм.,ЗОБИДЖА́ТИ[ЗОБИЖА́ТИ]розм.,УДАРЯ́ТИ[ВДАРЯ́ТИ]із сл. самолюбство, КУСА́ТИрозм.,КУСА́ТИСЯрозм.,КРИ́ВДИТИрідше,УЩЕМЛЯ́ТИ[ВЩЕМЛЯ́ТИ]рідше. - Док.: обра́зити, ура́зити[вра́зити], зачепи́ти, знева́жити, оби́дити, зоби́дити, уда́рити[вда́рити], укуси́ти[вкуси́ти], скри́вдити, ущеми́ти[вщеми́ти]. Грубий тон і роздратовання о. Василя ображали Раїсу (М. Коцюбинський); Гордій сердився за яку дурницю, її ображувало це (Б. Грінченко); [Олекса:] Злодій! Юда!Іди геть, не тривож гірш мого серця!! [Сербин:] Панове!Ви чуєте, як він уража мене!! (С. Васильченко); Бувало, що той Павло похмурий такий сидить, а то й словом її гірким зачепить - вона терпеливодушна, ясна та весела (Марко Вовчок); Жаль - недостойне почуття, вона зневажає того, кого ми жаліємо (Ю. Яновський); Іван також вмішався до бесіди. Він Коропові викав; взагалі нікого не обижав, але вмів чемними словами заїхати в самі печінки (Лесь Мартович); Гляди мені [Чіпко]: тільки будеш мене зобиджати, то я тебе покину... (Панас Мирний); - Так ви гадаєте, що вона жінка свята? - з масною усмішкою кусає його Погиба (М. Стельмах); [Тетяна:] Ти кривдиш мене, служивий. Правда,.. заставши мене одну з паничем і ввечері, вільно тобі помислити всяково (І. Котляревський); Так мене ущемив [батько], що й хата мені ненавидна стала (Ганна Барвінок).
РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини - пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ[ВРАЖА́ТИ], РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ[ПІДРІЗА́ТИ]розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИрозм. (зробивши розріз, поріз); ПРОТИНА́ТИ (робити наскрізну рану); РОЗРУ́БУВАТИ (заподіювати рубаної рани); РОЗРИВА́ТИ, РВА́ТИ (заподіювати рваної рани); ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ[ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ] (стріляючи); ПІДКО́ЛЮВАТИ (колючи); ПІДРА́НЮВАТИ (злегка);ПРОЇДА́ТИ (завдавати рани, розтираючи, пошкоджуючи шкіру чимось жорстким); РОЗКРИВА́ВЛЮВАТИ, РОЗ’Ю́ШУВАТИрозм. (до крові). - Док.: пора́нити, ра́нити, зра́нити, обра́нитирозм.ура́зи́ти[вра́зи́ти], розрі́зати, порі́зати, підрі́зати, урі́зати[врі́зати], розтя́ти[розітну́ти], розсі́кти, посі́кти, підсі́кти, розра́нити, розпана́хати, протну́ти, розруба́ти, розірва́ти, порва́ти, підстрі́лити[підстре́лити], підколо́ти, підра́нити, прої́сти, ушкрябну́ти[вшкрябну́ти]розм. (злегка) розкрива́вити, закрива́вити, покрива́вити, роз’ю́шити, розчерепи́тирозм. (голову). Хвиля збивала їх докупи, крига ранила їм голови (Ю. Яновський); Ратище слабо зранило звіра в передню лопатку (І. Франко); Твердохліб сокирою вражав коней, бив рицарів по ногах (А. Хижняк); Маруся повзла, повзла на колінах до лісу, оглушена, роздавлена, без серця в грудях. І повзла, і падала, і різала руки, лице гострими травами (Г. Хоткевич); Санько коняку підрізав ралом (А. Головко); Уламок снаряда, розітнувши бійцеві руку вище ліктя, утворив дві рвані губи (О. Гончар); Він уявив собі, як мідний гостряк з розмаху розсікає скроню Грінгеля, і гидливо скривився (В. Собко); Сперанському посікло ноги. Шура