укоєний 2 значення
-1-
дієприкметник
(учинений)
Словник відмінків
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | уко́єний | уко́єна | уко́єне | уко́єні |
родовий | уко́єного | уко́єної | уко́єного | уко́єних |
давальний | уко́єному | уко́єній | уко́єному | уко́єним |
знахідний | уко́єний, уко́єного | уко́єну | уко́єне | уко́єні, уко́єних |
орудний | уко́єним | уко́єною | уко́єним | уко́єними |
місцевий | на/в уко́єному, уко́єнім | на/в уко́єній | на/в уко́єному, уко́єнім | на/в уко́єних |
-2-
дієприкметник
(утамований) [діал.]
Словник відмінків
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | уко́єний | уко́єна | уко́єне | уко́єні |
родовий | уко́єного | уко́єної | уко́єного | уко́єних |
давальний | уко́єному | уко́єній | уко́єному | уко́єним |
знахідний | уко́єний, уко́єного | уко́єну | уко́єне | уко́єні, уко́єних |
орудний | уко́єним | уко́єною | уко́єним | уко́єними |
місцевий | на/в уко́єному, уко́єнім | на/в уко́єній | на/в уко́єному, уко́єнім | на/в уко́єних |
Словник відмінків
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | уко́єний | уко́єна | уко́єне | уко́єні |
родовий | уко́єного | уко́єної | уко́єного | уко́єних |
давальний | уко́єному | уко́єній | уко́єному | уко́єним |
знахідний | уко́єний, уко́єного | уко́єну | уко́єне | уко́єні, уко́єних |
орудний | уко́єним | уко́єною | уко́єним | уко́єними |
місцевий | на/в уко́єному, уко́єнім | на/в уко́єній | на/в уко́єному, уко́єнім | на/в уко́єних |