уклинити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | уклини́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | уклині́мо, уклині́м | |
2 особа | уклини́ | уклині́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | уклиню́ | укли́нимо, укли́ним |
2 особа | укли́ниш | укли́ните |
3 особа | укли́нить | укли́нять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | уклини́в | уклини́ли |
жін.р. | уклини́ла | |
сер.р. | уклини́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
укли́нений | ||
Безособова форма | ||
укли́нено | ||
Дієприслівник | ||
уклини́вши |