-1-
іменник чоловічого роду
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний тінни́к тінники́
родовий тінника́ тінникі́в
давальний тіннику́, тіннико́ві тінника́м
знахідний тінни́к тінники́
орудний тіннико́м тінника́ми
місцевий на/у тіннику́ на/у тінника́х
кличний тіннику́* тінники́*

Словник синонімів

ТІНЬ (тінисте, затінене місце), ЗА́ТІНОК, ПРИ́ТІНОК, ЗАТІ́ННЯрозм., ТІ́НЯВАрозм., ТІННИ́Крозм.; ХОЛОДО́К (місце, закрите від променів сонця); ПІВТІ́НЬ (слабка). Передихнувши в тіні, Сахно знову побігла (Ю. Смолич); Під вишнею розлогою струмочок гомонить. Він кличе нас дорогою у затінку спочить (М. Терещенко); З каштанів будуть деревця - людині втіха й затіння (Л. Забашта); В тіняві тих дерев в місячні ночі юні студенти зізнавались одне одному в коханні... (І. Цюпа); Вони сіли поруч на лавці в затишку та в холодку під густим волоським горіхом (І. Нечуй-Левицький); Світло від маленької акумуляторної лампочки падало тільки на стіл, а двері залишалися у півтіні (В. Собко).