заходилась тут же на місці перев’язувати (О. Гончар); До ґанку на щастя підкову прибито, без неї буланий розранив копито (П. Воронько); - Якось мені мати наказала врізати хліба, а я палець до кістки розпанахав (Ю. Збанацький); Я сам йому горло зубами протну (М. Старицький); Горленкові стало погано. Шабля Потоцького розрубала йому плече, ключицю і перші ребра (З. Тулуб); Ольга борсалася в колючій шипшині, байдужа до того, що кущі їй розривали тіло - захищала тільки очі (Я. Качура); І сміявся [Тимко].., і жартував з Марком, який підстрелив кота замість зайця (Григорій Тютюнник); - Ви підраните качку, вона від вас сховається в купинах, а ось мій помічник знайде її мені, - і хлопець показав на миршавого собачку (О. Копиленко); Шнури, котрії йому тіло проїли, не пускали його ані до життя, ані до смерті (І. Франко); - Хто поранив? - запитав інженер Данилко в трубку. - А чорт їх розбере! Нашого Мухтарова теж ушкрябнули (І. Ле); Гострий камінь розкривавив щоку Кульжан (З. Тулуб); - Якщо справді мене виключать, то я перш усього роз’юшу.. пику Їрічкові (А. Кримський); - Пан з бородою підійшов до морячка і зацідив йому в морду; А моряк розчерепив йому голову пивною пляшкою (переклад М. Лукаша). - Пор. ушко́джувати.
УБИ́ТИ[ВБИ́ТИ] (позбавити життя, застосовуючи зброю, гостре знаряддя, важкий предмет тощо), ЗАБИ́ТИ, ЗАРУБА́ТИ, ЗАКОЛО́ТИ, ЗАРІ́ЗАТИ, ЗАСТРЕ́ЛИТИ[ЗАСТРІ́ЛИТИ], УРА́ЗИ́ТИ[ВРА́ЗИТИ], ЗВАЛИ́ТИ, УГРО́БИТИ[ВГРО́БИТИ]розм., УСТРЕ́ЛИТИ[ВСТРЕ́ЛИТИ]розм., УКЛА́СТИ[ВКЛА́СТИ]розм., ПОКЛА́СТИрозм., ПОЛОЖИ́ТИрозм., СКОСИ́ТИрозм., ПОСІ́КТИрозм., ПІДТЯ́ТИрозм., ПРИСТУ́КНУТИрозм., ПРИКІ́НЧИТИрозм., КІНЧИ́ТИрозм., ПОКІ́НЧИТИрозм., ПОРІШИ́ТИрозм., РІШИ́ТИрозм., УКОЛО́ШКАТИ[ВКОЛО́ШКАТИ]розм., ПРОШТРИКНУ́ТИ, ШЛЬО́ПНУТИрозм., УКЛА́НДАТИдіал.; ДОБИ́ТИ, ДОРІ́ЗАТИ, ДОКІНЧИ́ТИ (пораненого); ПІДСТРЕ́ЛИТИ[ПІДСТРІ́ЛИТИ], ПІДКОЛО́ТИ, ПІДРІ́ЗАТИ (завдати смертельної рани). - Недок.: убива́ти[вбива́ти], би́ти, забива́ти, руба́ти, коло́ти, рі́зати, стріля́ти, застре́лювати[застрі́лювати], уража́ти[вража́ти], вали́ти, угро́блювати[вгро́блювати], сікти, підтина́ти, кла́сти, коси́ти, прико́нчувати, кінча́ти, ріша́ти, разити, проштрикувати, добива́ти, доріза́ти, докі́нчувати, підстре́лювати[підстрі́лювати], підко́лювати, підріза́ти, підрі́зувати. - Поліцаї батька вбили (О. Довженко); Виявлено справжнього злочинця, який забив сторожа біля гамазеїв (О. Донченко); [Макар:] Двох капітан при мені зарубав шаблею, а Федот застрелив Івана Береста (І. Микитенко); Він побачив, що Твердохліб звалив рицаря, і схвально помахав рукою (А. Хижняк); Незчулись ляхи, як їх чоловіка з двадцять на місці уклали (О. Стороженко); Багато ворогів поклав я по долині (Леся Українка); Рушай, друже, борозною, Доки служить сила, Доки доля серед поля Обох не скосила (П. Грабовський); Скосити ворогів з автомата; Чіпаріу ладний був пристукнути клятого цербера й світ за очі тікати з цього клятого маєтку (Ю. Смолич); Мало що може втнути той циган! Свого не пожалів, шпортонув ножем. А його, Федора, прикінчить, як куріпку (Д. Ткач); А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану: Ляхів кінча (Т. Шевченко); - Воєвода.. спрямував коня на Іванка і хотів одним ударом покінчити з ним (А. Хижняк); Дивом-дивиною було те, що її [Ярину] досі не порішила куля чи не підтяла шабля якого-небудь бузувіра (О. Ільченко); Гестапівці з школи казарму собі влаштували; спали, як дрохви. Так ми їх сонних і порішили (Ю. Мокрієв); - Рішу її зараз! - І, заточуючись, лютий, нестримний, він зник за дверима (А. Шиян); Одного шпигуна вже вколошкали, а другий ще живий, його міліція розшукує (Ю. Збанацький); - Що ви зробите з заложниками? - Шльопнемо (Л. Первомайський); - Як це так? Через таку погань, повію, та нашим дітям таку наругу терпіти? Ми і її і його [панича] укландаємо (Панас Мирний); Вони були ще живі і в нестерпучих муках стогнали й кричали, благаючи, щоб їх дорізали, добили (О. Стороженко); Знов буде [Андрій] рибку ловити... на пошту побіжить,.. зайця підстрелить (М. Коцюбинський); - Інший випадок трапився пару років тому в Далмації. Там капрала підрізали (переклад С. Масляка). - Пор. умертви́ти.
-2-
дієслово недоконаного виду
(дивувати)

Словник відмінків

Інфінітив уража́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уража́ймо
2 особа уража́й уража́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уража́тиму уража́тимемо, уража́тимем
2 особа уража́тимеш уража́тимете
3 особа уража́тиме уража́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уража́ю уража́ємо, уража́єм
2 особа уража́єш уража́єте
3 особа уража́є уража́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уража́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уража́в уража́ли
жін. р. уража́ла
сер. р. уража́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уража́вши

Словник синонімів

ВРАЖА́ТИ[УРАЖА́ТИ] (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИрідше,ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ[ОПІКА́ТИ], ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ[ДОШКУ́ЛЮВАТИ], ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИрозм., КОРО́БИТИрозм. (викликати неприємне почуття). - Док.: вра́зи́ти[ура́зи́ти], пригніти́ти, обпали́ти, опали́ти, обпекти́[опекти́], пропекти́, дошку́лити, підби́ти, приби́ти, покоро́бити, полосну́ти[полосону́ти]перев. із сл. слово слова. Ольгу ці фрази били, вражали, пригнічували (П. Дорошко); Це все було.. І вогких уст сердите надування, І усміх, що до серця пропікав (М. Рильський); Потім мені сказали, що ти заміжня. Це повідомлення приголомшило, прибило мене (Ю. Збанацький); Манери і розв’язний тон Козловського дратували і коробили Тараса Григоровича (З. Тулуб).
НАКРИ́ТИ (влучивши в ціль вогнем, бомбовим ударом, зруйнувати, пошкодити, знищити її); УРА́ЗИ́ТИ[ВРА́ЗИ́ТИ], ПОРАЗИ́ТИрідше (перев. із сл. ціль); ПОДАВИ́ТИ (знищити діючу вогневу точку). - Недок.: накрива́ти, уража́ти[вража́ти], поража́ти, подавля́ти. Важка артилерія накрила ворожі позиції одним залпом (Ю. Смолич); Сучасна зброя може вражати ціль на дуже значних відстанях; Подавили [матроси] кулеметні гнізда, захопили мінометну батарею (В. Кучер).
