-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | удава́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | удава́ймо |
2 особа | удава́й | удава́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | удава́тиму | удава́тимемо, удава́тимем |
2 особа | удава́тимеш | удава́тимете |
3 особа | удава́тиме | удава́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | удаю́ | удаємо́, удає́м |
2 особа | удає́ш | удаєте́ |
3 особа | удає́ | удаю́ть |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
удаючи́ |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | удава́в | удава́ли |
жін. р. | удава́ла |
сер. р. | удава́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
уда́ваний |
Безособова форма |
уда́вано |
Дієприслівник |
удава́вши |
Словник синонімів
II. НАДАВА́ТИ (про людину - за допомогою виразу обличчя, погляду, пози і т. ін. видозмінювати свою зовнішність у потрібний бік); НАПУСКА́ТИ зі сл. на себе, розм. (надавати своїй поведінці, зовнішності неприродного вигляду, характеру). - Док.: нада́ти, напусти́ти. Грюнвальд подумав і усміхнувся, але зразу ж поспішив надати своєму сухому, зморщеному обличчю звичайного сухого виразу (В. Собко); Я напустила на себе поважний вид (І. Франко). - Пор. 3. набира́ти, 1. удава́ти.
НАСЛІ́ДУВАТИ кого, що (перейнявши, засвоївши, зображати, виражати з можливою точністю чиї-небудь дії, рухи, звуки тощо або ознаки, особливості чого-небудь); КОПІЮВА́ТИ (наслідувати з максимальною точністю, у всьому); ІМІТУВА́ТИ книжн. (кого - майстерно наслідувати, звичайно жартома, пародіюючи; що - підроблятися під справжні рухи, міміку, голос і т. ін.); ВІДТВО́РЮВАТИ що (передавати з максимальною точністю); ПОВТО́РЮВАТИ [ПОВТОРЯ́ТИ] що (робити якісь дії, жести і т. ін. точно так, як перед цим хтось інший); ПЕРЕДАВА́ТИ що, УДАВА́ТИ [ВДАВА́ТИ] що (імітувати чиї-небудь рухи, голос, міміку і т. ін.); ПІДРОБЛЯ́ТИ [ПІДРО́БЛЮВАТИ] що (наслідуючи, робити подібним до чого-небудь природного, вродженого); ПІДРОБЛЯ́ТИСЯ [ПІДРО́БЛЮВАТИСЯ] під кого-що (наслідуючи, ставати подібним до когось, чогось). - Док.: скопіюва́ти, зімітува́ти, відтвори́ти, повтори́ти, переда́ти, уда́ти [вда́ти], підроби́ти, підроби́тися. Вони [шпаки] наслідують в піснях багатьох пташок (О. Копиленко); Широкою рукою черпають з народного джерела наші поети, користуючись елементами народного стилю, а не копіюючи той чи інший пісенний зразок (М. Рильський); Хома несподівано тонким, верескливим голосом імітує скрипку (О. Гончар); Ро́боти імітують діяльність людини; Жержеля артистично відтворює величаву і церемоніальну ходу корови, горду посадку її голови (І. Волошин); Ведмідь.. повторив точно те, що зробив Гриць: вчепився лапами за трапик і спокійнісінько виліз на палубу (Д. Ткач); Леонід Семенович передав навіть саму вчителеву міну співання (І. Нечуй-Левицький); Безтурботно подививсь [Преображенський] у вікно, постукав об стіл пальцями, удаючи барабанну трель маршу (І. Ле); Особливо любив я підробляти голос і рухи різних знайомих людей (Л. Смілянський); Вадикові на цей раз чомусь здалось, що сестричка підробляється під матір - так само розтягує слова і так само категорично вимовляє "вставай" (Ю. Збанацький).
УДАВА́ТИ [ВДАВА́ТИ] кого, якого (поводитися, триматися як хто-небудь, надавати собі якогось вигляду з певною метою), ПРИКИДА́ТИСЯ ким, яким, ВИДАВА́ТИ із сл. себе, за кого, ПІДРОБЛЯ́ТИСЯ [ПІДРО́БЛЮВАТИСЯ] під кого, КО́РЧИТИ перев. із сл. з себе, розм., ПРИБИРА́ТИСЯ під кого, розм., ПРИСТАВЛЯ́ТИ діал., ПРИСТАВЛЯ́ТИСЯ діал.; ПРИДУ́РЮВАТИСЯ розм. (навмисне поводитися як дурна або наївна людина). - Док.: уда́ти [вда́ти], прики́нутися, ви́дати, підроби́тися, приста́вити, ско́рчити, напусти́ти, прибра́тися, придури́тися. Три дні я удавав із себе хворого (Ю. Яновська); Вона голосом силкувалася вдавати тих звірів чи людей, про яких казала (Б. Грінченко); - А ти хто такий? - прикидаючись незнайком, запитав Дорош (Григорій Тютюнник); Мотаючись по світу, Геннадій Курай зробив висновок, що найкраще видавати себе за якусь знаменитість (І. Цюпа); Він таки справді підроблявся під Робінзона, цей нестрижений (Ю. Збанацький); - Товаришу сержант!.. що ви з себе Швейка корчите? (О. Гончар); Прибиратися під Наполеона (П. Панч); Ви думаєте, він грошенят не має? Овва! Він тільки приставляється нещасним (Грицько Григоренко). - Пор. II. 1. надава́ти.
УДАВА́ТИ [ВДАВА́ТИ] що (діючи певним чином, приховувати свої справжні наміри, почуття тощо з певною метою), ПОКА́ЗУВАТИ, ПРИКИДА́ТИСЯ, ІНСЦЕНУВА́ТИ. - Док.: уда́ти [вда́ти], показа́ти, прики́нутися, інсценува́ти, почини́тися заст. Він старанно вдавав, що сказане цим молодиком його не обходить (Ю. Шовкопляс); Кожний намагався показати, що він не злякався (М. Коцюбинський); Молода намагалася вгадати: спить її чоловік чи тільки прикидається (М. Томчаній); Олександр Бєляєв обманює командира ворожого міноносця, інсценуючи масове самогубство команди підводного човна (з журналу); Починилась моя дружина хворою (Леся Українка).