-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уколупа́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уколупа́ймо
2 особа уколупа́й уколупа́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уколупа́ю уколупа́ємо, уколупа́єм
2 особа уколупа́єш уколупа́єте
3 особа уколупа́є уколупа́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уколупа́в уколупа́ли
жін.р. уколупа́ла
сер.р. уколупа́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уколупа́вши

Словник фразеологізмів

уколупа́ти (улупи́ти) б свого́ се́рця. Бути готовим все віддати, нічого не пожаліти заради когось. — Ох, Боже мій милий! Серця свого вколупав би я та дав своїм діткам (П. Куліш); — Я б свого серця влупила та дала йому, коли б тільки він став чоловіком (Панас Мирний).