узвичаєний 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний узвича́єний узвича́єна узвича́єне узвича́єні
родовий узвича́єного узвича́єної узвича́єного узвича́єних
давальний узвича́єному узвича́єній узвича́єному узвича́єним
знахідний узвича́єний узвича́єну узвича́єне узвича́єні
орудний узвича́єним узвича́єною узвича́єним узвича́єними
місцевий на/в узвича́єному, узвича́єнім на/в узвича́єній на/в узвича́єному, узвича́єнім на/в узвича́єних

Словник синонімів

УСТА́ЛЕНИЙ (який закріпився в певній формі), УЗВИЧА́ЄНИЙ, СТА́ЛИЙ, СТІЙКИ́Й, ЗАКОРЕНІ́ЛИЙ (який міцно встановився - про щось негативне). Як відомо, Кобилянська залюбки малює тип жінки, що бунтується против усталеної традиції (І. Франко); - Але ж, бачиш, задоволення окремого індивідуума не завжди збігається з узвичаєними суспільними ідеалами (Є. Гуцало); Стійкі словосполучення; Галаган зирнув на брата з почуттям давно засвоєної, закоренілої зверхності (І. Рябокляч).