-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив узбро́їти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   узбро́ймо
2 особа узбро́й узбро́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа узбро́ю узбро́їмо, узбро́їм
2 особа узбро́їш узбро́їте
3 особа узбро́їть узбро́ять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. узбро́їв узбро́їли
жін.р. узбро́їла
сер.р. узбро́їло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
узбро́єний
Безособова форма
узбро́єно
Дієприслівник
узбро́ївши

Словник синонімів

ОЗБРО́ЮВАТИ (забезпечувати зброєю, військовим спорядженням), ЗБРО́ЇТИрідко, УЗБРО́ЮВАТИзаст.;ОПОЛЧА́ТИзаст., уроч. (також створювати ополчення з кого-небудь). - Док.: озброїти, узброїти, ополчи́ти. Вони [імператори Візантії] озброювали й нацьковували народ на народ (С. Скляренко); - Наш [пан].. знову почав козаків зброїти (Панас Мирний); - Мечі кувати раджу, народ узброювати слід (І. Ле); - Не час баритись! Ополчити весь народ! Іти до армії! (О. Полторацький).