ОБРАЖА́ТИ[ОБРА́ЖУВАТИрідше] (завдавати образи, зневажливим висловленням, поведінкою викликати у кого-небудь почуття гіркоти, досади), УРАЖА́ТИ[ВРАЖА́ТИ], ЗАЧІПА́ТИ, ЗНЕВАЖА́ТИ, ОБИЖА́ТИрозм.,ЗОБИДЖА́ТИ[ЗОБИЖА́ТИ]розм.,УДАРЯ́ТИ[ВДАРЯ́ТИ]із сл. самолюбство, КУСА́ТИрозм.,КУСА́ТИСЯрозм.,КРИ́ВДИТИрідше,УЩЕМЛЯ́ТИ[ВЩЕМЛЯ́ТИ]рідше. - Док.: обра́зити, ура́зити[вра́зити], зачепи́ти, знева́жити, оби́дити, зоби́дити, уда́рити[вда́рити], укуси́ти[вкуси́ти], скри́вдити, ущеми́ти[вщеми́ти]. Грубий тон і роздратовання о. Василя ображали Раїсу (М. Коцюбинський); Гордій сердився за яку дурницю, її ображувало це (Б. Грінченко); [Олекса:] Злодій! Юда!Іди геть, не тривож гірш мого серця!! [Сербин:] Панове!Ви чуєте, як він уража мене!! (С. Васильченко); Бувало, що той Павло похмурий такий сидить, а то й словом її гірким зачепить - вона терпеливодушна, ясна та весела (Марко Вовчок); Жаль - недостойне почуття, вона зневажає того, кого ми жаліємо (Ю. Яновський); Іван також вмішався до бесіди. Він Коропові викав; взагалі нікого не обижав, але вмів чемними словами заїхати в самі печінки (Лесь Мартович); Гляди мені [Чіпко]: тільки будеш мене зобиджати, то я тебе покину... (Панас Мирний); - Так ви гадаєте, що вона жінка свята? - з масною усмішкою кусає його Погиба (М. Стельмах); [Тетяна:] Ти кривдиш мене, служивий. Правда,.. заставши мене одну з паничем і ввечері, вільно тобі помислити всяково (І. Котляревський); Так мене ущемив [батько], що й хата мені ненавидна стала (Ганна Барвінок).
РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини - пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ[ВРАЖА́ТИ], РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ[ПІДРІЗА́ТИ]розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИрозм. (зробивши розріз, поріз); ПРОТИНА́ТИ (робити наскрізну рану); РОЗРУ́БУВАТИ (заподіювати рубаної рани); РОЗРИВА́ТИ, РВА́ТИ (заподіювати рваної рани); ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ[ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ] (стріляючи); ПІДКО́ЛЮВАТИ (колючи); ПІДРА́НЮВАТИ (злегка);ПРОЇДА́ТИ (завдавати рани, розтираючи, пошкоджуючи шкіру чимось жорстким); РОЗКРИВА́ВЛЮВАТИ, РОЗ’Ю́ШУВАТИрозм. (до крові). - Док.: пора́нити, ра́нити, зра́нити, обра́нитирозм.ура́зи́ти[вра́зи́ти], розрі́зати, порі́зати, підрі́зати, урі́зати[врі́зати], розтя́ти[розітну́ти], розсі́кти, посі́кти, підсі́кти, розра́нити, розпана́хати, протну́ти, розруба́ти, розірва́ти, порва́ти, підстрі́лити[підстре́лити], підколо́ти, підра́нити, прої́сти, ушкрябну́ти[вшкрябну́ти]розм. (злегка) розкрива́вити, закрива́вити, покрива́вити, роз’ю́шити, розчерепи́тирозм. (голову). Хвиля збивала їх докупи, крига ранила їм голови (Ю. Яновський); Ратище слабо зранило звіра в передню лопатку (І. Франко); Твердохліб сокирою вражав коней, бив рицарів по ногах (А. Хижняк); Маруся повзла, повзла на колінах до лісу, оглушена, роздавлена, без серця в грудях. І повзла, і