-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | угоро́джувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | угоро́джуймо |
2 особа | угоро́джуй | угоро́джуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | угоро́джуватиму | угоро́джуватимемо, угоро́джуватимем |
2 особа | угоро́джуватимеш | угоро́джуватимете |
3 особа | угоро́джуватиме | угоро́джуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | угоро́джую | угоро́джуємо, угоро́джуєм |
2 особа | угоро́джуєш | угоро́джуєте |
3 особа | угоро́джує | угоро́джують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
угоро́джуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | угоро́джував | угоро́джували |
жін. р. | угоро́джувала |
сер. р. | угоро́джувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
угоро́джуваний |
Безособова форма |
угоро́джувано |
Дієприслівник |
угоро́джувавши |
Словник синонімів
ВСТРОМЛЯ́ТИ [УСТРОМЛЯ́ТИ] що (уводити щось гостре всередину чогось), ВСТРО́МЛЮВАТИ [УСТРО́МЛЮВАТИ], ЗАСТРО́МЛЮВАТИ, ЗАСТРОМЛЯ́ТИ, СТРОМЛЯ́ТИ, ВТИКА́ТИ [УТИКА́ТИ], ЗАТИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИ чим, ВГЛИ́БЛЮВАТИ [УГЛИ́БЛЮВАТИ] рідше; ВГАНЯ́ТИ [УГАНЯ́ТИ], ВГОРО́ДЖУВАТИ [УГОРО́ДЖУВАТИ], ВСА́ДЖУВАТИ [УСА́ДЖУВАТИ], ВГА́ЧУВАТИ [УГА́ЧУВАТИ] (з силою); ВПИНА́ТИ [УПИНА́ТИ], ВПИНА́ТИСЯ [УПИНА́ТИСЯ], ВПИВА́ТИСЯ [УПИВА́ТИСЯ] чим (зубами, жалом). - Док.: встроми́ти [устроми́ти], застроми́ти, строми́ти, вткну́ти [уткну́ти], ввіткну́ти [увіткну́ти], заткну́ти, штрикну́ти, штрикону́ти, вгли́бити [угли́бити], ввігна́ти [увігна́ти], вгна́ти [угна́ти], вгороди́ти [угороди́ти], всади́ти [усади́ти], вгати́ти [угати́ти], вп’ясти́ [уп’ясти́], впну́ти [упну́ти], впну́тися [упну́тися], впи́тися [упи́тися]. Я встромляв в неї чотири палички, і картоплина перетворювалась на коняку (І. Багмут); Комар присів на лоб, Щоб з усієї сили свій гострий носик устромить (Л. Глібов); Він втикає у землю заступа і чекає (О. Донченко); Писар.. уткнув пакет в щілину дверей (І. Нечуй-Левицький); Дід постукав обушком, спритно вганяючи в підошву цвяшок за цвяшком (З. Тулуб); Узяв [Пищимуха] вилки, з розгону вгородив їх у стегно качки й підняв його вгору (Панас Мирний); - Чоловік із жалю ніж би собі в груди всадив (О. Кобилянська); Він підскочив до саней і з розмаху вгатив сокиру в рожен (М. Стельмах); Вп’ясти кігті в руку; Собака впивається зубами в тіло (А. Хижняк).
ПОМІЩА́ТИ (надавати місце комусь, чомусь, розташовувати що-небудь десь), ВМІЩА́ТИ [УМІЩА́ТИ], ВМІ́ЩУВАТИ [УМІ́ЩУВАТИ], ПРИМІЩА́ТИ [ПРИМІ́ЩУВАТИ], ПРИСТРО́ЮВАТИ, ПРИМО́ЩУВАТИ розм., ПРИСТОСО́ВУВАТИ розм., ВГОРО́ДЖУВАТИ [УГОРО́ДЖУВАТИ] діал.; ВСА́ДЖУВАТИ [УСА́ДЖУВАТИ] (про живі істоти - саджати всередину чогось). - Док.: помісти́ти, вмісти́ти [умісти́ти], примісти́ти, пристро́їти, примости́ти, пристосува́ти, вгороди́ти [угороди́ти], всади́ти [усади́ти]. На другий день Онисько перевіз Йосипову худібчину і помістив у противній через сіни хаті (Панас Мирний); Денис Іванович.. вивертає з коренем холоднуваті гриби і ледве вміщує їх в руках (М. Стельмах); Орест уміщує бюст під рослиною, а дошку ставить тим часом біля стіни (Леся Українка); На возі Аниця за погонича сіла спереду, а Йвана примістила іззаду (Лесь Мартович); В їдальні поруч з портретом батька урочисто пристроїли і мамин (В. Собко); Маланка примощує зручніш прядку і починає прясти (Ю. Яновський); Тарантас був місткий. Два чемодани Долгова стали позаду кузова, саквояж - на передній лавочці, поруч з клунком Шевченка, а Шевченків чемодан ямщик пристосував у себе в ногах (З. Тулуб); Із трудом, при помочі панича З., вгородив його [мішок] на поличку над своєю головою (І. Франко); - У клітку золоту Всаджу тебе [пташку] я сам І все, чого захочеш, Тобі я радо дам! (І. Франко). - Пор. 1. кла́сти, 1. ста́вити.