-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | уповива́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | уповива́ймо |
2 особа | уповива́й | уповива́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | уповива́тиму | уповива́тимемо, уповива́тимем |
2 особа | уповива́тимеш | уповива́тимете |
3 особа | уповива́тиме | уповива́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | уповива́ю | уповива́ємо, уповива́єм |
2 особа | уповива́єш | уповива́єте |
3 особа | уповива́є | уповива́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
уповива́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | уповива́в | уповива́ли |
жін. р. | уповива́ла |
сер. р. | уповива́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
уповива́вши |
Словник синонімів
ОПОВИВА́ТИ (про дим, туман, хмари, пил і т. ін. - поширюючись, укривати з усіх боків), ОБГОРТА́ТИ [ОГОРТА́ТИ], ОБВОЛІКА́ТИ, ЗАВОЛІКА́ТИ, ЗАТЯГА́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ, ОБЛЯГА́ТИ, ПОВИВА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ПОКРИВА́ТИ, ВКРИВА́ТИ [УКРИВА́ТИ], КРИ́ТИ, ЗАСТИЛА́ТИ, ЗАСТЕЛЯ́ТИ, ОХО́ПЛЮВАТИ [ОБХО́ПЛЮВАТИ], ОБІЙМА́ТИ [ОБНІМА́ТИ], ОБКУ́ТУВАТИ [ОКУ́ТУВАТИ], ОТО́ЧУВАТИ, ЗАСНО́ВУВАТИ, ОБСНО́ВУВАТИ [ОСНО́ВУВАТИ], ОБСТУПА́ТИ [ОСТУПА́ТИ розм.], ОБКЛАДА́ТИ, ВГОРТА́ТИ [УГОРТА́ТИ], ВПОВИВА́ТИ [УПОВИВА́ТИ], ОБСО́ТУВАТИ, ЗАСО́ТУВАТИ, ПОЙМА́ТИ, ОКРИВА́ТИ рідко; ОБЛИ́ЗУВАТИ (перев. про полум’я); ПРИТУМА́НЮВАТИ (трохи, не цілком). - Док.: опови́ти, обгорну́ти [огорну́ти], обволокти́, заволокти́, затягти́, затягну́ти, облягти́, пови́ти, обви́ти, покри́ти, вкри́ти [укри́ти], застели́ти, засла́ти, охопи́ти [обхопи́ти], обійня́ти [обня́ти], обку́тати [оку́тати], оточи́ти, заснува́ти, обснува́ти [оснува́ти], обступи́ти [оступи́ти], обкла́сти [обікла́сти], вгорну́ти [угорну́ти], впови́ти [упови́ти], обсота́ти, засота́ти, пойня́ти, окри́ти, затка́ти, притума́нити. Місто оповив густий туман (Ю. Шовкопляс); З-за гори хмарою суне сірий туман і.. обгорта він кожну деревину (Панас Мирний); Холодний морок огортає колону зі всіх боків (О. Гончар); Дим із присадкуватих хат сповзає по мокрих стріхах і обволікає сірим туманом голі кущі (П. Панч); З Ташані валувала пара, заволікаючи придорожні верби (Григорій Тютюнник); На заході росла густа дощова хмара, затягаючи щораз більші простори неба (В. Гжицький); Облягають небо хмари, Піднялося все живе (П. Грабовський); Тихий час надвечірній, .. Як ти млою повиваєш Те, що грало пишноцвітно В кольоровості незмірній (М. Рильський); Він, міцно, глибоко затягшися цигаркою, обвив себе сизим тютюновим серпанком (А. Головко); За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою, Мов мати дитину (Т. Шевченко); Все небо вкрила Білява мла (П. Грабовський); Сизо-жовтий туман жита криє (Г. Косинка); Дим застилає вулиці, далеко виповзає у море (В. Кучер); Машину повністю охоплює полум’я (Ю. Яновський); Приємно обхопило його чисте повітря (Г. Хоткевич); Грім все гуркоче, і руда хмара лівим крилом обійма небо (М. Коцюбинський); Як вони підводили Романа до пожежі, то вже всю клуню обнімав огонь (Б. Грінченко); Біла імла.. обкутала верхи церков та дзвіниць на горах (І. Нечуй-Левицький); З-під каблуків.. б’є курява, хмарою окутуючи танцюристів (О. Гончар); Білі хмарки щільним кільцем оточували машину (Л. Первомайський); Заснував [Аркадій Петрович] хату димом сигари (М. Коцюбинський); Обснувала [осінь] димами гори (І. Франко); Стоги сіна чорніють лише. Неначе дим або туман обступає їх (Ю. Яновський); Холодні тумани обкладали землю (М. Чабанівський); Вгорнула ліс волога мла (Л. Первомайський); Туман встає по долині, Село вповиває (С. Руданський); Язички вогню обсотували березові полінця (Н. Рибак); Білу хату засотує мла (Т. Масенко); Накрапав дрібний дощ. Обрій пойняла сиза мла (З. Тулуб); Туман химерно окрива Серпанком чорним гори (П. Грабовський); Синій димок.. послався по землі, облизуючи з обох боків чорну могилу (Григорій Тютюнник).
СПОВИВА́ТИ (замотувати, загортати в пелюшки, обмотувати повивачем), ПОВИВА́ТИ, УПОВИВА́ТИ [ВПОВИВА́ТИ], ОПОВИВА́ТИ, ПЕЛЕНА́ТИ рідше. - Док.: спови́ти, пови́ти, упови́ти [впови́ти], опови́ти. Ти надо мною в темні ночі Ніколи не стуляла очі, Мене малого доглядала І сповивала, і кохала (Б. Грінченко); Софія вміло повиває дитину (А. Дімаров); "Що там, голубе Іване? Як там бідна дочка?" - А нічого! .. уповила хлопця, як линочка! .." (С. Руданський).