падала, і різала руки, лице гострими травами (Г. Хоткевич); Санько коняку підрізав ралом (А. Головко); Уламок снаряда, розітнувши бійцеві руку вище ліктя, утворив дві рвані губи (О. Гончар); Він уявив собі, як мідний гостряк з розмаху розсікає скроню Грінгеля, і гидливо скривився (В. Собко); Сперанському посікло ноги. Шура заходилась тут же на місці перев’язувати (О. Гончар); До ґанку на щастя підкову прибито, без неї буланий розранив копито (П. Воронько); - Якось мені мати наказала врізати хліба, а я палець до кістки розпанахав (Ю. Збанацький); Я сам йому горло зубами протну (М. Старицький); Горленкові стало погано. Шабля Потоцького розрубала йому плече, ключицю і перші ребра (З. Тулуб); Ольга борсалася в колючій шипшині, байдужа до того, що кущі їй розривали тіло - захищала тільки очі (Я. Качура); І сміявся [Тимко].., і жартував з Марком, який підстрелив кота замість зайця (Григорій Тютюнник); - Ви підраните качку, вона від вас сховається в купинах, а ось мій помічник знайде її мені, - і хлопець показав на миршавого собачку (О. Копиленко); Шнури, котрії йому тіло проїли, не пускали його ані до життя, ані до смерті (І. Франко); - Хто поранив? - запитав інженер Данилко в трубку. - А чорт їх розбере! Нашого Мухтарова теж ушкрябнули (І. Ле); Гострий камінь розкривавив щоку Кульжан (З. Тулуб); - Якщо справді мене виключать, то я перш усього роз’юшу.. пику Їрічкові (А. Кримський); - Пан з бородою підійшов до морячка і зацідив йому в морду; А моряк розчерепив йому голову пивною пляшкою (переклад М. Лукаша). - Пор. ушко́джувати.
УБИ́ТИ[ВБИ́ТИ] (позбавити життя, застосовуючи зброю, гостре знаряддя, важкий предмет тощо), ЗАБИ́ТИ, ЗАРУБА́ТИ, ЗАКОЛО́ТИ, ЗАРІ́ЗАТИ, ЗАСТРЕ́ЛИТИ[ЗАСТРІ́ЛИТИ], УРА́ЗИ́ТИ[ВРА́ЗИТИ], ЗВАЛИ́ТИ, УГРО́БИТИ[ВГРО́БИТИ]розм., УСТРЕ́ЛИТИ[ВСТРЕ́ЛИТИ]розм., УКЛА́СТИ[ВКЛА́СТИ]розм., ПОКЛА́СТИрозм., ПОЛОЖИ́ТИрозм., СКОСИ́ТИрозм., ПОСІ́КТИрозм., ПІДТЯ́ТИрозм., ПРИСТУ́КНУТИрозм., ПРИКІ́НЧИТИрозм., КІНЧИ́ТИрозм., ПОКІ́НЧИТИрозм., ПОРІШИ́ТИрозм., РІШИ́ТИрозм., УКОЛО́ШКАТИ[ВКОЛО́ШКАТИ]розм., ПРОШТРИКНУ́ТИ, ШЛЬО́ПНУТИрозм., УКЛА́НДАТИдіал.; ДОБИ́ТИ, ДОРІ́ЗАТИ, ДОКІНЧИ́ТИ (пораненого); ПІДСТРЕ́ЛИТИ[ПІДСТРІ́ЛИТИ], ПІДКОЛО́ТИ, ПІДРІ́ЗАТИ (завдати смертельної рани). - Недок.: убива́ти[вбива́ти], би́ти, забива́ти, руба́ти, коло́ти, рі́зати, стріля́ти, застре́лювати[застрі́лювати], уража́ти[вража́ти], вали́ти, угро́блювати[вгро́блювати], сікти, підтина́ти, кла́сти, коси́ти, прико́нчувати, кінча́ти, ріша́ти, разити, проштрикувати, добива́ти, доріза́ти, докі́нчувати, підстре́лювати[підстрі́лювати], підко́лювати, підріза́ти, підрі́зувати. - Поліцаї батька вбили (О. Довженко); Виявлено справжнього злочинця, який забив сторожа біля гамазеїв (О. Донченко); [Макар:] Двох капітан при мені зарубав шаблею, а Федот застрелив Івана Береста (І. Микитенко); Він побачив, що Твердохліб звалив рицаря, і схвально помахав рукою (А. Хижняк); Незчулись ляхи, як їх чоловіка з двадцять