уколупати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | уколупа́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | уколупа́ймо | |
2 особа | уколупа́й | уколупа́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | уколупа́ю | уколупа́ємо, уколупа́єм |
2 особа | уколупа́єш | уколупа́єте |
3 особа | уколупа́є | уколупа́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | уколупа́в | уколупа́ли |
жін.р. | уколупа́ла | |
сер.р. | уколупа́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
уколупа́вши |