-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | уміща́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | уміща́ймо |
2 особа | уміща́й | уміща́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | уміща́тиму | уміща́тимемо, уміща́тимем |
2 особа | уміща́тимеш | уміща́тимете |
3 особа | уміща́тиме | уміща́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | уміща́ю | уміща́ємо, уміща́єм |
2 особа | уміща́єш | уміща́єте |
3 особа | уміща́є | уміща́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
уміща́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | уміща́в | уміща́ли |
жін. р. | уміща́ла |
сер. р. | уміща́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
уміща́вши |
Словник синонімів
ВМІЩА́ТИ [УМІЩА́ТИ] (мати обсяг, достатній для розташування кого-, чого-небудь), ВМІ́ЩУВАТИ [УМІ́ЩУВАТИ], МІСТИ́ТИ, ЗМІЩА́ТИ [ЗМІ́ЩУВАТИ] діал. - Док.: вмісти́ти [умісти́ти], змісти́ти. У багатих - і землі, і хутори, худоби уже не вміщають обори, А в них - конячина на три двори (Я. Шпорта); Кімнатка станційного телеграфу не вміщувала всіх (О. Десняк); Вона не забула своєї келії, тісної та тихої, як домовина.. Малого віконця, яке містило в собі високі гори (М. Коцюбинський); Хата простора, ясна, багато сонця може в себе змістити (В. Стефаник).
ПОМІЩА́ТИ (надавати місце комусь, чомусь, розташовувати що-небудь десь), ВМІЩА́ТИ [УМІЩА́ТИ], ВМІ́ЩУВАТИ [УМІ́ЩУВАТИ], ПРИМІЩА́ТИ [ПРИМІ́ЩУВАТИ], ПРИСТРО́ЮВАТИ, ПРИМО́ЩУВАТИ розм., ПРИСТОСО́ВУВАТИ розм., ВГОРО́ДЖУВАТИ [УГОРО́ДЖУВАТИ] діал.; ВСА́ДЖУВАТИ [УСА́ДЖУВАТИ] (про живі істоти - саджати всередину чогось). - Док.: помісти́ти, вмісти́ти [умісти́ти], примісти́ти, пристро́їти, примости́ти, пристосува́ти, вгороди́ти [угороди́ти], всади́ти [усади́ти]. На другий день Онисько перевіз Йосипову худібчину і помістив у противній через сіни хаті (Панас Мирний); Денис Іванович.. вивертає з коренем холоднуваті гриби і ледве вміщує їх в руках (М. Стельмах); Орест уміщує бюст під рослиною, а дошку ставить тим часом біля стіни (Леся Українка); На возі Аниця за погонича сіла спереду, а Йвана примістила іззаду (Лесь Мартович); В їдальні поруч з портретом батька урочисто пристроїли і мамин (В. Собко); Маланка примощує зручніш прядку і починає прясти (Ю. Яновський); Тарантас був місткий. Два чемодани Долгова стали позаду кузова, саквояж - на передній лавочці, поруч з клунком Шевченка, а Шевченків чемодан ямщик пристосував у себе в ногах (З. Тулуб); Із трудом, при помочі панича З., вгородив його [мішок] на поличку над своєю головою (І. Франко); - У клітку золоту Всаджу тебе [пташку] я сам І все, чого захочеш, Тобі я радо дам! (І. Франко). - Пор. 1. кла́сти, 1. ста́вити.