на місці уклали (О. Стороженко); Багато ворогів поклав я по долині (Леся Українка); Рушай, друже, борозною, Доки служить сила, Доки доля серед поля Обох не скосила (П. Грабовський); Скосити ворогів з автомата; Чіпаріу ладний був пристукнути клятого цербера й світ за очі тікати з цього клятого маєтку (Ю. Смолич); Мало що може втнути той циган! Свого не пожалів, шпортонув ножем. А його, Федора, прикінчить, як куріпку (Д. Ткач); А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану: Ляхів кінча (Т. Шевченко); - Воєвода.. спрямував коня на Іванка і хотів одним ударом покінчити з ним (А. Хижняк); Дивом-дивиною було те, що її [Ярину] досі не порішила куля чи не підтяла шабля якого-небудь бузувіра (О. Ільченко); Гестапівці з школи казарму собі влаштували; спали, як дрохви. Так ми їх сонних і порішили (Ю. Мокрієв); - Рішу її зараз! - І, заточуючись, лютий, нестримний, він зник за дверима (А. Шиян); Одного шпигуна вже вколошкали, а другий ще живий, його міліція розшукує (Ю. Збанацький); - Що ви зробите з заложниками? - Шльопнемо (Л. Первомайський); - Як це так? Через таку погань, повію, та нашим дітям таку наругу терпіти? Ми і її і його [панича] укландаємо (Панас Мирний); Вони були ще живі і в нестерпучих муках стогнали й кричали, благаючи, щоб їх дорізали, добили (О. Стороженко); Знов буде [Андрій] рибку ловити... на пошту побіжить,.. зайця підстрелить (М. Коцюбинський); - Інший випадок трапився пару років тому в Далмації. Там капрала підрізали (переклад С. Масляка). - Пор. умертви́ти.

Словник відмінків

Інфінітив уража́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уража́ймо
2 особа уража́й уража́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уража́тиму уража́тимемо, уража́тимем
2 особа уража́тимеш уража́тимете
3 особа уража́тиме уража́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уража́ю уража́ємо, уража́єм
2 особа уража́єш уража́єте
3 особа уража́є уража́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уража́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уража́в уража́ли
жін. р. уража́ла
сер. р. уража́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уража́вши

Словник синонімів

ВРАЖА́ТИ[УРАЖА́ТИ] (викликати якесь надзвичайно сильне почуття, враження), ПРИГОЛО́МШУВАТИ, ПОТРЯСА́ТИ, ОСЛІ́ПЛЮВАТИ, ОСЛІПЛЯ́ТИ, УДАРЯ́ТИ[ВДАРЯ́ТИ], ОШЕЛЕ́ШУВАТИрозм.,РАЗИ́ТИдіал. - Док.: вра́зи́ти[ура́зи́ти], приголо́мшити, потрясти́, осліпи́ти, уда́рити[вда́рити], ошеле́шити. І раніше, двадцять років тому, усіх вражала краса цієї дівчини (О. Іваненко); Все зводилось [у театрі Суходольського] насамперед до того, щоб безперестану і чим завгодно розважати, приголомшувати глядача (з журналу); Я - артист і скоро буду своїм талантом зворушувати і потрясати публіку (В. Собко); Цей здогад аж вдарив Майбороду (Ю. Смолич); Вона ніби чекала, щоб ошелешити його новою несподіванкою (Ю. Бедзик); Але найгірше разив його спів отих робочих людей (І. Франко).