-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | упро́хувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | упро́хуймо |
2 особа | упро́хуй | упро́хуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | упро́хуватиму | упро́хуватимемо, упро́хуватимем |
2 особа | упро́хуватимеш | упро́хуватимете |
3 особа | упро́хуватиме | упро́хуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | упро́хую | упро́хуємо, упро́хуєм |
2 особа | упро́хуєш | упро́хуєте |
3 особа | упро́хує | упро́хують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
упро́хуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | упро́хував | упро́хували |
жін. р. | упро́хувала |
сер. р. | упро́хувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
упро́хувавши |
Словник синонімів
БЛАГА́ТИ (пильно, невідступно, пристрасно просити), ЗАКЛИНА́ТИ підсил., МОЛИ́ТИ підсил.; МОЛИ́ТИСЯ підсил. розм., ПРОСИ́ТИСЯ розм. (благати про співчуття, милосердя і т. ін.); УПРО́ШУВАТИ [ВПРО́ШУВАТИ], УПРО́ХУВАТИ [ВПРО́ХУВАТИ] (пильно і тривалий час просити). - Док.: ублага́ти [вблага́ти], умоли́ти [вмоли́ти], упроси́ти [впроси́ти], упроха́ти [впроха́ти]. - Євгеніє! Женю!.. Боже мій, таки стрілися!.. Я благав про це долю - і ось, нарешті (А. Хорунжий); О, постійте, сестри! Вас прохаю я, заклинаю вас, скажіть мені: чи не стріли ви мого коханого на стежках, розмаяних вві сні? (Н. Забіла); Просив, молив [Олексій], щоб вона [Галочка] виплакала своє горе, що після того їй легше буде, щоб не душила своєї журби (Г. Квітка-Основ’яненко); І просилася, і молилася: "Пусти мене, старий діду, На вулицю погулять!" (І. Котляревський); - Тебе, наша княгине, ні впросити, ні вблагати, - не споглянеш, не подивишся (Ганна Барвінок); Упрохали мене товариші стать в голові діла (М. Кропивницький). - Пор. 1. проси́ти.