упарювати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив упа́рювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   упа́рюймо
2 особа упа́рюй упа́рюйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа упа́рюватиму упа́рюватимемо, упа́рюватимем
2 особа упа́рюватимеш упа́рюватимете
3 особа упа́рюватиме упа́рюватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа упа́рюю упа́рюємо, упа́рюєм
2 особа упа́рюєш упа́рюєте
3 особа упа́рює упа́рюють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
упа́рюючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. упа́рював упа́рювали
жін. р. упа́рювала
сер. р. упа́рювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
упа́рюваний
Безособова форма
упа́рювано
Дієприслівник
упа́рювавши