-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | упо́ювати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | упо́юймо |
2 особа | упо́юй | упо́юйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | упо́юватиму | упо́юватимемо, упо́юватимем |
2 особа | упо́юватимеш | упо́юватимете |
3 особа | упо́юватиме | упо́юватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | упо́юю | упо́юємо, упо́юєм |
2 особа | упо́юєш | упо́юєте |
3 особа | упо́ює | упо́юють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
упо́юючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | упо́ював | упо́ювали |
жін. р. | упо́ювала |
сер. р. | упо́ювало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
упо́юваний |
Безособова форма |
упо́ювано |
Дієприслівник |
упо́ювавши |
Словник синонімів
ПОЇ́ТИ (давати пити кому-небудь), НАПУВА́ТИ, НАПО́ЮВАТИ, УПО́ЮВАТИ [ВПО́ЮВАТИ] (досхочу, перев. міцні напої). - Док.: напоїти, упої́ти [впої́ти]. Дівчата поїли нас холодною водою (В. Коротич); Ой у полі при дорозі Дівка жито жала, З рубленої криниченьки Коня напувала (пісня); Дід ходив коло волів, напоював, чесав (В. Стефаник); Герман на радощах упоїв їх пивом (І. Франко). - Пор. спо́ювати.
СПО́ЮВАТИ (навмисне давати багато алкогольного напою), НАПУВА́ТИ, НАПО́ЮВАТИ, ПІДПО́ЮВАТИ, УПО́ЮВАТИ [ВПО́ЮВАТИ], ОБПО́ЮВАТИ. - Док.: спої́ти, напої́ти, підпої́ти, упої́ти [впої́ти], обпої́ти. - Можеш сам пити, але моїх квартирантів не споюй, - сердито метала колючі іскри на Затонова Пилипівна (М. Чабанівський); - Запросимо секретаря з ради повітової, чи трафить по півночі до дверей, як ми його напоїмо (Лесь Мартович); Микола з жінкою старого батька підпоїли й приневолили розписку написати, щоб город од Івана одібрати (Грицько Григоренко).