увязнений 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний ув’я́знений ув’я́знена ув’я́знене ув’я́знені
родовий ув’я́зненого ув’я́зненої ув’я́зненого ув’я́знених
давальний ув’я́зненому ув’я́зненій ув’я́зненому ув’я́зненим
знахідний ув’я́знений, ув’я́зненого ув’я́знену ув’я́знене ув’я́знені, ув’я́знених
орудний ув’я́зненим ув’я́зненою ув’я́зненим ув’я́зненими
місцевий на/в ув’я́зненому, ув’я́зненім на/в ув’я́зненій на/в ув’я́зненому, ув’я́зненім на/в ув’я́знених

Словник синонімів

В’Я́ЗЕНЬ (той, хто перебуває в ув’язненні), УВ’Я́ЗНЕНИЙ, АРЕШТА́НТ, АРЕШТО́ВАНИЙ, НЕВІ́ЛЬНИК, ТЮРЯ́ЖНИКрозм.,КРИМІНА́ЛЬНИКзаст.,ОСТРО́ЖНИКзаст., НЕВО́ЛЬНИКзаст.Думали невдовзі налетіти на гестапівську тюрму і визволити в’язнів (А. Хижняк); Лобатий став ближче розглядати ув’язнених (О. Гончар); Охорона табору чекала з дня на день вагонів, щоб вивезти невільників далі на захід (О. Гончар); Мати й журилася тоді крізь дротяну сітку: - ..В селі он чоловіки як чоловіки, а ти вже кримінальник рік-річно (П. Козланюк); Острожник, який утече, арештант, новобранець - усі в ліс (Г. Хоткевич); У тій темниці пробувало сімсот козаків, Бідних невольників (пісня). - Пор. кайда́нник.