унадливий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний уна́дливий уна́длива уна́дливе уна́дливі
родовий уна́дливого уна́дливої уна́дливого уна́дливих
давальний уна́дливому уна́дливій уна́дливому уна́дливим
знахідний уна́дливий, уна́дливого уна́дливу уна́дливе уна́дливі, уна́дливих
орудний уна́дливим уна́дливою уна́дливим уна́дливими
місцевий на/в уна́дливому, уна́дливім на/в уна́дливій на/в уна́дливому, уна́дливім на/в уна́дливих

Словник синонімів

НАВ’Я́ЗЛИВИЙ (про людей, рідше тварин - який викликає роздратування своїм частим звертанням, вимогою уваги до себе і т. ін.; перев. про комах - який не дає спокою),НАБРИ́ДЛИВИЙ, ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ДОКУ́ЧНИЙрідше,НАДОКУ́ЧНИЙрідше,НАДОЇ́ДЛИВИЙрозм.;НЕВІДЧЕ́ПНИЙ, НЕВІДВ’Я́ЗНИЙ, В’Ї́ДЛИВИЙ[УЇ́ДЛИВИЙ]підсил.,ПРИЧІ́ПЛИВИЙ[ПРИЧЕ́ПЛИВИЙ]розм.,НЕВІДЧЕ́ПЛИВИЙрозм.,ВЛІ́ЗЛИВИЙ[УЛІ́ЗЛИВИЙ]розм.,ВЛА́ЗЛИВИЙ[УЛА́ЗЛИВИЙ]розм.,НАЛА́ЗЛИВИЙрозм.,НАПОСІ́ДЛИВИЙ розм.,НАПА́СЛИВИЙрозм. (звичайно про людину); НАВРА́ТЛИВИЙрозм. (який уперто, невідступно набридає, якого важко позбутися);ВНА́ДЛИВИЙ[УНА́ДЛИВИЙ]розм. (схильний часто залітати, заходити тощо куди-небудь). З різних боків на неї повели наступ нав’язливі поклонники з числа зовсім юних офіцерів (О. Гончар); Співрозмовник з нього був не набридливий (Н. Рибак); Монотонно гула на шибці докучлива осіння муха (Л. Дмитерко); Полковник.. розгніваний ходив по хаті і відмахувався від слів Марчевського, як від надокучливого рою бджіл (Ю. Бедзик); Дід-сторож весь день ганяє настирливе вороння (О. Копиленко); - Дуже настирний Томмі: голову всім морочить, чорт його побери! (М. Бажан); Під призьбою лежить замислений собака І вухом одганяє мух надокучних (М. Рильський); - Що нам робити з ним [хлопчиком]? Може, візьмемо, бо воно ж таке невідчепне (М. Стельмах); Нічого було діяти: від уїдливого хлопця ніяким чином не можна було одв’язатися (Л. Яновська); А вид князів не зникав з Тодозиних думок, неначе навратливий причепливий чоловік (І. Нечуй-Левицький); В її роздражненім умі засіла тота догадка, мов влізлива оса (І. Франко); В полі, замість лагідних цвіркунів, цвіркали налазливі кулі й вищали шрапнелі (Я. Качура); Потім обліпили [люди] його з усіх боків, мов та напосідлива комашня (І. Микитенко); Серпом черкнула її по серцю згадка про напасливого парубка (Панас Мирний); Такі гадки шибалися по Василевій голові і жужжали, немов унадливі мухи (І. Франко). - Пор. 1. набри́дливий.