-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив укомплекто́вувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   укомплекто́вуймо
2 особа укомплекто́вуй укомплекто́вуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа укомплекто́вуватиму укомплекто́вуватимемо, укомплекто́вуватимем
2 особа укомплекто́вуватимеш укомплекто́вуватимете
3 особа укомплекто́вуватиме укомплекто́вуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа укомплекто́вую укомплекто́вуємо, укомплекто́вуєм
2 особа укомплекто́вуєш укомплекто́вуєте
3 особа укомплекто́вує укомплекто́вують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
укомплекто́вуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. укомплекто́вував укомплекто́вували
жін. р. укомплекто́вувала
сер. р. укомплекто́вувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
укомплекто́вувавши

Словник синонімів

НАБИРА́ТИ (збирати потрібну кількість людей для чого-небудь, куди-небудь); ВЕРБУВА́ТИ, ЗАВЕРБО́ВУВАТИ, РЕКРУТУВА́ТИкнижн. (про учасників, працівників чого-небудь - за допомогою заохочень, умовлянь, обіцянок тощо); КОМПЛЕКТУВА́ТИ (щодо організацій); УКОМПЛЕКТО́ВУВАТИ (забезпечувати повний комплект працівників особового складу). - Док.: набра́ти, завербува́ти, навербува́ти, рекрутува́ти, укомплектува́ти, скомплектува́ти. Набирати на курси; Набирати групу; Старости молодого князя вербували у військо гулячих убогих шляхтичів (І. Нечуй-Левицький); Буваючи часто в Ясені, Олекса нав’язав тепер більше зносин із ясенівцями, отже, рекрутував хлопців звідти (Г. Хоткевич); Комплектувати бригаду; Укомплектовувати полк. - Пор. 1. призива́ти.