увірчувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | уві́рчувати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | уві́рчуймо | |
2 особа | уві́рчуй | уві́рчуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | уві́рчуватиму | уві́рчуватимемо, уві́рчуватимем |
2 особа | уві́рчуватимеш | уві́рчуватимете |
3 особа | уві́рчуватиме | уві́рчуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | уві́рчую | уві́рчуємо, уві́рчуєм |
2 особа | уві́рчуєш | уві́рчуєте |
3 особа | уві́рчує | уві́рчують |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
уві́рчуючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | уві́рчував | уві́рчували |
жін. р. | уві́рчувала | |
сер. р. | уві́рчувало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
уві́рчувавши |